Вікіпедія

Маріуш Піліс

польський журналіст

Маріуш Аркадіуш Піліс — польський режисер, кіносценарист, журналіст і військовий кореспондент, автор документальних фільмів[2] . Член Асоціації польських журналістів. Спікер Форуму Вільних Народів Постросії.

Маріуш Піліс
Народився20 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Заверці, Заверцянський повіт, Сілезьке воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, кінорежисер, сценарист Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаdirector of Telewizyjna Agencja Informacyjnad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
срібний Хрест заслуги
IMDbID 2021602 Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився в Заверці. У 1987 році закінчив технікум металургії. вул. Сташиця в Заверці.

У 1987—1992 роках вивчав польську філологію в Ягеллонському університеті. Активно брав участь у діяльності антикомуністичної опозиції. 1987/89 член NZS та Університетського комітету NZS Ягеллонського університету

Автор документальних фільмів про Кавказ, Росію, Середню Азію та Близький Схід.

Співавтор багатьох телевізійних станцій, зокрема: TVP, TVN, датський TV2, голландський VPRO та британські BBC і Channel 4. Працював кореспондентом TVP в Україні. Ініціатор і перший директор TVP Info.

Автор документального фільму «Лист із Польщі», в якому показано міжнародне підґрунтя Смоленської катастрофи. Це був перший польський документ про Смоленську катастрофу [потрібна виноска]. «Лист із Польщі» було створено на замовлення нідерландського громадського телебачення VPRO, де його транслювали у жовтні 2010 року. Прем'єра фільму в Польщі так і не відбулася. Він мав понад 4 мільйони переглядів в Інтернеті [потрібна виноска]. Книга «Лист із Польщі» створена на основі інтерв'ю, взятих для фільму. Книга «Лист із Польщі» створена на основі інтерв'ю, взятих для фільму. У березні 2013 року було створено «Бунт Стадіонів», який набрав понад 1,5 мільйона переглядів в Інтернеті. Телевізійної прем'єри в Польщі не було. Спостерігаючи за спільнотою футбольних фанатів у Польщі, фільм розповідає про бунт молодого покоління та його вплив на політичну та соціальну ситуацію в країні. У 2014 році Асоціація польських журналістів присудила фільму та режисерові Першу премію. вул. Жеромського за найкращий документальний фільм на соціальну тематику. У 2018 році його документальний фільм «Тепер і в годину смерті» був номінований у категорії «найкращий фільм» на престижну нагороду Міжнародного католицького кінофестивалю «Mirabile Dictu» — так званий католицький Оскар

З січня по вересень 2016 року — директор Телеінформаційного агентства[3] .

У 2017 році він створив редакцію Opinions and Comments в PAP як головний редактор[4] . Того ж року став членом Правління Асоціації польських журналістів[5] .

У 2018/2019 роках — співавтор та керівник проекту INFO WILNO — Польського місцевого телебачення для поляків у Вільнюському регіоні, проекту уряду Республіки Польща, який згодом отримав назву TVP WILNO[6] .

У 2020 році нагороджений Срібним Хрестом Заслуги[7] .

У 2022 році був спікером Форуму Вільних Народів Постросії.

