Лігурійська мова

Це стаття про сучасну мову романської групи; про стародавню мову див. статтю «Лігурська мова».

Ліґурі́йська мо́ва, інколи генуезька мова (lìgure, [ˈliɡyɾe]; zeneize, [zeˈnejze]) — романська мова, якою розмовляють на північному заході Італії в регіоні Лігурія, на півночі Тоскани, в південному П'ємонті (частина провінції Алессандрія), західна частина Емільї-Романьї. В Італії лігурійську мову традиційно вважають одним з говорів італійської мови.

Лігурійська (генуезька) мова
Lìgure / Zeneize
Поширення ліґурійської мови
Поширена в	Італія, Франція
Регіон	Лігурія
Носії	500 000 осіб
Писемність	латинське письмо
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Романська група Італо-романська група Західнороманська група Галло-іберійська група Галло-італійська група Лігурійська мова
Офіційний статус
Офіційна	Офіційно визнана в Італії (закон 482/1999)
Коди мови
ISO 639-1	roa
ISO 639-2	lij
ISO 639-3	lij

Поширення

Поза межами Італії говори цієї мови поширені на середземноморському узбережжі Франції від італійського кордону до Ніцци, на Корсиці у місті Боніфачо зберігається генуезький говір лігурійської мови. У Монако поширений монегаський говір, який має статус національної мови і зветься монегаською мовою.

Лігурійською розмовляють у комунах Карлофорте на острові Сан-П'єтро і Калазетта на острові Сан-Антіоко, що розташовані біля берегів Сардинії. У Карлофорте поширена табарканська говірка (tabarchino), оскільки її носії переселилися на Сан-П'єтро з острова Табарка біля узбережжя Тунісу, куди, в свою чергу, вони у ранньому середньовіччі переселилися з Лігурії.

Говори

Існують такі говори лігурійської мови:

• Генуезький (поширений у Генуї, найпоширеніший з говорів, основа літературного стандарту).
• Монегаський (Монако, має статус мови).
• Інтемельський (Санремо і Вентімілья).
• Ментонський (Мантон, Франція, розглядається як перехідний між інтемельською говіркою і окситанською мовою).
• Брідзький (комуна Ла Бріґ, Франція і комуна Бріґа Альта, Італія).

Абетка

Лігурійська абетка складається з:

• 6 голосних — a, e, i, o ,u, y;
• 18 приголосних — b, c, ç, d, f, g, h, l, m, n, p, q, r, s, t, v, x, z.
• Майже всі голосні букви можуть мати надбуквенні знаки — умлаут (¨), циркумфлекс (ˆ), акут (ˊ), гравіс (`).

Посилання

• Jean-Philippe Dalbera, Les parlers des Alpes Maritimes : étude comparative, essai de reconstruction [thèse], Toulouse: Université de Toulouse 2, 1984 [éd. 1994, Londres: Association Internationale d’Études Occitanes]
• Werner Forner, «Le mentonnais entre toutes les chaises ? Regards comparatifs sur quelques mécanismes morphologiques» [Caserio & al. 2001: 11-23]
• Intemelion (revue), n° 1, Sanremo, 1995.