Вікіпедія

Метамодернізм

Метамодерні́зм (з грецької: μετά — згодом, після + англ: modern — сучасний) — це комплекс здобутків філософії, естетики та культури, що утворився як реакція на постмодернізм, та перебуває в невизначеності між протиставленими аспектами модернізму та постмодернізму. Оформлення метамодернізму припадає на 2000-і роки. Ще один подібний термін — постпостмодернізм.

Історія

ред.

Вперше слово «метамодерніст» було згадане у 1975 році, в творі американського письменника Масуда Заварзаде, як реакція на літературні події у США 1950-х років[1].

Першими хто почав використовувати термін в його сьогоднішньому значенні були нідерландські філософи Робін ван ден Аккер та Тімотеус Вермьолен, автори засадничого тексту «Нотатки про метамодернізм» (Notes on Metamodernism), опублікованого в 2010 році, що концептуалізують метамодернізм як «коливання» між модернізмом і постмодернізмом[2].

У 2011 році Люк Тьорнер опублікував «Маніфест постмодернізму», в якому описав метамодернізм як мінливий стан пошуків множинності несумірних і невловимих горизонтів між (і за межами) іронією та щирістю, наївністю та обізнаністю, релятивізмом та істиною, оптимізмом та сумнівом. У статті вони стверджували про початок настання метамодернізму в 2000-і роки[3], хоче окремі приклади інші автори вбачають ще в 1990-і[4].

В українському літературознавстві концепцію метамодернізму досліджують науковець Дмитро Дроздовський[5] і письменник Олег Шинкаренко[6]. Проте безпрецеденний скандал, пов'язаний із доведеним звинуваченням Дмитра Дроздовського в плагіаті, зокрема, із фундаментальних англомовних праць із теорії постпостмодернізму (див. наприклад: [7][8]) унеможливлює довіру до генерованих ним наукових висновків. В українському філософському середовищі метамодерну структуру почуття досліджує Денис Бакіров[9]. Метамодернізм у сучасній українські літературі у свої працях розглядають Тетяна Гребенюк[10] [11] і Марія Шимчишин[12].

Характеристики метамодернізму

ред.
 
Приклад метамодерністської архітектури: Ельбська філармонія, збудована в 2017 році, поєднує протиставлені ідеї[2]

На відміну від модернізму, котрому притаманні радикальні ідеї та рішення, універсалізація, позбавлення від трансцендентного, постмодернізм проголошує плюралізм, визнання та прийняття будь-яких позицій, напрямів тощо. Він використовує спадок минулого, комбінуючи його елементи, вдається до гри ними та іронії, наповнюючи кожен артефакт відсилками до інших артефактів та цитатами з них. Постмодернізм пропонує несерйозність у ставленні до світу, спростовує попередні істини. В той же час частково модернізм продовжує існувати в рамках постмодернізму, з середини XX століття втративши панівне становище[13].

Як постмодернізм виник через невдоволення однозначностями модернізму, так метамодернізм своєю чергою виник, коли люди були виснажені скептицизмом постмодернізму, за якого ніщо не може сприйматися як достовірне і негативні оцінки й емоції переважають над позитивними[4].

Метамодернізм «коливається» між модернізмом і постмодернізмом, йому властиве розуміння всіх протилежностей як складових частин загальної істини. В метамодернізмі рівноправні масова та елітарна культура, диктатура та демократія тощо. Метамодернізм не пропонує певної «правильної» одиничної чи плюралістичної позиції, натомість стверджує, що її слід шукати особисто і лишатися в стані пошуку між протилежностями[13]. Він не стверджує загального позитиву в ставленні до світу, містячи цинізм постмодернізму. Але при цьому приділяє більше уваги надії, ентузіазму, радості тощо[4].

Метамодернізм використовує особливі методи, деякі з котрих перейняті з постмодернізму, але інакше використовуються:

  • Гіперсаморефлексивність — людина бачить себе як «автор», «режисер», «актор» свого життя, визнається те, що вона постає в різних ролях перед іншими. Твори розглядаються не як дещо порівняно самостійне, а як відображення внутрішнього світу автора, з якого глядачі отримують конструктивні моделі для себе.
  • Подвійність обрамлення наративів — як би фантастично не виглядали сюжети, вони відмежовуються від реального світу, а потім всередині окреслених рамок читачем відбуваються власні асоціації сприйнятого зі своїм життям. Зображуване сприймається щиро, без іронії, яку робить можливим пряме співвіднесення зображеного з реальністю.
  • Коливання між протилежностями — метамодернізм коливається між протилежними полюсами емоційних та естетичних якостей двох епох, але не між політичними чи інтелектуальними.
  • Вигадливість — те, що виходить за межі норми, постає джерелом конструктивного досвіду для загалу.
  • Мінімалізм — віддання переваги меншому, простішому, що сприяє ближчому контакту з зображуваним.
  • Епічність — розкриття грандіозності, героїчності, прихованої в оповідях.
  • Конструктивний пастиш — упорядкування різнорідних елементів так, щоб усі вони отримали прийнятне місце там, де первісно його не мали. В результаті твори сприймаються як дещо знайоме і прийнятне, на відміну від постмодерністської строкатості з поєднанням несумісного.
  • Нова щирість — використання гумору та іронії для викликання глибоко особистих емоцій, співпереживань.
  • Нормкор — уподібнення інакшостей, меншин до «норми».
  • Надпроєкція — перенесення людських якостей на інших істот або предмети.
  • Метамилість — використання дорослими людьми дитячої безпосередності та простоти, зацікавлення дорослих у «дитячих» творах[14].

