Вікіпедія

Ліллекюла

мікрорайон Таллінна (Естонія)

Ліллекюла (ест. Lilleküla — «Квіткове село») — мікрорайон у районі Крістійне міста Таллінн. Найбільш густонаселений та найбільший за площею мікрорайон Кристійне; серед усіх мікрорайонів Таллінна є третім за населенням і четвертим за площею.

Ліллекюла
Загальна інформація
59°25′10″ пн. ш. 24°42′46″ сх. д. / 59.4195° пн. ш. 24.7128° сх. д. / 59.4195; 24.7128
Країна  Естонія
Адмінодиниця Таллінн[d]
Місцезнаходження
  • Крістійне (район)
    • Площа 5,46 квадратний кілометр
    Населення 26 246 осіб (1 січня 2018)[1]
    Карта
    Мапа
    CMNS: Ліллекюла у Вікісховищі

    Географія

    ред.
     
    Карта мікрорайону Ліллекюла

    Розташований у центральній частині Таллінна. Межує з мікрорайонами Пелгулінн, Кассісаба, Уус-Мааїльм, Кітсекюла, Тонді, Сійлі, Сяезе, Кадака, Мустйие і Меріметса. Площа — 5,46 км2.

    Вулиці

    ред.

    Основні вулиці мікрорайону: Кадака, Котка, Лінну, Мустамяє, Мооні, Нимме, Палдиське шосе, бульвар Сипрузе, Тедре, Тіхазе, Ендла[2].

    Більша частина мікрорайону розташована на місці колишньої луки, в ході забудови якої багатьом вулицям надано «квіткові» та «рослинні» назви (Kibuvitsa — Шипшинова, Mooni — Макова, Tulbi — Тюльпанова, Kirsi — Вишнева, Pirni — Грушева, Vaarika — Малинова, Marja — Ягідна, Mureli — Черешнева), і всю місцевість стали називати «Квітковим селом».

    Громадський транспорт

    ред.
     
    Залізнична станція Ліллекюла

    Через Ліллекюлу проходить залізниця Таллінн — Кейла. У мікрорайоні розміщена залізнична станція «Ліллекюла», відкрита 1928 року. До 1998 року діяла будівля залізничного вокзалу[3]. Тут зупиняються поїзди R11 (Таллінн — Пяескюла), R12 (Таллінн — Кейла), R13 (Таллінн — Клооґаранна), R14 (Таллінн — Палдіскі) і R16 (Таллінн — Турба)[4].

    Вулицями мікрорайону проходять міські автобусні та тролейбусні маршрути. Тролейбусні маршрути прокладено Палдиським шосе (тролейбуси № 1, 5), вулицями Ендла (№ 3), Мустамяє (№ 1, 5) та бульваром Сипрузе (№ № 3, 4). Автобуси ходять Палдиським шосе (№ 21, 21B, 22, 26, 26A, 33, 42, 43), вулицями Ендла (№ 16, 17, 17A, 23, 24, 32, 47), Мустамяє (№, 26A, 33), Фореллі (№ 9), бульваром Сипрузе (№ 24), вулицями Лінну (№ 28), Нимме (№ 17, 17A) та Котка (№ 17, 17A, 23)[5] .

    Населення

    ред.

    2014 року частка чоловіків у загальній кількості мешканців району становила 43 %, жінок — 57 %. 66 % жителів мікрорайону складали естонці[6].

    Чисельність населення[7][8][9][10][11]
    2008 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
    23 053 ▲23 356 ▲23 512 ▲23 723 ▲23 875 ▲24 522 ▲24 939 ▲25 518 ▲26 051 ▲26 246 ▼25 748 ▲25 940 ▼25 869 ▼25 525

    Історія

    ред.
     
    Інформаційний знак про в'їзд до Ліллекюли

    Наприкінці XVII століття біля сучасної Ліллекюли почали зводитися літні мизи багатих городян. У ході Північної війни більшість миз було спалено. Після війни тут почали зводити свої літні садиби знатні чиновники. На початку XIX століття біля багатьох садиб почали з'являтися фабрики і мануфактури. Пізніше квартири в більшості садиб почали здавати в оренду[12].

     
    Залізниця Таллінн — Кейла в Ліллекюлі
     
    Житлові будинки на вулиці Вихітая, збудовані 2022 року

    1870 року почалося будівництво залізниці; 1880 року побудовано хімічний завод Ріхарда Маєра[13]. У той час значна частина території району ще не була забудована і між вулицями Палдиське шосе і Ендла розташовувався луг, що носив ім'я Маєра. В ході подальшої забудови нові вулиці отримали квіткові назви, а саме місце від 1920-х років почали називати «Ліллекюла» («Квіткове село»)[14]. Першою вулицею Ліллекюла стала вулиця Каннікезе («Фіалкова»). Від кінця XIX століття на території Ліллекюла збудовано багато промислових підприємств, які донині ліквідовано. 1904 року розпочалася забудова дерев'яними будинками північної частини мікрорайону. У 1920—1930-х роках розширення району сповільнилося через будівництво каналізаційного колектора. На місці колишнього заводу Маєра збудовано нові промислові підприємства[12].

