Лисивець Анастасія Іванівна
Анастасія Іванівна Лисивець (нар. 1922, Березань, Переяславський повіт, Київська губернія, Українська РСР, СРСР — пом. 2011, Україна) — шкільна вчителька, найбільш відома як свідок та авторка спогадів про Голодомор 1932—1933 років.
| Лисивець Анастасія Іванівна | |
|---|---|
  | |
| Народилася | 1922  Березань, Переяславський повіт, Київська губернія, Українська СРР |
| Померла | 2011 |
| Національність | українка |
| Діяльність | шкільна вчителька |
| Alma mater | Київський університет |
| Magnum opus | Автобіографічна повість-роздум «Скажи про щасливе життя...» |
| Діти | Білоцерківець Наталка Геннадіївна |
Біографія
ред.Народилася наприкінці 1922 року в селі Березань на Київщині в селянській родині Івана Григоровича і Оксани Никифорівни Лисивців. Окрім батьків мала й інших родичів, сестру Галину та братів Миколу і Василя. Під час колективізації Іван Лисивець одним з перших вступив до колгоспу, проте після хвороби і смерті недоглянутої колгосптної худоби забрав її назад[1].
Згодом колгоспом, який раніше покинув батько Анастасії, було відібрано поле Лисивців. Влітку 1932 року сільські активісти забрали у Лисивців корову та кобилу, а згодом батька було заарештовано на 20 діб за непокору владі. Навчаючись у школі, під час Голодомору 1932—1933 років втратила майже всю сім'ю: батьків, молодших сестру і брата, а також тіток і дядьків[2].
Під час Другої світової війни була вивезена на примусові роботи в Німеччину, до Дрездена, звідки втікла до Праги, де і застала кінець війни. Після повернення в Україну у 1947 році пройшла фільтрацію НКВС і вступила до Київського університету[3].
З 1950-х років працювала вчителькою української мови та літератури в селі Куянівка Білопільського району Сумської області[2]. Протягом 1970—1980-х років написала спогади про Голодомор та Другу світову війну, видані вже після розпаду Радянського Союзу[4].
Родина
ред.- Чоловік — Геннадій Білоцерківець, вчитель української мови та літератури.
- Донька — Наталка Білоцерківець, українська поетеса і перекладачка.
- Зять — Микола Рябчук — культуролог, журналіст.
- Онука — Анастасія Рябчук — соціологиня.
- Онук — Юрій Рябчук — музикант.
Видання
ред.Після публікації своїх споминів на початку 1990-х років у періодичних виданнях Київщини та Сумщини та часописі «Вітчизна»[5], у 1993 році зусиллями видавництва «Веселка» вийшла друком повість для середнього та старшого шкільного віку «Скажи про щасливе життя...»[6]. Згодом повість була перекладена та видана в Румунії та Франції[7], а у 2021 році її видано англійською за перекладом Олександра Мотиля[2].
У 2008 році в історичній серії видавництва «К.І.С.» спогади вийшли доповненим виданням «Спомини. Великий голод. Велика війна», що також включав в себе спомини Анастасії Лисивець про Другу світову війну[8].
У 2019 році «Скажи про щасливе життя...» надруковано у київському видавництві «К.І.С.» зі статтями Наталки Білоцерківець, Віталія Огієнка і Миколи Рябчука[9].
Примітки
ред.- ↑ Огієнко, Віталій. Голодомор очима жертви: іммобілізація та упокорення працею як стратегія виживання. Український інститут національної пам'яті. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б в Малько, Вікторія (2024). Українська інтеліґенція і геноцид: боротьба за історію, мову і культуру в 1920-х та 1930-х роках. Бостон: Academic Studies Press. с. 287, 332. ISBN 9798887194356.
- ↑ Гулей, Іван (14 березня 2016). День таки настає. Вільне життя. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Анастасія Лисивець «Скажи про щасливе життя...». Український інститут національної пам'яті. 18 грудня 2019. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Лисивець, Анастасія; Рябчук, Микола (2019). Лікування амнезії. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 10. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Лисивець, А. І. (1993). «Скажи про щасливе життя…»: повість для середнього та старшого шкільного віку. Київ: Веселка. ISBN 5-301-01041-7.
- ↑ Лисивець, Анастасія; Білоцерківець, Наталка (2019). Пережите й незабуте. Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. с. 85. ISBN 978-617-684-246-0.
- ↑ Спомини. Великий голод. Велика війна. GoodReads. 1 січня 2008. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 16 лютого 2023.
- ↑ Лисивець, А. І.; упорядниця Наталка Білоцерківець; передмова Миколи Рябчука; коментар Віталія Огієнка (2019). Скажи про щасливе життя... Київ: К.І.С. ISBN 978-617-684-246-0.
Джерела
ред.- Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам'яті до змісту вшанування роковин Голодомору 1932—1933 років [Архівовано 23 листопада 2019 у Wayback Machine.] // Липовецька РДА
- Людмила Таран (12 червня 2009). Анастасія Лисивець. «Спомини. Великий голод. Велика війна», видавництво «К.І.С.». https://zn.ua/. Процитовано 16 лютого 2023.
- Віталій Огієнко. Голодомор очима жертви: іммобілізація та упокорення працею як стратегія виживання. http://uinp.gov.ua/. Український інститут національної пам'яті. Процитовано 16 лютого 2023.