Вікіпедія

Михальчишин Юрій Адріянович

український політик, народний депутат
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Михальчишин.

Юрій Адріянович Михальчишин (нар. 14 листопада 1982, Львів) — політичний діяч, офіцер бригади «Азов», Народний депутат України VII скликання (2012–2014), кандидат на посаду міського голови м. Львова на виборах 2010 року. Член ВО «Свобода» до вересня 2014 року[1], був заступником голови Львівської обласної організації ВО «Свобода» з питань політичної освіти. На виборах до Верховної Ради України 2012 року був узгодженим кандидатом від низки опозиційних сил (ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», Фронт Змін, Громадянська позиція та ін.) по округу № 118 (частина Личаківського, частина Шевченківського районів міста Львова, Пустомитівський район). Кандидат політичних наук (2009 р.).

Юрій Михальчишин
Юрій Михальчишин на мітингу у 2012 році
Ім'я при народженніЮрій Адріянович Михальчишин
Народився14 листопада 1982(1982-11-14) (42 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьполітолог, політик
Alma materЛьвівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінькандидат політичних наук
ЧленствоВерховна Рада України VII скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВО «Свобода» (до 2014)
КонфесіяУкраїнська греко-католицька церква
БатькоМихальчишин Адріян Богданович
МатиМихальчишин Світлана Георгіївна
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя
Сайтmykhalchyshyn.info Редагувати інформацію у Вікіданих
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014

Життєпис

ред.

Народився 14 листопада 1982 року у родині відомого шахіста Адріян Михальчишин. Брат діда Юрія Михальчишина по батьковій лінії — вояк Дивізії Галичина. Дід Юрія Михальчишина по материній лінії Георгій Павлович Матвійко, в радянські часи очолював Львівське обласне управління сільського господарства, а у 80-х роках XX століття був завідувачем сільськогосподарського відділу Львівського обкому КПРС. Прадід Юрія Михальчишина по материній лінії партизанив у Холодному Яру.

У 1989 році Юрій Михальчишин вступив до СШ № 80 з поглибленим вивченням іспанської мови, у 1996 році переведений до Львівської української приватної гімназії, де навчався до 2000 року. У 2000 році зарахований студентом філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; завершив навчання у 2005 році, отримавши диплом магістра політології з відзнакою.

Трудову діяльність розпочав у липні 2000 року на посаді політичного оглядача часопису «За вільну Україну плюс». 31 жовтня 2005 року був зарахований до аспірантури Львівського національного університету імені Івана Франка на кафедру політології. У 2009 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук на тему «Трансформація політичного руху в масову політичну партію нового типу на прикладі NSDAP і PNF (порівняльний аналіз)» за спеціальністю «Політичні інститути та процеси».[2] Під час навчання займався спортом (кікбоксинг).[джерело?]

З липня 2009 року працює старшим науковим співробітником Національного університету «Львівська політехніка». Наукову роботу суміщав з просвітницькою діяльністю: популяризував твори німецьких націонал-соціалістів[3] й італійських фашистів[4], прославляв діячів українського націоналістичного запілля[5]. У 2010 році видав збірку «Ватра. Версія 1.0», що містила власні тексти Михальчишина та переклади діячів німецького нацизму (Йозефа Ґеббельса, Альфреда Розенберґа, Отто Штрассера та ін.).[6]

У 2014—2016 роках працював у СБУ. Наразі служить в окремому загоні спеціального призначення Національної гвардії України «Азов».[7]

Політична діяльність

ред.
 
Юрій Михальчишин на «Вставай, Україно!», Київ, 17 травня 2013

Відомий своїми виступами на мітингах та ток-шоу. Політичну кар'єру Юрій Михальчишин розпочав зі вступу до Львівської обласної організації ВО «Свобода». У 2010 році від неї балотувався на посаду міського голови Львова та посів на них третє місце, набравши 42 тис. голосів.[8] Заступник голови фракції ВО «Свобода» у Львівській міській раді.

2012 року стає народним депутатом України від партії ВО "Свобода", проходить до Ради по округу №118.

Євромайдан

ред.

24 листопада 2013 року на Євромайдані у Львові, де зібралося близько 10 тисяч людей, народний депутат від ВО «Свобода» Юрія Михальчишина не допустили до мікрофона з гаслами «Майдан — без політиків», після цього Михальчишин невдало спробував заблокувати трибуну.[9][10][11]

5 грудня, на Майдані Незалежності закликав львів'ян приїздити та долучатись до боротьби в Києві.[12]

Постреволюційний період

ред.

