Мала Бережанка

село Мала Бережанка
	Центральна вулиця та церква Покрови Пресвятої БогородиціЦентральна вулиця та церква Покрови Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Тер. громада	Гуківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020010050091582
Основні дані
Населення	330
Площа	1,035 км²
Густота населення	318,84 осіб/км²
Поштовий індекс	31663
Телефонний код	+380 3859
Географічні дані
Географічні координати	48°48′28″ пн. ш. 26°14′0″ сх. д. / 48.80778° пн. ш. 26.23333° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	232 м
Місцева влада
Адреса ради	31660, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Гуків, вул. Центральна, 2
Карта
	Мала Бережанка
	Мала Бережанка
Мапа
	Мала Бережанка у Вікісховищі

Мала́ Бережа́нка — село в Україні, у Гуківській сільській громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Назва

За однією з версій назва «Бережанка» походить від великої кількості берегів річки Збруч, які ділять історично село на дві частини Бережанку і Малу Бережанку та оточують його майже з усіх боків.

Географія

Подільське село Мала Бережанка розташоване в південно-західній частині України, на півострові, на лівому березі річки Збруч, за 35 кілометрів автодорогами від міста Кам'янець-Подільський.

Клімат

Мала Бережанка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.

Історія

Мала Бережанка засноване в XVI столітті і входила тоді до складу Скальського староства Подільського воєводства Королівства Польського (з 1569 року у складі Речі Посполитої). 1564 року належало Яцимирському. У 1603 році відбувся поділ його територій на три великі пансько-ляхські маєтки.

Починаючи з XVIII століття після першого поділу Речі Посполитої село Бережанка поділилось на два населених пункти: села Бережанка у Тернопільській області та Мала Бережанка — у Хмельницькій.

1772 року побудована дерев'яна церква.

На кінець 20-х років ХХ століття в селі було 310 хат (в кожній хаті проживало по 2-3 сім”ї). Хати і прилеглі будівлі були глинобитні і покриті соломою. Пізніше перед війною під черепицею було 11 хат, а під бляхою сім.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

В 1928-1929 роках створюються окремі групи громадян для спільного обробітку землі (СОЗи). У 1932 році ці групи об'єдналися в колгосп ім. Орджонікідзе.

У 1932–1933 роках селяни села пережили влаштований комуністами голодомор. Коли почався голод, усе більше людей намагалося втекти на правий берег річки Збруч. А там місцеві священники закликали селян збирати продукти для голодуючих з лівого берега.

До 1939 року по річці Збруч проходив кордон із Польщею, так з 1 листопада 1926 по 1 листопада 1927 польські прикордонники затримали 9509 перебіжчиків із радянської сторони, люди тікали від радянських репресій, у зворотному напрямку, за той же період 745 осіб.

Часи Другої світової війни

Більше 150 чоловік було мобілізовано до армії і відправлено на фронт. В селі залишились жінки, діти, літні люди, механізатори та вчителі. Багато молодих дівчат та юнаків було відправлено до Німеччини.

В грудні 1941 року в районі створено партизанський загін ім. Чапаєва.

У 1944 році відбувся бій за визволення села. 26 березня 1944 року Мала Бережанка була звільнена від нацистів солдатами 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу 4-ої танкової армії І-го українського фронту.

По закінченню Другої світової війни більше, ніж 100 жителів Малої Бережанки не повернулися додому. Пізніше, у 1962 році, у їхню пам'ять було посаджено парк Слави та зведено пам'ятник солдату-визволителю.

Післявоєнні роки

Після завершення Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.

В 1951 році колгосп села та колгоспи сіл Кугаївці та Андріївка об'єдналися в один колгосп ім. Дзержинського.

В 60-х роках в селі побудовано клуб на 250 місць з стаціонарною кіноустановкою, бібліотеку, медичний пункт, школу, дитячий садок на 50 місць, продуктовий та продовольчий магазини, лазню. Село електрифіковано та радіофіковано на 100%

З 1991 року в складі незалежної України.

15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад село ввійшло до складу Гуківської сільської громади^[1], до цього органом місцевого самоврядування була Пукляківська сільська рада. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.^[2]

Населення

Населення становить 330 осіб.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Релігія

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (ПЦУ)

Природоохоронні території

Люди в цій місцевості проживали з давніх-давен, під час проведення археологічних розкопок в урочищі "Мале поле" було виявлено трипільське поселення та поселення черняхівської культури. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».