Вікіпедія

Михайло Юзеф Масальський

Михайло Юзеф Масальський (1700 — 26 грудня 1768) — військовий діяч Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, тіун і староста радошковський (з 1717), великий писар литовський (з 1726), воєвода мстиславський (1737—1742), каштелян троцький (1742—1744), каштелян віленський (1744—1768), польний гетьман литовський (1744—1762), великий гетьман литовський (1762—1768). З княжого роду Мосальських (Рюриковичі).

Михайло Юзеф Масальський
пол. Michał Józef Massalski Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1697 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тракай, Велике князівство Литовське, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 січня 1768(1768-01-26) або 20 січня 1768(1768-01-20)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаВеликий гетьман Литовський[3], польний гетьман литовський[4], воєвода Мстиславльський[5], Віленський каштелян[6], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Гродненський старостаd[2], Маршалок Сейму Речі Посполитої, троцький каштелян[7][8], Великий писар Литовський[9], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d], Q65239826?[2], Q65720389?[10], староста бержницькийd[2], Староста Пропойськийd, Чечерський старостаd і Q125526052? Редагувати інформацію у Вікіданих
РідМосальські[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЯн Антоній Масальськийd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиAnna Wołłowiczd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зФранцішка з Оґінськихd[5][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІгнатій Якуб Масальський[12], Йосип Андріан Масальськийd[12], Ян Микола Масальськийd[12], Kazimierz Massalskid[12], Катерина Масальськаd[2], Йосип Білавськийd, Q130633108?[2] і Q130633110?[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Білого Орла Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Біографія

ред.

Належав до Другої Гродненської лінії роду Масальських власного гербу. Нащадок мінського воєводи Андрія Масальського через старшого сина Станіслава. Син старости гродненського Яна Масальского (близько 1675—1706) і Ганни Волович.

Вчився у Віленському університеті. З 1717 року — депутат Верховного трибуналу Литви. У 1726 році допомагав Михайлу Чарторийського стати великим канцлером литовським. У 1733 році на елекційному сеймі Речі Посполитої був його маршалком, підтримував кандидатуру Станіслава Лещинського на королівський трон, воював на стороні Лещинського у Війні за польську спадщину, і після поразки відступив в Кенігсберг.

Повернувшись до Литви, став прихильником нового короля Августа III. З 1737 року — воєвода мстиславський. У литовському сеймі виступав за проведення військової реформи, зокрема вимагав збільшити литовське військо. З 1741 маршалок Литовського верховного трибуналу, з 1742 року каштелян троцький, з 1744 — віленський каштелян і польний гетьман литовський, з 1762 — великий гетьман литовський. Висував проект, за яким кожен п'ятдесятий селянин повинен був служити в армії. У 1764 році на його запрошення до Литви вступила російська армія для того, щоб підтримати короля Станіслава Понятовського. Сейм скасував гетьманський титул, а замість нього була створена Військова комісія, яка стояла проти реформ клану Чорторийських.

Сім'я

ред.

Дружина — Франциска Огинська,

діти:

Нагороди

ред.

Посилання

ред.
  1. ↑ а б Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83, 153.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 153.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  5. ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 196. — ISBN 978-83-65880-76-5
  6. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 83.
  7. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 69.
  8. ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 529.
  9. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 279.
  10. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245, 306.
  11. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245, 308.
  12. ↑ а б в г Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 245–246.
  13. ↑ а б Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705—2008, 2008, s. 172
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Михайло_Юзеф_Масальський&oldid=44202257