Лехітські мови

Лехітські мови — секція західнослов'янських мов, що містить три живі мови в Центральній Європі, головно в Польщі, а історично також у Брандербурзі, Мекленбурзі та Західній Померанії, тобто на північному сході Німеччини. Лехитські мови існували на території, де мешкали лехітські племена.

Лехітські мови
Кількість носіїв мови	40 000 000 осіб (21 століття)
Лехітські мови у Вікісховищі

Мапа розселення лехітських племен

До лехітських мов належать:

• Польська — (ISO 639-1 код: pl, ISO 639-2 код: pol)
• Померанська
  • Кашубська — (ISO 639-2 код: csb)
  • Словінська †
• Сілезька (ISO 639-3 код: szl)
• Полабська † — (SIL код: pox)

Рисами лехітських мов є:

• Мутація праслов'янських ě, e, ę перед альвеолярними приголосними (звук, під час вимовляння якого язик торкається до піднебіння біля альвеол) в a, o, ą, ǫ.
• Перехід праслов'янських dj, gě, gi у dz [ʒ], dze [ʒe], dzy [ʒj].
• Відсутність переходу g → h.
• Наявність носових голосних.
• так зване четверте пом'якшення задньопіднебінних звуків у польській та кашубській мовах.

Термін лехітський походить від старої назви *lěchy для лехітських народів (на відміну від *čěchy, яке стосується до чехів).

Див. також

• Ізоглоса кентум-сатем
• Лехітська переголосовка