Метт Чемберлен
Метт Чемберлен — американський барабанщик.
Метт Чемберлен | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 17 квітня 1967[1][2] (57 років) |
Місце народження | Сан-Педро[d], Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
Роки активності | 1988 — тепер. час |
Громадянство | США |
Професії | барабанщик, музикант |
Освіта | University of North Texas College of Musicd і Університет Північного Техасуd |
Інструменти | ударна установка[3] |
Жанри | альтернативний рок і класична музика[3] |
Лейбли | Geffen Records |
mattchamberlain.com |
Життєпис
ред.Метт Чемберлен народився в 1967 році в Сан-Педро, Каліфорнія, США. Він почав грати на барабанах у десятирічному віці. Підлітком він вирішив отримати класичну музичну освіту, навчаючись в Університеті Північного Техасу[4].
Під час перебування в Далласі Чемберлен почав грати в місцевому колективі Ten Hands. В 1988 році він долучився до гурту Edie Brickell & New Bohemians, де грав близько трьох років. Чемберлен працював в колективі до 1990 року, записавши платівку Ghost of a Dog[en][4]. Він також познайомився з гітаристом Дж. Е. Смітом[en], який запросив Чемберлена працювати на телешоу Saturday Night Live. Барабанщик прийняв пропозицію і почав готуватись до переїзду в Нью-Йорк. Йому також запропонували тимчасово приєднатись до сіетлського колективу Pearl Jam для декількох концертів влітку 1991 року. Після закінчення турне Чемберлен мав можливість виступи в гурті, популярність якого дедалі зростала, але відмовився, бо «не відчував жодного зв'язку з цим, та хотів жити в Нью-Йорку». Замість себе Чемберлен порекомендував в Pearl Jam знайомого барабанщика з Далласу Дейва Аббрузеса[5].
Співпраця з Дж. Е. Смітом та Saturday Night Live Band[en] тривала лише рік, після чого Чемберлен повернувся до Сіетлу[6]. Він зарекомендував себе як надійний сесійний музикант, відзначившись на альбомах The Wallflowers[en], Торі Еймос, Кіта Урбана, Елтона Джона, Морріссі та інших. Він також заснував декілька власних проєктів, зокрема інструментальний квартет Critters Buggin[en], що випустив три студійних альбоми з 1994 по 2005 роки. З 2007 по 2012 роки він грав в проєкті Floratone[en], заснованому гітаристом Біллом Фріселлом, а з 2013 по 2016 роки — в еклектичному дуеті з піаністом Браяном Хаасом. Також у 2005 році він видав сольний альбом Matt Chamberlain[4]. У 2011 році Чемберлен переїхав до Лос-Анджелесу, бо залишаючись в Сіетлі він був змушений більшу частину року не бачитись з сім'єю[6].
У 2016, 2019 та 2021 роках Метт Чемберлен був визнаний «студійним барабанщиком року» за результатами опитування читачів музичного журналу Modern Drummer[7][8].
Дискографія
ред.Соло та колаборації
ред.
Метт Чемберлен
Девін Гофф
JOJO
Floratone
Шон Воткінс
Slow Music Project
|
Critters Buggin
Ден Фелпс, Віктор Краузе та Ейвінд Канг
Браян Хаас
|
Сесійний музикант
ред.Попмузика
- 2022 — Painted Shield 2
- 2022 — Зола Джісус[en] — «Arkhon»
- 2022 — Ethan Gruska and Bon Iver — So Unimportant
- 2021 — Торі Еймос — Ocean to Ocean[en]
- 2021 — Фіона Еппл — The Whole Of The Moon
- 2021 — Віллоу Сміт — Lately I Feel Everything[en]
- 2021 — Lorde — Solar Power
- 2020 — Боб Ділан — Rough and Rowdy Ways
- 2020 — Торі Еймос — Christmastide[en]
- 2020 — Мак Міллер — Circles[en]
- 2020 — Кріс Корнелл — No One Sings Like You Anymore, Vol. 1[en]
- 2020 — Руфус Вейнрайт — Unfollow the Rules[en]
- 2020 — Perfume Genius[en] — Set My Heart on Fire Immediately[en]
- 2020 — Molly Tuttle[en] — … But I'd Rather Be With You
- 2020 — Ethan Gruska — En Garde
- 2019 — Пітер Гебріел — Flotsam And Jetsam[en]
- 2019 — Perfume Genius[en] — «Eye In The Wall»
- 2019 — Леонард Коен — Thanks for the Dance
- 2019 — The Who — Who[en]
- 2019 — Брюс Спрінгстін — Western Stars[en]
- 2019 — Перрі Фаррел[en] — Kind Heaven[en]
- 2018 — Йоганн Йоганнсон/Рендел Данн[en] — Mandy
- 2018 — Neko Case — Hell-On[en]
- 2018 — A Perfect Circle — Eat the Elephant
- 2017 — Лора Марлінг — Semper Femina[en]
- 2017 — Ренді Ньюман — Dark Matter[en]
- 2016 — Міранда Ламберт — The Weight of These Wings
- 2016 — Kishi Bashi — Sonderlust
- 2016 — Кіт Урбан — Ripcord[en]
- 2016 — Phantogram — Three
- 2015 — Кріс Корнелл — Higher Truth[en]
- 2014 — Kimbra — The Golden Echo[en]
- 2014 — Phantogram — Voices[en]
- 2013 — Ерік Клептон — Old Sock[en]
- 2013 — Міранда Ламберт — Four the Record
- 2012 — Френк Оушен — Channel Orange
- 2012 — Бренді Карлайл — Bear Creek
- 2012 — Of Montreal[en] — Daughter of Cloud[en]
- 2012 — Брюс Спрінгстін — Wrecking Ball
- 2011 — Of Montreal[en] — thecontrollersphere[en]
- 2010 — Of Montreal[en] — False Priest[en]
- 2010 — Гербі Генкок/Дейв Метьюз — The Imagine Project[en]
- 2010 — Сара Барелліс — Kaleidoscope Heart[en]
- 2009 — Регіна Спектор — Far
- 2008 — Dido — Safe Trip Home
- 2007 — Джеска Хуп[en] — Kismet
- 2007 — Сара Барелліс — Little Voice
- 2007 — Бренді Карлайл — The Story[en]
- 2006 — Шон Леннон — Friendly Fire[en]
- 2006 — Морріссі — Ringleader of the Tormentors[en]
- 2005 — Каньє Вест — Late Registration
- 2005 — Роббі Вільямс — Intensive Care[en]
- 2005 — The Long Winters[en] — Ultimatum
- 2004 — Finn Brothers[en] — Everyone Is Here[en]
- 2004 — Вільям Шетнер — Has Been[en]
- 2003 — Джон Мейєр — Heavier Things[en]
- 2003 — Девід Бові — Reality[en]
- 2003 — Торі Еймос — Tales of a Librarian[en]
- 2002 — Девід Бові — Heathen[en]
- 2002 — Торі Еймос — Scarlet's Walk[en]
- 2001 — Garbage — Beautiful Garbage[en]
- 2001 — Наталі Мерчант[en] — Motherland[en]
- 2001 — Елтон Джон — Songs from the West Coast[en]
- 2001 — Торі Еймос — Strange Little Girls[en]
- 2001 — Стіві Нікс — Trouble in Shangri-La[en]
- 2001 — Дейв Наварро[en] — Trust No One
- 2000 — The Wallflowers[en] — Breach[en]
- 1999 — Мейсі Грей[en] — On How Life Is[en]
- 1999 — Торі Еймос — To Venus and Back[en]
- 1999 — Фіона Еппл — When the Pawn...
