Леляки (Лубенський район)
Леляки́ — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 175 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Сасинівська сільська рада.
| село Леляки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район | Лубенський район |
| Тер. громада | Пирятинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA53040090250051278 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 175 |
| Площа | 1,518 км² |
| Густота населення | 115,28 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 37016 |
| Телефонний код | +380 5358 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°19′41″ пн. ш. 32°29′34″ сх. д. / 50.32806° пн. ш. 32.49278° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
104 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42 |
| Карта | |
  Леляки | |
 Леляки | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Село Леляки розташоване на правому березі річки Удай, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Гурбинці, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Кейбалівка, на протилежному березі — село Усівка. Річка в цьому місці заболочена, утворює лимани та заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 2501. Біля села розташований Леляківський заказник.
Історія
ред.Село вказано на докладній карті Російської Імперії та прилеглих закордонних володінь 1816 року
Приписано до Іллінської церкви с. Митченки (Меченки) Пирятинського повіту.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[2].
Згадки
ред.с. Єрковці, річка Сула, заселені в першій половині XVII століття й до початку XVIII століття були вільними, потому, віддані полковником Марковичем бунчуковому товаришу Григорію Корнійовичу, за яким закріпачені Розумовським в 1752 році: «об’являємо, що б.т. Григорій Корнійович представляв нам, що має він у володінні своєму в полку Лубенському село Єрківці і село Леляки що надані йому за вірну службу в 1717 році та 1723 році від колишнього полковника Лубенського Марковича, але гетьманського універсала через часті його військові походи отримати він не міг… І хоч передача та вчинена Лубенським полковником Марковичем Корнійовичу тих сіл Єрковець та Леляків є нікчемною, внаслідок того, що Малоруські полковники не мали жодного права з видачі указів про передачу маєтностей, однак нам відомо, що він, Корнійович, ще перебуваючи на посаді сотника Пирятинського в усі воєнні часи служив, внаслідок чого гетьман і дав йому село Єрківці та село Леляки та особо с. Кейбалівку, зазначивши, що по ревізії 1751 року значиться в Ерківцях – 4 дв., в Леляках – 12 дв. та 3 бдв.х та в Кейбалівці – 3 дв., і 1 бдв.х. А. Кз. 22 дв., 24 х., 24 с. Підсусідки Григорія Кулябки 10 дв., 10 х., 10 с. Селян сотника Пирятинського Григорія Корнійовича 16 дв., 17 х., 17 с. Б. Кз. 38 дв., 73 х., 73 бдв.х. Селян (Корнійовичів) 3 дв., 5 х., 16 бдв.х. Підс. 9 бдв.х. Важко пояснити з яких причин кількість тутешніх селян зменшилось з 16 дворів в 1740 році до 4 дворів у 1752 році, як це відмічено в універсалі Розумовського.[3]
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 238 осіб, з яких 97 чоловіків та 141 жінка.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 172 особи.[5]
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,86 % |
| білоруська | 4,00 % |
| російська | 1,14 % |
Економіка
ред.- Молочно-товарна ферма.
- Коноферма
Об'єкти соціальної сфери
ред.- Клуб.
Перший клуб розміщувався в іншій частині села, що зветься Подобайлівкою в будинку пана Дзуса з початку 30-х років. Там раз на тиждень перед війною демонстрували кіно.
- Рекреаційна зона "Леляки-3"
Lelyaki view from the beach
Освіта
ред.- Чотирирічна школа (вчителька М. І. Дамаскіна). Діяла з 20-х років до 60-х ХХ ст.. Приміщення знаходилось в будинку панів Базилевичів, який вони залишили перед Жовтневою революцією. Розташовувалась будівля на території сільського парку, навпроти братської могили.
Пам'ятки
ред.Старий шлях - один з об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області, комплексна пам'ятка природи місцевого значення.
Примітки
ред.- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Лазаревский, Александр Матвеевич (1896). Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII и XVIII вв (русский) . Киев: Топография Корчак-Новицкаго. с. 107.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
ред.- Погода в селі Леляки [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |