Логвин Іван Дмитрович
Іван Дмитрович Ло́гвин (11 жовтня 1923, Коршево — 6 жовтня 1996, Одеса) — український радянський живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Батько живописця Олександра Логвина.
| Логвин Іван Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 11 жовтня 1923 Коршево, Бобровський район, Центрально-Чорноземна область, РСФРР, СРСР | |||
| Смерть | 6 жовтня 1996 (72 роки) | |||
| Одеса, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Пензенське художнє училищеd (1949) і Харківський художній інститут (1955) | |||
| Діяльність | художник, викладач | |||
| Вчитель | Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Єгоров Євген Павлович, Кокель Олексій Опанасович, Сизиков Валентин Васильович і Чернов Леонід Іванович | |||
| Відомі учні | Лесь Володимир Степанович, Данишевська Людмила Михайлівна, Кушніренко Олександр Васильович, Косович Віталій Якович, Кушнірюк Віталій Васильович і Гушкевич Юрій Петрович | |||
| Працівник | Одеське художнє училище і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |     | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 11 жовтня 1923 року у селі Коршеві (нині Бобровський район Воронезької області, Росія). У Червоній армії з лютого 1942 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював у стрілецьких підрозділах. Нагороджений орденами Червоної Зірки (23 травня 1945), Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[1], двома медалями «За відвагу» (15 листопада 1943; 23 січня 1944), медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (9 травня 1945)[2]. Демобілізувався у 1947 році[3].
У 1949 році закінчив Пензенське художнє училище, де навчався зокрема у Івана Горюшкіна-Сорокопудова. Член ВКП(б) з 1951 року. У 1955 році з відзнакою[3] закінчив Харківський художній інститут. Був учнем Євгена Єгорова, Олексія Кокеля, Валентина Сизикова, Леоніда Чернова.
Протягом 1955—1961 років викладав у Одеському художньому училищі; у 1967—1990 роках — в Одеському педагогічному інституті. Серед учнів: Олексій Ілюшин, Володимир Лесь, Олександр Бережний[3].
Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 2, квартира № 10. Помер в Одесі 6 жовтня 1996 року.
Творчість
ред.Працював в галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
- «На греблі» (1958);
- «Вечоріє. Доярки» (1960);
- «Біля річки» (1961);
- «Хлібороби» (1963);
- «І знову я в Україні…» (1964);
- «Над кручами Дніпровими» (1964);
- «Жовтень» (1966);
- «Студентка А. Руденко» (1968);
- «Наречена» (1970-ті);
- «Іде війна народна» (1971);
- «Тарас Шевченко» (1979);
- «Генерал-майор І. Семененко» (1984).
Брав участь у республіканських виставках з 1958 року, всесоюзних — з 1961 року. 1984 року в Одеському художньому музеї відбулася його персональна виставка[3].
Твори художника представлені у музейних, галерейних та приватних збірках в Україні, США, Великій Британії, Італії, Іспанії, Швейцарії, Японії та інших країнах[3].
Примітки
ред.Література
ред.- Логвин Іван Дмитрович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 271.;
- Логвин Іван Дмитрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- С. Г. Крижевська. Логвин Іван Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.