Мезія жовтогорла
| Мезія жовтогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leiothrix lutea (Scopoli, 1786) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Sylvia lutea Scopoli, 1786 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ме́зія жовтогорла[2] (Leiothrix lutea) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях, Південному Китаю і Південно-Східній Азії. Цей вид часто утримується в неволі і був інтродукований в різних частинах світу[3].
.JPG)
Опис
ред.Довжина птаха становить 14–15 см, вага 18–28 г. Забарвлення переважно оливково-зелене. Горло жовте, груди оранжеві. Навколо очей тьмяно-жовте кільця, від них до дзьоба ідуть смуги. Края крил яскраві, їх колір може бути жовтим, червоним, оранжевим і чорним. Хвіст виїмчастий, оливково-коричневий, на кінці чорний. Щоки і бічні сторони шиї сизуваті. Очі карі або червоні, дзьоб червоний, біля основий чорний, лапи зеленувато-жовті або світло-коричневі. Самиці помітно блідіші, ніж самці, червоний колір у забарвленні їх крил відсутній. Жовтогорлим мезіям притаманний гучний, мелодійний спів. Вони рідко літають і ведуть прихований спосіб життя[4][5].
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[6]
- L. l. kumaiensis Whistler, 1943 — Гімалаї (від Кашміру до Уттаракханду);
- L. l. calipyga (Hodgson, 1837) — від Непалу до північно-західної М'янми і південно-східного Тибету;
- L. l. yunnanensis Rothschild, 1921 — північно-східна М'янма, західний і південно-західний Юньнань;
- L. l. kwangtungensis Stresemann, 1923 — південно-східний Китай і північний В'єтнам;
- L. l. lutea (Scopoli, 1786) — центральний і східний Китай.
Поширення і екологія
ред.Жовтогорлі мезії мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі і В'єтнамі. Вони живуть в підліску вічнозелених, змішаних і хвойних лісів, в чагарникових і бамбукових заростях, на полях і плантаціях. В Японії вони віддають перевагу ялицевим і тсуґовим лісам з густим бамбуковим підліском. Зустрічаються на висоті від 900 до 2400 м над рівнем моря. Жовтогорлі мезії є переважно осілими, однак деякі гімалайські популяції взимку мігрують в долини.
Перші жовтогорлі мезії були завезені до Європи, а саме до Лондонського зоопарку, у 1866 році. Пізніше вони були інтродуковані у Великій Британії, однак не прижилися. Так само не вдалось інтродукувати жовтогорлих мезій і у Західній Австралії. На Гаваї вид був завезений у 1918 році і успішно там прижився, заселивши більшість островів архіпелагу, за винятком Ланаї. На Оаху популяція жовтогорлих мезій скоротилася у 1960-х роках, а на Кауаї вид був знищений, однак на Оаху популяція жовтогорлих мезій відновилася і продовжує зростати[7]. В Японію вид був завезений в 1980-х роках. Він заселив центр і південний захід країни. Також жовтогорлі мезії були інтродуковані на острові Реюньйон[8][9] та у Європі — у Франції, Іспанії та Італії[10][11].
Поведінка
ред.Жовтогорлі мезії зустрічаються групами від 10 до 30 птахів у негніздовий період, однак під час сезону розмноження птахи об'єднуються в пари і демонструють територіальну поведінку. Вони живляться різноманітними плодами, а також комахами та іншими безхребетними. Сезон розмноження триває з квітня по вересень. Гніздо чашоподібне, розміщується в густій рослинності. В кладці 2-4 яйця[12].
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Leiothrix lutea. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Long, John L. Introduced Birds Of The World. 1981
- ↑ Whistler, Hugh . Popular Handbook Of Indian Birds. 4th ed. 1963.
- ↑ Male, T.D., Fancy, S.G, and Ralph, C.J. "Red- Billed Leiothrix." The birds of North America (1998)
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
- ↑ Hawaii's Birds. Honolulu: Hawaii Audubon Society. 2005. с. 104. ISBN 1-889708-00-3.
- ↑ Christopher Lever (2005). Naturalised Birds of the World. T & A D Poyser. с. 174–176. ISBN 0713670061.
- ↑ IUCN Invasive Species Specialist Group. Global Invasive Species Database: Leiothrix lutea. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ Herrando, Sergi, Llimona, Francesc, Brotons, Lluís and Quesada, Javier(2010) 'A new exotic bird in Europe: recent spread and potential range of Red-billed Leiothrix Leiothrix lutea in Catalonia (northeast Iberian Peninsula)', Bird Study, 57: 2, 226 — 235 .
- ↑ Ramellini, Samuele; Simoncini, Andrea; Ficetola, Gentile Francesco; Falaschi, Mattia (2 жовтня 2019). Modelling the potential spread of the Red-billed Leiothrix Leiothrix lutea in Italy. Bird Study. 66 (4): 550—560. doi:10.1080/00063657.2020.1732864. ISSN 0006-3657.
- ↑ Amano, Hitoha, and Kazuhiro Eguchi. "Nest Site Selection of the Red-billed Leiothrix and Japanese Bush Warbler in Japan." (2002)
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |