Манатуту (район)
Манатуту (порт. Manatuto, тетум Manatutu) — один з 13 районів Східного Тимору. Площа 1785,96 км². Адміністративний центр району також носить назву Манатуту.
| Манатуту | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 
| |||||
| Адм. центр | Манатуту | ||||
| Країна |  Східний Тимор
| ||||
| |||||
| Підрайонів | 6 | ||||
| Населення | |||||
| - повне | 42 742 (13) | ||||
| - густота | 23,93 (13) | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 1785,96 км² (3) | ||||
| Часовий пояс | UTC+9 | ||||
| Код ISO 3166-2 | TL-MT | ||||
| |||||
| |||||
| |||||
| |||||
У районі народився перший президент Східного Тимору, а також прем'єр міністр країни — Шанана Гужмау. Він народився в селі Лалейя, за 19 км на схід від міста Манатуту.
Географія
ред.Розташований в центральній частині країни, тягнучись від північного до південного узбережжя острова. Межує з районами: Баукау (на північному сході), Вікеке (на південному сході), Ділі (на північному заході), Айлеу (на заході) і Мануфагі (на південному заході). На півночі омивається водами протоки Ветар, а на півдні — водами Тиморського моря.
Через район протікає річка Північна Лакло, що впадає в протоку Ветар.
Населення
ред.Населення району за даними на 2010 рік становить 42 742 осіб; для порівняння, на 2004 рік воно налічувало 36 719 осіб[1]. Щільність населення — 23,93 чол. / Км². Середній вік населення становить 18,7 років. У період з 1990 по 2004 роки середній щорічний приріст населення склав 1,06 %.
33,4 % населення говорять на мові галолі; 26,0 % — на мові ідалака; 20,1 % — на тетум; 7,4 % — на мамбаї; 5,1 % — на хабун. Поширені також інші місцеві мови і діалекти. 41,2 % населення володіють мовою тетум (включаючи тих, для яких вона є другою і третьою мовами); 36,2 % володіють індонезійською і 10,5 % — португальською. 60,6 % населення неписьменні (63,6 % жінок і 57,7 % чоловіків). Тільки 10,3 % осіб старше 18 років закінчили середню школу (8,1 % жінок і 12,5 % чоловіків)[2].
За даними на 2004 рік 97,5 % населення складають католики; 1,9 % — прихильники традиційних анімістичних вірувань і 0,2 % — протестанти[3].
Адміністративний поділ
ред.
В адміністративному відношенні поділяється на 6 підрайонів:
| Підрайон | Населення, чол. (2010) |
Площа, км² |
|---|---|---|
| Баріке | 4768 | 397,40 |
| Лаклу | 7618 | 368,74 |
| Лаклубар | 11 682 | 392,00 |
| Лалейя | 3089 | 226,09 |
| Манатуту | 12 555 | 271,38 |
| Сойбада | 3030 | 130,34 |
Галерея
ред.-
Кліф на узбережжі в Манатуту -
Річка північна Лакло в Манатуту -
Вид на місто Манатуту
Примітки
ред.- ↑ Direcção Nacional de Estatística Census 2004. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ Census of Population and Housing Atlas 2004 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2012. Процитовано 4 березня 2016.
- ↑ District Pritory Tables: Manatuto 2004 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2011. Процитовано 4 березня 2016.
|
Це незавершена стаття з географії Східного Тимору. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |