Маєток Ганських
Маєток Ганських — пам'ятка історії, архітектури та садово-паркової культури кінця 18 — початку 19 століть. Розташований в селі Верхівня Ружинського району Житомирської області. Занесений до реєстру національних святинь України[1].
Маєток Ганських | |
---|---|
49°48′16″ пн. ш. 29°18′46″ сх. д. / 49.804444° пн. ш. 29.312778° сх. д. | |
Країна | Україна |
Розташування | Верхівня |
Тип | палац |
Стиль | ампір |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія
ред.Протягом 1780—1790 років графом Яном Ганським на території сучасного маєтку був заснований парк. Потім у 1800 році збудований в ампірному стилі палац, виразною ознакою якого було повернення до античного мистецтва. Закінчував будівництво вже син Яна — Вацлав Ганський, якому верхівнянські землі перейшли у спадок від батька. Маєток збудований майстрами, що були запрошені з Поділля та Волині. Керували будівництвом відомі на той час архітектори. Будівельні матеріали завозились з багатьох країн[джерело?].
Гостей Ганські приймали в розкішному залі палацу з барельєфами на міфологічні теми стародавніх Риму і Греції. На балконі грав оркестр з музикантів-кріпосних. Із залу був вихід в їдальню. На першому поверсі знаходилися кімнати для відпочинку. Коли бали закінчувалися далеко за північ, тут можна було заночувати.
Поруч з палацом споруджені два флігелі, що з'єднувалися з палацом підземними ходами. В одному була кухня, звідки носили їжу панам через підземний хід. В іншому флігелі містилася столярна майстерня, а також жив управитель, брат Вацлава Ганського — Карл. Також на території маєтку був будинок в якому колись жили сімейний лікар, ветеринар, садівник, агроном[2].
У 1810 році неподалік палацу споруджено каплицю (усипальницю) Ганських. Колись каплиця була двоповерховою, але після Жовтневого перевороту 1917 року та громадянської війни лишився тільки один поверх.
Після одруження у 1819 році з Евеліною Ржевуцькою Вацлав Ганський подарував їй селище Верхівню з маєтком. В 1847 році, вже до вдови Ганської, до маєтку переїхав її коханець (з 1850 року чоловік) — Оноре де Бальзак, де він написав п'єсу «Мачуха», працював над «Депутатом від Арсі», «Мадмуазель де Віссар або Франція за часів Конституції», «Дрібними буржуа», «Жінкою-письменницею».
Останнім господарем Верхівні був брат Евеліни Адам Ржевуський. Саме йому її донька, збіднівши, продала свій спадок.
Агрошкола
ред.У 1922 році в колишньому маєтку Ганських була заснована агрошкола. Через рік вона стала філіалом Київського сільськогосподарського інституту. Майбутні агрономи та їхні викладачі проживали в кімнатах на другому поверсі, а на першому навчалися. Нині тут сільськогосподарський коледж. За час свого існування він дав народному господарству понад чотири тисячі фахівців-аграрників[3].
В 1959 році з нагоди 160-річчя від дня народження Оноре де Бальзака в приміщенні тодішнього сільськогосподарського технікуму було відкрито кімнату-музей письменника, яка на громадських засадах діяла до 1995 року. Тридцять років по тому відбувається реставрація палацу, а у 1995 році завдяки ініціативі колективу технікуму було обладнано три меморіальні кімнати, які й стали Верхівнянським літературно-меморіальним музеєм Оноре де Бальзака[4].
балкон для оркестру | стеля | стіни | стіни |
флігель кухня | флігель управителя | зворотна сторона палацу | сімейна усипальниця Ганських і Ржевуцьких | Місток в парку Ганських |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Історична Волинь. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2009.
- ↑ Газета «День» № 67 від 15 квітня 2005 року. Архів оригіналу за 3 травня 2005. Процитовано 31 травня 2009.
- ↑ Газета «Кримська Світлиця» № 5 за 31 січня 2003 року. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 31 травня 2009.
- ↑ Замки та храми України. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 31 травня 2009.
Посилання
ред.- Кушнір Ліна Північна Зоря Бальзака. У Верхівню на Житомирщині французький письменник написав 444 листи і саме тут провів свої найкращі дні [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // «Україна Молода» № 152 за 18 серпня 2010 року