- 1998 — Торі Еймос — From the Choirgirl Hotel[en]
- 1998 — Кріс Айзек — Шаблон:Нп)
- 1997 — Pigeonhed[en] — The Full Sentence[en]
- 1996 — The Wallflowers[en] — Bringing Down the Horse[en]
- 1996 — Сем Філіпс[en] — Omnipop (It's Only a Flesh Wound Lambchop)[en]
- 1996 — Фіона Еппл — Tidal
- 1991 — Pearl Jam — «Alive» (відеокліп)
- 1990 — Edie Brickell & New Bohemians — Ghost of a Dog[en]
Експериментальна музика, джаз
- 2018 — Блейк Міллс[en] - Look
- 2016 — Ентоні Вілсон[en] — Frogtown
- 2014 — Орен Амбарчі[en] — Quixotism
- 2012 — Білл Фріселл[en] — Floratone II[en]
- 2010 — Secret Chiefs 3[en] — Satellite Supersonic Vol. 1[en]
- 2010 — Бред Мелдау — Highway Rider[en]
- 2010 — Гербі Генкок — The Imagine Project[en]
- 2009 — Марко Беневенто[en] — Me Not Me[en]
- 2008 — Марко Беневенто[en] — Invisible Baby[en]
- 2008 — Stebmo — Stebmo
- 2007 — Ейвінд Кан[en] — Eyvind Kang: The Yelm Sessions
- 2007 — Білл Фріселл[en] — Floratone[en]
- 2007 — Девід Торн[en] — Prezens[en]
- 2002 — Бред Мелдау — Largo
Саундтреки
- 2020 — The King of Staten Island[en]
- 2019 — Spies in Disguise
- 2019 — Frozen II
- 2019 — Doctor Sleep
- 2019 — Zombieland: Double Tap
- 2019 — Toy Story 4
- 2018 — Ralph Breaks the Internet
- 2018 — My Dinner with Hervé[en]
- 2018 — Smallfoot
- 2018 — The Front Runner[en]
- 2018 — Tag
- 2018 — Incredibles 2
- 2018 — Mandy
- 2017 — Jumanji: Welcome to the Jungle
- 2017 — Olaf's Frozen Adventure
- 2017 — Cars 3
- 2017 — Captain Underpants: The First Epic Movie
- 2017 — Logan
- 2016 — Moana
- 2015 — Trainwreck
- 2014 — Sons of Anarchy
- 2014 — Transformers: Age of Extinction
- 2013 — Frozen
- 2013 — Man of Steel
- 2013 — The Incredible Burt Wonderstone
- 2013 — Hansel & Gretel: Witch Hunters
- 2012 — This Is 40
- 2012 — Wreck-It Ralph
- 2011 — Tower Heist
- 2011 — Horrible Bosses
- 2011 — Arthur
- 2010 — The Other Guys
- 2010 — Щоденник слабака
- 2008 — Yes Man
- 2008 — Step Brothers
- 2004 — The Polar Express
- 2004 — I Heart Huckabees
- 2004 — Welcome to Sunny Florida[en]
- 2003 — The Tori Amos Custom Concert
- 2003 — Soundstage[en] — Tori Amos
- 1998 — VH1 Storytellers[en] — Tori Amos
- 1992 — Wayne's World[9]
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134952790 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б Montreux Jazz Festival Database
- ↑ а б в Matt Chamberlain Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Yarm, 2011, с. 281-282.
- ↑ а б Matt Chamberlain [MD: Modern Drummer]. callcenterinfo.tmcnet.com. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ About. Matt Chamberlain (амер.). Процитовано 15 червня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ 2021 Readers Poll Results. Modern Drummer Magazine (амер.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Selected Credits/Videos. Matt Chamberlain (амер.). Процитовано 15 червня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Література
ред.- Yarm M. Everybody Loves Our Town: An Oral History of Grunge. — Faber & Faber, 2011. — 592 с. — ISBN 978-0307464446. Архівовано з джерела 6 березня 2022