Анастазієвський Микола
Мико́ла Анастазіє́вський (англ. Mykola Anastaziievskyi; 14 серпня 1891, Скала-над-Збручем — 28 травня 1974, Міннеаполіс) — український та американський художник, мистецтвознавець педагог, громадський діяч.
| Анастазієвський Микола | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 14 серпня 1891  Скала-Подільська, Борщівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина | |||
| Смерть | 28 травня 1974 (82 роки) | |||
| Міннеаполіс, Міннесота, США | ||||
| Поховання | Міннеаполіс | |||
| Країна |  США | |||
| Жанр | побутовий жанр , натюрморт , портрет і пейзаж | |||
| Навчання | Краківська академія мистецтв (1914) і Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1923) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Юзеф Мегоффер , Станіслав Камоцькийd і Ігнацій Пєньковськийd | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Народився 14 серпня 1891 року в містечку Скалі-над-Збручем (нині селище Скала-Подільська в Чортківському районі Тернопільської області, Україна) у сім'ї столяра[1]. 1912 року закінчив реальну гімназію у Снятині[2], де, під час навчання, для театрального гуртка створив свій перший художній твір під назвою «Молитва»; 1914 року — Краківську академію мистецтв[3], де його педагогами були Юзеф Мегоффер, Станіслав Камоцький, Ігнацій Пєньковський[4]. Був стипендіатом митрополита Андрея Шептицького[5].
Під час визвольних змагань, протягом 1918—1919 років, працював живописцем і графіком у Міністерстві освіти Української Народної Республіки у Кам'янці-Подільському[6]. Опісля продовжив здобувати мистецьку освіту в Інституті художніх і прикладних мистецтв у Варшаві[4], який закінчив у 1923 році.
У 1923—1927 роках працював учителем малювання в одній із середніх шкіл Помор'я; опісля, до 1939 року, в інших школах Польщі; у 1940—1944 роках — в українських гімназіях і ліцеях Холма[7]. Брав активну участь у мистецькому житті Західної України[4].
Під час війни потрапив до Німеччини, де був професором Вищої образотворчої студії в Карлсфельді, згодом у Берхтесгадені, яку заснував Сергій Литвиненко[4]. У 1950 році переїхав до Сполучених Штатів Америки, де оселився у Міннеаполісі (штат Міннесота) і продовжив творчу роботу[8].
Помер у Міннеаполісі 28 травня 1974 року, де й похований[8].
Творчість
ред.У творчості художника переважають побутові сюжети, натюрморти, різдвяні та великодні поштові листівки[6]; працював також у галузі реклами[8]. Серед творів:
- «Автопортрет» (1915);
- «Кам'янець-Подільський. Твердиня» (1919);
- «Портрет Андрія Яковича Чайковського, письменника, адвоката» (1929; Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського)[9];
- «Христос на руїнах Нюрнберга й Києва» (1944, акварельна композиція)[a];
- «Портрет Катрі Гриневич» (1947);
- «По ялинку» (1967).
Під час перебування в таборах для переміщених осіб олійними фарбами створив композиції, портрети, альпійські пейзажі, виконував вітальні та святкові листівки[4].
Виставкова діяльність
ред.Учасник виставок у Львові Гуртка діячів українського мистецтва у 1923 та 1926 роках, третьої виставки УТМП у 1934 році та ретроспективної виставки українського мистецтва у 1935 році[4] (з полотнами «Дівчина», «Школярик», «Спомин»[2]); у Кракові, Ауґсбурзі, Берхтесгадені[8], Мюнхені у 1947 році[b].
У США був учасником виставок у Міннеаполісі, Сан-Пауло, Детройті, Нью-Йорку, зокрема:
- На першій мистецькій виставці українських митців 15—25 березня 1952 року експонував твори «Квіти», «Боз перед хатою», «Гора в Альпах»;
- Брав участь у «Виставці учасників 1-ї зустрічі українських мистців Америки й Канади в Торонто» у 1954 році;
- Виставляв свій твір «Людська вірність» у 1960 році на шостій «Виставці українських митців у вільному світі» та «Виставці українського мистецтва» у Вейн Стейт університеті в Детройті;
- У 1961—1962 роках брав участь у дев'ятій «Виставці українських митців» творами: «Дерево в сонці», «Верби»;
- У 1963 році на «Десятій виставці українських митців» експонував твори «На руїнах» (акварель), «Сходи» (акварель), «Соняшники» (олія).
Брав участь в інших виставках Об'єднання митців-українців в Америці[8].
Виноски
ред.Примітки
ред.- ↑ Ірина Гах. Микола Анастазієвський / Музей української діаспори.
- ↑ а б Міщанське життя Снятина в першій третині XX ст. / В контакті з Кліо. 16 червня 2015.
- ↑ Велика українська енциклопедія, 2018.
- ↑ а б в г д е ж и Українські митці у світі, 2013, с. 35.
- ↑ Енциклопедія української діяспори, 2009.
- ↑ а б Енциклопедія сучасної України, 2001.
- ↑ Анастазієвський Микола / Тернопільська обласна бібліотека для молоді.
- ↑ а б в г д Українські митці у світі, 2013, с. 36.
- ↑ Анастазієвський Микола / Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
Література
ред.- Анастазієвський Микола // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 43. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Б. П. Певний. Анастазієвський Микола // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 464. — ISBN 966-02-2075-8.;
- Дуда І., Певний Б. Анастазієвський Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 36. — ISBN 966-528-197-6.;
- І. С. Анастазієвський Микола // Енциклопедія української діяспори / Василь Маркусь, головний редактор; Дарія Маркусь, співредактор. — Наукове товариство ім. Шевченка в Америці. — Нью-Йорк—Чикаго, 2009. — Т. 1 Сполучені Штати Америки. Книга 1 А—К. — С. 13. — ISBN 0-88054-145-8.;
- Г. Г. Стельмащук. Анастазієвський Микола // Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст.. — Львівська національна академія мистецтв (Науково-дослідний сектор). — Львів : Апріорі, 2013. — С. 35—36. — ISBN 978-617-629-152-7.;
- Анастазієвський, Микола // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.