Фільмографія

ред.
  • Аллах Акбар означає Бог великий (режисерський дебют) (1995) (Чечня) — режисер і сценарій
  • … або смерть (1996) (Чечня) — режисер і сценарій
  • Листівка з Самашок (1996) (Чечня) — реж
  • Ціна правди (2001) (Кавказ, Чечня) — режисер і сценарій, продюсер
  • Весілля в колгоспі «Комунізм» (2002) (Таджикистан) — режисер і сценарій, продюсер
  • Georgia — Kill the President (2002) (Грузія) — режисер і сценарій, продюсер
  • Варвари (2002) (Афганістан, Пакистан, Катар, Азербайджан, Грузія) — режисер і сценарій
  • Горбачов у Швейцарії (2002) (Киргизстан) — режисер і сценарій
  • День народження президента (2002) (Азербайджан) — режисер і сценарій
  • Іракська гра частина 1 і частина 2 (2003) — режисер і сценарій
  • Запах раю (2004 ) — режисер і сценарій, продюсер
  • Сон (2004) (Чечня) — режисер і сценарій
  • День Перемоги (2005) (Чечня) — режисер і сценарій, продюсер
  • Джихад — чотири серії (2005) режисер і сценарій, продюсер
  • Чечня — Брудна війна ( 2005)[8] — режисер і сценарій, продюсер
  • Вихід з Афганістану (2010)[9] — режисер і сценарій, продюсер
  • Brief uit Polen (Лист із Польщі) (2010) — режисер і сценарій, продюсер
  • Футбол і бари (2012) — режисер і сценарій, продюсер
  • Повстання стадіонів (2013) — режисер і сценарій, продюсер
  • Зараз і в годину смерті — (2017)[10] — сценарій і режисура, продюсер
  • Правосуддя (2020) — сценарій, режисер, продюсер
  • Ображені. Про поляків та євреїв — - (2021) — режисер, сценарій, продюсер
  • Угорщина. Приховане полум'я (2021) — режисер, сценарій, продюсер
  • Литва. У тіні вежі — (2021) — сценарій, продюсер
  • Po Co Nam Ten Przekop (2021) — режисер, сценарій, продюсер
  • Україна. Рік війни (2022) — сценарій, режисер, продюсери
  • Белсат. Місія Свобода — (2023) — режисер, сценарій, виробництво
  • 2021—2023 — цикл з 36 документальних фільмів «ПОВНИЙ ОБРАЗ» (Актуальна тематика) — продюсер
  • 2022/23 — Korona Góry Polski — серіал

Публікації

ред.

Нагороди

ред.
  • Премія ім Януш Крупський на 12-му Міжнародному кінофестивалі NNW за фільм «Правосуддя», 2020[11]
  • Головна нагорода за свободу слова Асоціації польських журналістів за фільм «Справедливість», 2020[12]
  • Спеціальна відзнака Національної ради з телерадіомовлення, 16-й національний незалежний огляд документальних форм НУРТ, за фільм Вихід з Афганістану, 2010[13]
  • «Премія ім Казімєж Дзевановський» за 2002 рік нагороджений Асоціацією польських журналістів за фільм «Ціна правди» (у співавторстві з Марціном Мамонем)[14]
  • Головна нагорода «Коріння», V Міжнародний фестиваль етнічних телевізійних фільмів і програм «U się — Вдома», за фільм «Ціна правди», 2001[15]
  • "Премія ім «Стефан Жеромський» за 2013 рік нагороджений Асоціацією польських журналістів за фільм «Повстання стадіонів»[16]

Виноски

ред.
  1. ↑ https://www.wirtualnemedia.pl/artykul/mariusz-pilis-dyrektorem-tai-grzegorz-adamczyk-szefem-tvp-info
  2. ↑ Mariusz Pilis. literatura.gildia.pl (пол.). Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 5 січня 2024.
  3. ↑ Były szef TAI Mariusz Pilis żegna się z Telewizją Polską. wirtualnemedia.pl. 24 серпня 2016.
  4. ↑ Mariusz Pilis redaktorem naczelnym redakcji opinii i komentarzy PAP (пол.)
  5. ↑ [1], humans.txt, "Stowarzyszenie Dziennikarzy Polskich" 
  6. ↑ [2], Ilona Lewandowska, "Mariusz Pilis: chciałbym, żeby język polski na Litwie zajął..." 
  7. ↑ M.P. z 2020 r. poz. 821
  8. ↑ Dispatches: Chechnya – The Dirty War. documentaryheaven.com (англ.).
  9. ↑ Exit Afghanistan. documentaryheaven.com (англ.).
  10. ↑ „Teraz i w godzinę śmierci”: Zwiastun filmu o różańcu, 20.04.2017
  11. ↑ 1, Magdalena B. Król, "Finansowanie festiwali muzyki poważnej na przykładzie Międzynarodowego Festiwalu „Muzyka w Starym Krakowie” w latach 2011–2020" 
  12. ↑ [3], Redakcja portalu sdp.pl, "Mariusz Pilis otrzymuje Główną Nagrodę Wolności Słowa" 
  13. ↑ Informacja o przyznanych nagrodach na XVI Ogólnopolskim Niezależnym Przeglądzie Form Dokumentalnych – NURT 2010 w Kielcach. nurt.kck.com.pl (пол.).
  14. ↑ Nagrody SDP 2002. sdp.pl (пол.). Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 5 січня 2024.
  15. ↑ „Cena prawdy” zwycięzcą festiwalu „U siebie”. stopklatka.pl (пол.).
  16. ↑ Nagrody SDP 2013. sdp.pl. 30 stycznia 2014.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Маріуш_Піліс&oldid=42408352