Леонід Шейка
Леонід Шейка (1932–1970) — сербський архітектор і художник. Був одним із засновників художньої групи «Медіала[sr]», брав участь у всіх виставках групи до 1970 року. Його роботи близькі до сюрреалізму, багаті символізмом і глибокою інтелектуальністю.
| Леонід Шейка | |
|---|---|
| Народився | 27 квітня 1932[2][1] Белград, Королівство Югославія |
| Помер | 15 грудня 1970[1] (38 років) |
| Країна | .svg){kind=small} СФРЮ[3].svg){kind=small} Королівство Югославія |
| Діяльність | архітектор, художник |
| Знання мов | сербська[4] |
| Роки активності | 1952[5] — 1970[5] |
Біографія
ред.Леонід Шейка народився 24 квітня 1932 року в Белграді від батька Трофима Васильовича Шейки, який приїхав з України після розпаду імперської Росії, і матері Катаріни Зісич, уродженки арумунської родини Зісіядісів з Валєва[6]. Після закінчення російської початкової школи, чотирьох класів середньої школи та середньої технічної школи (відділення архітектури) у 1949 році він закінчив архітектурний факультет у Белграді в 1960 році[7]. З 1950 року займається живописом. Він був одним із засновників і теоретиків групи Baltazar, яка в 1957 році переросла в групу MEDIALA[sr]. З 1961 року був членом УЛУСу[sr]. У 1953 році відбулася його перша групова виставка, а в 1958 році — перша персональна виставка в белградській галереї Графички колектив.
Шейка займався також скульптурою, потім об'єктами, книжковими ілюстраціями, сценографією, а також займався нефігуративними експериментами та теорією. Окрім серії статей, опублікованих у журналах (Видици, Поља, Разлог, Данас, Студент и Уметност), він опублікував «Трактат про живопис», за який отримав премію Nolit у 1965 році. Він створив дуже складну роботу, яка виходить із досвіду сюрреалізму та дадаїзму, щоб сформувати індивідуальний вираз у 1960 році, в якому він був особливо стурбований проблемою ролі об'єктів у структурі картини.
Він брав участь у художніх колоніях у Січеві[sr] в 1966 році та в Почітеле[sr] в 1969 році. Влітку 1967 року він відвідав Мюнхен, Зальцбург і Берн; і навесні 1968 року Цюріх та Франкфурт, щоб влітку того ж року відвідати Італію аж до Неаполя та Помпеї. До кінця життя він жив у Цюріху, Берні та Парижі, а також подорожував до Англії та Нідерландів.
Він брав участь у 72 колективних виставках по всій Югославії та за кордоном і мав 15 персональних виставок у Белграді, Мюнхені, Цюріху, Базелі та Берні в період з 1958 по 1970 рр.
Опус його можна розділити на п'ять основних тем, якими він займався: — «Множення об'єктів», «Звалища», «Склади», «Інтер'єри» та «Натюрморти».
Помер у Белграді 15 грудня 1970 року.
Медіала
ред.1957 року разом із групою художників заснував групу «Медіала[sr]», що представлена молодими художниками, письменниками, філософами, архітекторами, композиторами. Усі члени Медіали мали одну спільну ідею: нескінченну любов до мистецтва та нескінченну віру в його загальну силу. Членами Mediala були: Оля Іваніцкі, Леонід Шейка, Міро Главуртич[sr], Сініша Вукович[sr], Коста Брадіч[sr], Урош Тошкович[sr], Міодраг Дадо Джурич[sr], Любомир Попович, Володимир Велічковіч[sr], Міліч Станкович[sr], Мілован Відак[sr], Светозар Самурович[sr] і Владан Радованович[sr].
Перша виставка під назвою Медијална истраживања («Медіадослідження») відбулася в галереї Графички колектив, на якій були представлені Оля Іваніцкі, Леонід Шейка, Міро Главуртіч, Владан Радованович.
Група Медіала мала 12 виставок.
Бібліографія
ред.- Леонид Шејка, Трактат о сликарству, Нолит, Београд, 1964.
- Leonid Šejka, Grad-Djubrište-Zamak, Književne novine, Beograd, 1982.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Leonid Å ejka
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #161643664 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Hellasije (11 квітня 2019). Leonid Šejka Biografija. Biografija.org (серб.). Процитовано 26 грудня 2022.
- ↑ Архитектура у 20. веку [Архівовано 2014-10-04 у Wayback Machine.], Приступљено 10. 4. 2013.
Література
ред.- Čudina, Marija (2005). Leonid Šejka Knjiga za razgledanje. Zagreb: Ex-libris. ISBN 978-953-6310-70-8.
- Đorić, Dejan. Leonid Šeljka. Beograd: Službeni glasnik. ISBN 978-86-7549-704-2.
- Marković, Srđan (1993). Leonid Šeljka i Mediala. Niš: PROSVETA.
- Маџаревић, Градимир. Медиала. Београд: Службени гласник.
- L.Šejka, M.Protić, I.Subotić, Muzej savremene umetnosti, Šejka: retrospektivna izložba 1952—1970., Muzej savremene umetnosti Beograd, oktobar-novembar 1972, МСУ, Београд, 1972.,
- Kulturno-prosvetna zajednica Požarevac, Braničevo, Томови 13-14, Kulturno-prosvetna zajednica Požarevac, Požarevac, 1967.,
- Aleksa Čelebonović[sr], Savremeno slikarstvo u Jugoslaviji, Jugoslavija, Beograd, 1965.,
- Протић, Б. Миодраг, Српско сликарство XX века, Том 2. — Библиотека Синтезе, Нолит, Београд, (1970),
- Jovan Janićijević, Kulturna riznica Srbije, IDEA, Beograd, 1996.,
- Miodrag B. Protić, Muzej savremene umetnosti Beograd, Muzej savremene umetnosti, Beograd, 1965.,
- L.Šejka, S.Bošnjak, Šejka pre Šejke-Šejka ka Šejki: Umetnički paviljon Cvijeta Zuzorić, 30.III 1983, Umetnički paviljon «Cvijeta Zuzorić», Beograd, 1983.,
- Ivanjicki, Olja; Šejka, Leonid Trofimovič; Silvia Monros-Stojaković (1994). Ogledalo ljubavi: prepiska Olja-Šejka. Beograd: Silmir. ISBN 978-86-7014-001-1.
- Dijana Metlić, Katalog za izložbu Lreonid Šejka-80 godina od rođenja Galerija HAOS, Beograd, mart-april 2012.,
- Enciklopedija Britanika, knjiga 10, strana 190., Šejka Leonid, Politika-Narodna knjiga, Beograd.
- Квас, Милана (2007). Врт са рачвастим стазама (PDF). Годишњак града Београда. Београд: Музеј града Београда[sr]. LIV: 343—357. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2021. Процитовано 25 липня 2018.
Посилання
ред.- Национална ревија: Моћ епохалних идеја
- Dejan Đorić: Načela mediale
- Leonid Šejka www.arte.rs
- Leonid Šejka www.audioifotoarhiv.com
- Leonid Sejka (1932—1970) artinfo vesti
- Branko Kukić: SEĆANJE — 40 GODINA POSLE SMRTI LEONIDA ŠEJKE
- Sanja Domazet: Leonid Šejka
- Хоризонт минулог века, приступљено 11. септембра 2016.
- МУДРАЦ ЗАОДЕНУТ ТАЈАНСТВОМ И МАШТОМ: Прошло је пола века од смрти Леонида Шејке (1932—1970), сликара, теоретичара, писца, чаробњака… («Вечерње новости», 5. јануар 2021)