Максиміліян Бжозовський
Максиміліян Іванович Березовський (Бжозовський, пол. Maksymilian Brzozowski; пом. 1659) — руський православний шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої.
| Максиміліян Бжозовський | |
 | |
| Смерть: | 1659 |
|---|---|
| Країна: | Річ Посполита |
| Релігія: | православ'я[1] |
| Рід: | Бжозовські |
| Батько: | Іван Бжозовський |
| Мати: | Юстина[d] |
| Шлюб: | Юстина Єловицькаd[1] |
| Діти: | Софія |
Життєпис
ред.Згідно з гербовником А. Віюк-Кояловича, рід Березовських походив від Онисима Хведьковича, що переселився з захопленої московцями Смоленщини до Берестейщини. Його внук Іван Григорович, батько Максиміліяна, подибується серед свідків заповіту вітебського воєводи Миколая Сапеги (1598), в 1609 р. він продав частину села Завіши (пол. Zawiszy) Мозирського повіту[2][3].
Максиміліян осів на Київщині, де мав значні маєтності, зокрема замок і волость Трипілля, набуте в 1633. Того самого року взяв участь у битві з османами під Кам'янець-Подільським як поручник гусарської хоругви Станіслава Любомирського, котрому завдячував подальшою кар'єрою. 1635 р. став київським підстолієм. В 1638 воював супроти запорозьких козаків, які зруйнували маєтність Трипілля. 4 грудня 1638 як один з комісарів Речі Посполитої підписав угоду з ними. У 1646—1648 роках — Київський підвоєвода.
З 1648 по 1653 посідав уряд київського каштеляна. Після виборного («елекційного») сейму разом з Адамом Кисілем був висланий до Б. Хмельницького для перемовин; схожу місію мав після Зборівської угоди. Воєвода берестейський з 6 травня 1653 року, з 1654 — тлумацький староста.
Один з небагатьох православних шляхтичів, мав тісні зв'язки з київською православною митрополією. Петро Могила присвятив йому свою працю «Літнос» (1642) як «статечному сину церкви святої». Надавав кошти для діяльности церкви, брав 1647 року участь у виборі Сильвестра Косова та Тризни — печерським архимандритом. Останні роки провів на Волині, не беручи участі в публічному житті.
Мав багатий архів у Полонному, який згорів під час війни.
Примітки
ред.- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 202. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Boniecki, Adam (1900). Herbarz polski. T. 2: Bonieccy h. Bończa — Chmieleńscy. Warszawa: skład główny Gebethner i Wolff. с. 203.
- ↑ Wijuk Kojałowicz, Wojciech (1897). Herbarz rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli O klejnotach albo herbach, których familie stanu rycerskiego w prowincyach Wielkiego Xięstwa Litewskiego zażywają. Krakow: wydawnictwo «Herolda Polskiego». с. 75-76.
Джерела
ред.- Tomkiewicz W. Brzozowski Maksymilian, herbu własnego (†1659) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — 480 s. — S. 66. (репринт 1989 р.) — ISBN 83-04-03291-0.