Макс Вальє
Макс Вальє (нім. Max Valier; 9 лютого 1895 — 17 травня 1930) — австрійський піонер ракетної техніки, один із засновників німецького Товариства міжпланетних сполучень (VfR — Verein für Raumschiffahrt).
| Макс Вальє | |
|---|---|
| нім. Max Valier | |
 | |
| Народився | 9 лютого 1895[2][3][4] Больцано, Тірольське графство, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1] |
| Помер | 17 травня 1930[1][2][…] (35 років) Берлін, Вільна держава Пруссія[1] |
| Поховання | Західний цвинтар (Мюнхен)d |
| Країна |  Австрія |
| Діяльність | фізик, винахідник, письменник, письменник наукової фантастики, астроном |
| Галузь | астрономія[5] і творче та професійне письмоd[5] |
| Alma mater | Інсбруцький університет |
| Знання мов | німецька[5] |
| Учасник | Перша світова війна |
| Нагороди | |
Біографія
ред.
.jpg)
Вальє народився в Боцені, Тіроль (нині в провінції Больцано-Боцен, Італія) і в 1913 почав вивчати фізику в університеті Інсбрука. Він також працював механіком на прилеглій фабриці. Навчання було перерване Першою світовою війною, під час якої він служив в австро-угорських збройних силах.
Після війни Вальє не повернувся до навчання, а став підробляти журналістом, писав про науку. У 1923 він прочитав фундаментальну книгу Германа Оберта «Ракета для міжпланетного простору» і надихнувся ідеєю написати подібну ж книгу для більш широкої аудиторії. За допомогою Оберта, він опублікував у наступному році «Прорив у космос». Книга стала бестселером, витримавши 6 перевидань до 1930 року. За нею послідували численні статті Вальє про польоти в космос, з назвами на зразок «З Берліна до Нью-Йорка за одну годину» і «Смілива подорож на Марс».
У 1928—1929 Вальє, разом з Фріцем фон Опелем працювали над рядом ракетних автомобілів і літаків. Для фон Опеля це було способом розрекламувати компанію Опель, а для Вальє — спосіб привернути в суспільстві увагу до ракетної техніки. Саме Вальє привернув Фрідріха Цандера як постачальника твердопаливних двигунів. До кінця 1920-х років, VFR зосередили свої зусилля на ракетах на рідкому паливі. Їх перші успішні вогневі випробування з рідким паливом (тривалістю п'ять хвилин) відбулися на заводі Хайландт 25 січня 1930 (у співпраці з Вальтером Ріделем). 19 квітня 1930, Вальє зробив перший випробувальний заїзд на ракетному автомобілі з рідким паливом, Valier-Heylandt Rak 7.
Оберт критикував ідею Вальє про ракетний автомобілі. Так як швидкість машини значно менше надзвукового ракетного вихлопу, то велика частина кінетичної енергії переходить вихлопним газам, а не машині. Ракетні двигуни вельми ефективні, але ось з цієї причини вони не підходять для автомобілів.
Менш ніж через місяць Вальє загинув, коли ракета зі спиртовим паливом вибухнула на випробувальному стенді в Берліні (за іншою версією — випробування відбувались з використанням парафіну замість етилового спирту). Осколки двигуна поранили його в аорту і він помер практично одразу. Його протеже Артур Рудольф продовжив роботу над поліпшеною і більш безпечною версією двигуна Вальє. Очолив роботи Вальтер Рідель.
Пам'ять про Макса Вальє досі зберігається в Південному Тиролі (Провінція Больцано), де він шанується як один з відомих винахідників і вчених з цієї провінції. Ряд установ названий його ім'ям.
На честь Вальє названий кратер на Місяці.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Валье Макс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
Посилання
ред.- Макс Валье — Політ в світовий простір [Архівовано 21 вересня 2011 у Wayback Machine.]