    Під час Другої світової війни район частково зруйновано. Після війни на території між вулицею Ендла і бульваром Сипрузе розташовувався табір для німецьких військовополонених № 286[ru], потім у мікрорайоні почалося активне будівництво житлових будинків[12].

    Від 1944 до 1993 року в мікрорайоні працювало одне з найбільших машинобудівних підприємств Естонської РСР — ВО "Таллекс" (Талінський екскаваторний завод)[ru] .

    Забудова, підприємства та установи

    ред.
     
    Колишня територія заводу «Таллекс», січень 2023 року

    У 1950—1960-х роках на більшій частині території мікрорайону розпочалося будівництво житлових будинків. 1961 року в Ліллекюлі збудовано талінський таксопарк. Найбільшими підприємствами, які містилися тут на той час, були екскаваторний завод, меблевий комбінат «Стандард»[ru], виробниче об'єднання побутової хімії «Флора», Дослідний завод оснащення «Піонер» та Клейовий завод. Нині[коли?] з них діє підприємство «Стандард» («Standard», реєстраційна адреса: вулиця Маар'я 9/2), а також наступник ВО «Флора» — акціонерне товариство «Mayeri Industries AS» у повіті Тартумаа. У будівлях колишнього заводу «Таллекс» розташовано кілька торгових фірм та приватний навчальний заклад Euroakadeemia[et], у будівлі складу колишнього виробничого об'єднання «Стандард» на вулиці Мадара розташовується Державний архів Естонії з читальною залою, відкритою для відвідування[15], на території колишнього таксопарку побудовано один з найбільших торгових центрів Таллінна — «Крістійне Кескус» (ест. Kristiine Keskus)[12].

    У Ліллекюлі знаходиться заснована 1932 року пожежна частина (Lilleküla päästekomando), зона виїздів якої охоплює території від Мурасте до Тоомпеа і від Тонді до Каламая[ru][16].

    Мікрорайон обслуговує поштове відділення (Lilleküla postkontor), розташоване за адресою вулиця Мустамяє, будинок 16[17]. Крім нього, в торговому центрі Rimi на бульварі Сипрузе розтащований посилковий автомат[18].

    Заклади освіти

    ред.
     
    Талліннська вища школа охорони здоров'я

    У Ліллекюлі розташовані загальноосвітні школи: Талліннська гімназія Ліллекюла (ест. Tallinna Lilleküla Gümnaasium)[19] та Талліннська гімназія Крістійне (ест. Tallinna Kristiine Gümnaasium)[20].

    У мікрорайоні працюють Таллінська вища школа охорони здоров'я[21] (ест. Tallinna Tervishoiu Kõrgkool), що випускає медичних сестер, фармацевтів, оптометристів та зубних техніків[22], та приватний навчальний заклад Euroakadeemia, який веде навчання за спеціальностями «бізнес-менеджмент», «міжнародні відносини», «перекладач», «охорона навколишнього середовища» та «дизайн»[23].

    На вулиці Ряегу розташовано Педагогічний семінар Таллінського університету[24].

    Парки

    ред.
     
    Парк Левенру
     
    Парк Ряегу

    Розташований у західній частині Ліллекюли поряд із перетином вулиць Мустамяє та Ліймі. Парк створено навколо літньої мизи Шарлоттенталь, збудованої на початку XIX століття і названої на честь першого власника. Ім'я Шарлоттенталя також носила розташована тут сірникова мануфактура, відкрита 1838 року[25].

    • Парк Цедергельма (ест. Cederhilmi park)

    Лежить на півночі Ліллекюли на вулиці Мооні. Спочатку парк належав до побудованої у XVIII столітті літньої мизи Цедергілмс Хеф'єн. Від часів садиби збереглися дубова алея та сад плодових дерев. Нині в парку побудовано майданчик для гри в баскетбол та дитячі майданчики[26].

    • Сад Отто Крамера (ест. Otto Krameri aed)

    Розташований у центрі Ліллекюли на вулиці Кеемія. Парк названо на честь ботаніка Отто Крамера (1883—1972), який 1930 року купив ділянку в Крістійне та заснував на ній своє садівниче господарство, на місці якого нині й перебуває парк[27].

    Знаходиться на півдні Ліллекюли на перетині вулиць Мустамяє та Лінну. У XVII столітті тут збудовано літню садибу Еверта Штаальборна. У XVIII столітті губернатор Естляндії Фрідріх фон Левен[ru] (1728—1736) побудував на місці старої садиби мизу Левенру, навколо якої й розбито парк[25]. 1798 року в мизі відкрито розважальний центр[28]. Нині в парку вцілів кам'яний міст і скульптура лева XIX століття, відреставрована скульптором Тауно Кангро[29]. У парку прокладено «стежку знань» із зупинками біля 14-ти пам'яток. 14 вересня 2008 року в парку було відкрито ігровий майданчик для всієї родини в стилі середньовіччя[30]. Від 1993 року парк є природоохоронним об'єктом[31].

    • Парк Ряегу (ест. Räägu park)

    Розташований на південному сході Ліллекюли на перехресті вулиць Нимме та Ряегу. Заснований 1980 року. Раніше територію парку місцеві жителі використовували для вирощування овочів. Нині в парку збудовано кілька дитячих майданчиків і майданчик для гри в баскетбол[25].

    Примітки

    ред.
    1. ↑ https://www.tallinn.ee/est/Tallinn-arvudes — 2018.
    2. ↑ Tallinna veebikaart. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 8 березня 2022.
    3. ↑ Tõllasepp, Jaan. Tallinna ja Harjumaa elektriraudtee: Lilleküla (ест.). Trammid, trollid, elektrirongid, metroo... Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 30 червня 2012.
    4. ↑ Peatus Lilleküla (piletitsoon 1) (ест.). Tallinn.ee. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 5 вересня 2012.
    5. ↑ Tallinna ametlik veebikaart (ест.). Tallinn.ee. Процитовано 5 вересня 2012.
    6. ↑ Peeter Kuulpak. Tallinna asumid // Tallinn Arvudes 2014. — Tallinn : Tallinna Linnakantselei, 2014. — С. 53. — ISBN 978-9949-17-310-5.
    7. ↑ Tallinn city government. Tallinn arvudes 2008 = Statistical yearbook of Tallinn 2008. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    8. ↑ Tallinn city government. Tallinn arvudes 2009-2010 = Statistical yearbook of Tallinn 2009-2010. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    9. ↑ Tallinn city government. Tallinn arvudes 2011 = Statistical yearbook of Tallinn 2011. Digar (англ.).
    10. ↑ Tallinn city government. Tallinn arvudes 2012 = Statistical yearbook of Tallinn 2012. Digar (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 5 березня 2022.
    11. ↑ Tallinn arvudes. Tallinn (ест.). Tallinna Linnavalitsus. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 6 січня 2021.
    12. ↑ а б в г Robert Nerman, Leho Lõhmus. Lilleküla // Tallinna asumid ja ametlikud kohanimed. — Tallinn : Tallinna Linnaplaneerimise Amet, 2013. — С. 126—128. — ISBN 978-9949-33-215-1.
    13. ↑ История. Mayeri (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    14. ↑ Lilleküla (ест.). Tallinn.ee. 3 червня 2010. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    15. ↑ Uurimissaalid (ест.). Rahvusarhiiv. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.
    16. ↑ Lilleküla päästekomando (ест.). Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    17. ↑ Lilleküla postkontor. directmap.online (ест.). Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    18. ↑ Местоположение почтовых отделений на карте (рос.). Omniva. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    19. ↑ Tallinna Lilleküla Gümnaasium (ест.). Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    20. ↑ Tallinna Kristiine Gümnaasium (ест.). Архів оригіналу за 14 травня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    21. ↑ Таллиннская высшая школа здравоохранения. Eesti.ee (рос.).
    22. ↑ Tallinna Tervishoiu Kõrgkool (ест.). Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    23. ↑ Euroakadeemia (ест.). Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 4 серпня 2014.
    24. ↑ Pedagoogiline Seminar - Kontakt (ест.). Tallinna Ülikool. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2014.
    25. ↑ а б в Pargid ja aiad (ест.). Tallinn City Tourist Office & Convention Bureau. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    26. ↑ Парк Цедерхельма. Visit Tallinn (рос.). Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 6 січня 2021.
    27. ↑ Сад Отто Крамера. Visit Tallinn (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
    28. ↑ Robert Nerman (25 липня 2008). Löwenruh’ suvemõisas sai lustida, tervist parandada ja kala mekkida (ест.). Postimees. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    29. ↑ Mustamäe 59 (Löwenruh) (ест.). Eesti giid. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    30. ↑ Kertu Kalmus (4 вересня 2008). Löwenruh parki kerkis keskaegset kindlust meenutav mänguväljak (ест.). DELFI. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    31. ↑ Tallinna kaitsealuste parkide välispiiride kirjeldused (ест.). Riigi Teataja. 6 травня 2004. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
    Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Ліллекюла&oldid=43188882