Вікіпедія

Лестер Янг

американський джазовий саксофоніст
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янг.

Ле́стер Янг (англ. Lester Willis Young; 27 серпня 1909, Вудвілл, штат Міссісіпі — 15 березня 1959, Нью-Йорк) — американський джазовий тенор-саксофоніст, один з найвидатніших саксофоністів епохи свінгу. Його віртуозні імпровізації, що відрізнялися разюче плавним фразуванням, випередили сучасні стилі джазу (бібоп, кул) і вплинули на всіх саксофоністів другої половини століття. Тромбоніст Майк Зверін назвав Янга «Моцартом джазу».

Лестер Янг
Ім'я при народженніангл. Lester Willis Young
Народився27 серпня 1909(1909-08-27)
Вудвілл, Міссісіпі, США або Вудвілл, Ґрін, Джорджія, США[1]
Помер15 березня 1959(1959-03-15) (49 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
ПохованняЦвинтар Еверґрінd
Країна США
Національністьафроамериканці[1]
Місце проживанняМіссурі
Діяльністькларнетист, саксофоніст, композитор, джазмен, музикант
Знання мованглійська[2]
Роки активностіз 1933
Жанрджаз[3][4]
БатькоБіллі Янґd
Нагороди
IMDbID 0949818

Ранні роки

ред.

Виріс у Новому Орлеані, учився грати на різних інструментах в оркестрі свого батька, талановитого музиканта-самоучки, згодом відомого педагога. До десяти років хлопчик грав на скрипці, ударних, трубі, декількох саксофонах і гастролював із сімейним бендом. В одному з інтерв'ю жартівливо розповів про те, що вирішив перейти на саксофон, тому що ударні інструменти доводилося збирати досить довго й «всіх гарненьких дівчат вели інші музиканти».

Наприкінці 20-х років уже як тенор-саксофоніст приєднався до маловідомого ансамблю Bostonians, потім три роки працював у Чикаго з Кінґом Олівером, два роки в Канзас-Сіті в оркестрі Волтера Пейджа Blue Devils і в 1933 році перейшов до Бенні Моутена. В 1934 році його запросив Флетчер Гендерсон на місце Коулмена Гокінса, який виїхав у Європу. Янг з ентузіазмом погодився, але через пів року повернувся в Канзас-Сіті, не витримавши нескінченних вимог бути схожим на свого знаменитого попередника.

Творча зрілість

ред.

Дійсну славу принесли роки роботи з оркестром Каунта Бейсі (1936—1940), для якого він написав низку композицій, найвідоміші з них — Lester Leaps In, Taxi War Dance, Tickle Toe, Jumpin' With Symphony Sid. Музична драматургія оркестру Бейсі наприкінці 30-х років будувалася на протиставленні двох видатних саксофоністів — Янґа й Гершела Еванса, що грав у стилі Гокінса. Ці змагання сприяли не тільки популярності оркестру і його музикантів, але й розвитку техніки гри на саксофоні.

В 1937-41 Янг входив також у невеликий ансамбль, що акомпанував Біллі Холідей. Захоплюючись майстерністю саксофоніста, вокалістка називала його «Президентом» (скорочено «През»). Надалі Янг разом із братом, барабанщиком Лі Янгом збирав ансамблі в Нью-Йорку й Лос-Анджелесі. В 1943 році був покликаний в армію (відомо, що він довго не реагував на повістки й один раз його повели прямо зі сцени), але замість військового оркестру потрапив у в'язницю, зіштовхнувшись із офіцером-расистом, що запідозрив у ньому наркомана. Вирок — п'ять років в'язниці — був абсолютно несправедливий, але Янґ створив у в'язниці непоганий бенд і був звільнений достроково.

Після 1946 року постійно співпрацював з антрепризою Нормана Гренца Jazz At The Philharmonic. Ще за життя став легендарною особистістю (він був сам собі іміджмейкером, любив помітно й зухвало одягатися, уживав у розмові з журналістами незрозумілі слівця, роблячи враження людини «не з сього світу»).

Останні роки

ред.

Після 1950 року здоров'я Лестера Янга стало стрімко погіршуватись, що було пов'язано із частими запоями. Зловживання алкоголем почало негативно відбиватись і на майстерності гри Янга, про що свідчать його записи 1952-53 років. У 1955 році Янг потрапив у госпіталь з нервовим захворюванням.

В 1957 році Лестер Янг ненадовго повертається на сцену — він приймає грає з оркестром Каунта Бейсі на фестивалі в Ньюпорті та разом з Біллі Голідей в телепрограмі The Sound of Jazz[en]. Останній студійні записи та публічні виконання Лестера Янга мали місце у березні 1959 року у Парижі.

Вибрана дискографія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ http://news.allaboutjazz.com/jazz-musician-of-the-day-lester-young__31658.php
  4. ↑ http://www.infoplease.com/biography/var/lesteryoung.html

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Лестер_Янг&oldid=43769194