Лихо
Ли́хо[1] (лихо однооке[2]) — у східнослов'янській міфології злий дух, що уособлює нещастя, біду, горе, недолю, символізує нерозбірливість і несправедливість долі[3], споріднений до духів Горя-Недолі і Долі[4] та пов'язаний з міфологічним протиставленням "парне—непарне".
| Лихо | |
|---|---|
  | |
| Частина від | слов'янська міфологія  |
| Персонаж твору | Повесть о Горе-Злочастии і Там, на невідомих доріжках… |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Походження терміна
ред.Слово походить від прикметника лишній і визначає того, кого варто уникати.
Лихо змальовували як одноокого велетня або як страшну, високу, худорляву, криву, огидну стару-людожерку з одним оком посеред лоба[2]; іноді було зовсім сліпим і володіло магією. Лихо було досить незграбним, оскільки руйнувало на своєму шляху гори і валило дерева. Воно мешкало у великому будинку посеред лісової хащі або у закинутому вітряку. Замість ліжка використовувало купу кісток (було м'ясоїдним). Цієї нечистої сили стосується приказка «Не буди Лихо, поки воно тихе».
Прояви лиха
ред.Лихо означало біду і приносило самі неприємності. Коли воно знаходилось поряд з людиною, її починали переслідувати усілякі нещастя. Воно могло прив'язатись до цієї людини на усе життя, така людина сама була у цьому винна, тому що була заслабка і не протистояла буденним труднощам[5]. Лихо сідало на шию і заважало в усьому. Коли ж людина робила спробу його втопити, то й сама тонула. Його могла перемогти лише сильна і вольова людина. Також лихо можна було надурити або комусь передати разом з подарунком.
У казках
ред.У казках воно приймає героя з усією гостинністю, а потім намагається з'їсти, проте він тікає. Хитрість, яку задля цього герой використовує, нагадує вигадку Одіссея, коли він тікав від циклопа Поліфема (осліпив чудовисько і втік, сховавшись під хутром вівці). Проте Лихо обіцяє йому подарунок і знову захоплює у полон, звідки герой знов тікає, але втрачає руку. Подібні історії є в казці «Розбійник і його сини», записаній братами Грімм, та Тисяча й одна ніч (зустріч Синдбада з волохатими велетнями)[4].
Див. також
ред.Джерела
ред.- Істоти слов'янської міфології [Архівовано 24 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Слов'янські міфи
- Словник Дому Сварога
- Народна казка [Архівовано 12 січня 2012 у Wayback Machine.]
Література
ред.- В. Малахов. Лихо // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Примітки
ред.- ↑ ЛИХО – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ а б Нечистая сила: Коргоруши, Лихо одноглазое, Луговой. www.anubis-sub.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ Лихо (Хвацько Однооке). Слов'янська міфологія. web.archive.org. 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ а б Мифологическая энциклопедия: Бестиарий: Лихо. web.archive.org (рос.). 10 травня 2010. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ Хвацько Однооке — дух горя і біди. Слов'янська міфологія. web.archive.org. 4 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
|
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |