Лінійна тактика

Ліні́йна та́ктика — теорія і практика підготовки і ведення бою, яка заснована на застосуванні бойових порядків, побудованих в лінії. Окремі елементи лінійної тактики в арміях держав Західної Європи зародилися в XV—XVI століттях. Початок застосування лінійної тактики в західноєвропейських арміях поклала армія Нідерландів; повне оформлення її відбулося в 1-й половині XVII століття у шведській армії Густава II Адольфа, а подальший розвиток вона набула у війнах XVIII століття. Сутність лінійної тактики в сухопутних військах полягала в рівномірному розташуванні військ по фронту, у побудові їх для бою в 2—3 лінії (3—4 шеренги, а іноді й більше в кожній при дистанції між лініями 50—200 кроків) і прагненні вести бій переважно вогнем. Зародження лінійної тактики було обумовлено вдосконаленням вогнепальної зброї (переходом від аркебуз до мушкетів і гармат на лафетах).

Приклад застосування лінійної тактики в сухопутних битвах — атака прусських гренадерів у битві при Гогенфрідберзі. 4 червня 1745

Зразок застосування лінійної тактики в морській справі — Абукірська битва. 1—2 серпня 1798

Див. також

• Лінійна піхота
• Лінійний корабель (вітрильний)
• Лінійний корабель
• Військова тактика
• Лінія оборони

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 647—649. — ISBN 00101-236. (рос.)

Література

• Тактика [Архівовано 29 квітня 2008 у Wayback Machine.] — М.: Воениздат, 1987.

Посилання

• Линейная тактика^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Влияние морской силы на историю 1660—1783 [Архівовано 12 квітня 2012 у Wayback Machine.]