Здебільшого метамодернізм – це сукупність культурних продуктів, створених людьми, які не складають великої єдності й часто навіть не знають терміна «метамодернізм», але поділяють спільне відчуття світу та ставлення до нього[4].

Прояви метамодернізму

ред.

Згідно зі статтею «Нотатки про метамодернізм», прикладами метамодернізму в архітектурі є:[2]

 
Приклад плаского мінімалістичного дизайну, властивого метамодернізму

Графічний дизайн у метамодернізмі стриманий, з використанням чистих кольорів, пласких форми[15].

Прикладами метамодерністського кіно слугують «Незрівнянний містер Фокс» (2009), «Милі кості» (2009), «Звірі дикого Півдня» (2012), «Кінь БоДжек» (2014), «Острів собак» (2018), серіали «Родина Тененбаумів» (2001), «Новенька» (2011). Нерідко до створення метамодерністського кіно залучаються непрофесійні актори. Мотивація головних героїв часто «дитяча», не заснована на сексуальності, кар'єрі чи прагненні до влади тощо[4][15].

Мотамодерністська музика й театр представлені гуртами, як «The Ben Folds Five», «Flaming Lips», «Wilco», перформативним гуртом «LaBeouf, Rönkkö & Turner»[15].

У моді принципи метамодернізму проявляються як невигадливий, навіть стандартний за колишніми мірками одяг, який часто справляє враження замалого[15].

Примітки

ред.
  1. ↑ Zavarzadeh, Mas'ud (1975). The Apocalyptic Fact and the Eclipse of Fiction in Recent American Prose Narratives. Journal of American Studies. Т. Vol. 9, no. 1. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  2. ↑ а б в Vermeulen, Timotheus; van den Akker, Robin (2010-01). Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture (англ.). Т. 2, № 1. с. 5677. doi:10.3402/jac.v2i0.5677. ISSN 2000-4214. Процитовано 30 січня 2025.
  3. ↑ Turner, Luke. The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). The Metamodernist Manifesto | Luke Turner (2011). Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 19 квітня 2019.
  4. ↑ а б в г д What Is Metamodernism and Why Does It Matter?. thesideview.co (амер.). 15 травня 2020. Процитовано 30 січня 2025.
  5. ↑ Постмодернізм помер. Хай живе пост-постмодернізм!. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 17 травня 2013. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 19 квітня 2019.
  6. ↑ Маніфест метамодернізму (укр.).
  7. ↑ Як плагіат кандидата наук і консультанта МОН спустошує поле науки. Українська правда _Життя. Процитовано 18 травня 2023.
  8. ↑ Тамара Гундорова: “Ми не підносимося до філософського осмислення Чорнобиля“. PEN Ukraine (укр.). 8 червня 2021. Процитовано 18 травня 2023.
  9. ↑ Bakirov, Denys R. (27 грудня 2018). Християнський метамодернізм. Medium. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 19 квітня 2019.
  10. ↑ Гребенюк, Тетяна Володимирівна (30 листопада 2018). Свобода в літературі метамодерного світу: український вимір. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» (укр.). № 78. ISSN 2227-1864. Процитовано 18 травня 2023.
  11. ↑ Hrebeniuk, Tetiana (13 вересня 2021). ARTYSTYCZNE UCIELEŚNIENIE CECH ‘NOWEJ SZCZEROŚCI’ W POWIEŚCI SOFII ANDRUCHOWYCZ AMADOKA. Studia Ukrainica Posnaniensia (пол.). Т. 9, № 1. с. 131—144. doi:10.14746/sup.2021.9.1.11. ISSN 2720-1953. Процитовано 18 травня 2023.
  12. ↑ Шимчишин, Марія (2022). РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА І СТРУКТУРА ВІДЧУТТЯ МЕТАМОДЕРНІЗМУ. Сучасні літературознавчі студії (укр.). № 19. с. 57—62. doi:10.32589/2411-3883.19.2022.274081. ISSN 2411-3883. Процитовано 18 травня 2023.
  13. ↑ а б Метамодерн — новый способ смотреть на мир. Newtonew — медиа о современном образовании. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019.
  14. ↑ Dember, Greg (26 липня 2021). After Postmodernism: Eleven Metamodern Methods in the Arts. Medium (англ.). Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  15. ↑ а б в г Dember, Greg (17.04.2017). After Postmodernism: Eleven Metamodern Methods in the Arts. Medium.com. Процитовано 30.01.2025.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Метамодернізм
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Метамодернізм&oldid=44507014