Через наростання розбіжностей між власним баченням концепції виборчої кампанії для «Свободи» на позачергових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року і планами керівництва партії щодо останніх, а також у зв'язку з низкою інших причин, у вересні 2014 року Ю. Михальчишин написав заяву про призупинення свого членства у ВО «Свобода». Після цього почав працювати в СБУ.[1]

У 2018 році став офіцером бригади (тоді полку) «Азов».[13]

Цитати

ред.
  • «Мені здається, що ми ще не одну таку сесію проведемо — тут у Львові, проведемо таку сесію в Києві, і мені ще здається, що буде той день, коли ми таку сесію проведемо на вулицях Донецька! Наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде Донецьк, і викине ту синьожопу банду, яка сьогодні узурпувала владу, з України»[14].
  • «Нація — це вища форма соціальної єдності, кровно-духовна спільнота, витворена в межах чітко окресленої етнічної території хвилею історичної енергії, спрямованою в майбутнє. Нація повинна жити вічно, тож боротьба за право на вічне життя є сенсом існування всіх нормальних людей на планеті. Заперечувати цей факт можуть лише космополіти та грантожери, які тотально знахабніли від неробства й ідіотизму»[15].
  • «Ми сповідуємо культ сили на службі ідеї. Ідея української нації передбачає пріоритет українців над іншими ідеями, — життя та здоров'я українців над усіма іншими міркуваннями. Якщо на загрозі цим цінностям стоїть дія, яка пов'язана з позбавленням життя вороже налаштованого до українця суб'єкта, звичайно, таку дію потрібно скоювати»[16].
  • «Рішення Нюрнберзького трибуналу, ухвали утилітарно-гендлярських місцевих судів, акти прокурорського реагування — просто набір позбавлених сенсу фраз, які не тримаються купи. Люди не люблять, коли їх мають за дурнів. А тому виходять слідом за нами на вулиці»[5].
  • «Сьогодні проти Львова стоять три антиукраїнські сили: Москва, Данєцк і Київ. Щоправда, Київ вони окупували, він здався, і окупанти чекають, що так само здасться і Львів, прогнеться бізнес, промовчить політична еліта, німуватимуть його мешканці, а львівська міліція як київські „мєнти“ буде ганяти патріотів! Не буде такого, товариство, бо у нас з вами не просте місто, це — не обласний центр. Львів — місто, де Бандера вчився, жив, боровся і воював. Ми його не віддамо…»[17].
  • «Я вам нагадую дорогі мої інтелектуали, дорогі мої філософи і культурологи з Партії регіонів. Якщо ви хочете боротись з якимось явищем — навчіться окреслювати поняття. Я вам нагадую, що націоналізм, який ви так прагнете затаврувати, і націонал-соціалізм відрізняються між собою як стілець і електричний стілець. Кому, як не вам, цього не знати»[18].

Родина

ред.

Народився в родині службовців:

  • батько — Михальчишин Адріян Богданович (1954 р.н.), український і словенський шахіст, тренер СДЮШОР «Дебют», міжнародний гросмейстер з шахів (1978 ), фізик.
  • мати — Михальчишин Світлана Георгіївна (1958 р.н.), завідувач гуртожитку № 1 ЛНУ ім. І. Франка, за освітою мікробіолог. Дід за материнською лінією — Матвійко Григорій Павлович, очолював Львівське обласне управління сільського господарства, а за часів Добрика був завідувачем сільськогосподарського відділу Львівського обкому КПРС[19][20].
  • сестра — Михальчишин Ольга Адріянівна (1988  р.н.).

Книги

ред.
  • Трансформація політичного руху в масову політичну партію нового типу на прикладі NSDAP і PNF (порівняльний аналіз): дис. … канд. політ. наук: 23.00.02; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2008. — 229 арк.
  • Ватра. Версія 1.0. — Львів: Світ, 2010. — 420 с. — ISBN 978-966-8364-53-2
  • Історія України: посібник для 10-11 класів. / Б. Галайко, В. Голубко, А, Козицький, Ю. Михальчишин, О. Пагіря, О. Тучковський, І. Федик, І. Хома. — Львів: ЛА «Піраміда», 2012. — 256 с.
  • Ватра. Версія 2.0. — Миколаїв, 2013. — 207 с.[21]
  • Політологія: навч. посіб. / І. Б. Кіянка, Ю. А. Михальчишин, М. В. Поліщук. — Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2016. — 206 с.
  • Контррозвідка в Україні від УНР до сьогодення. 2021.[22]
  • Чекісти vs націоналісти. — Львів. 2024. — 167 с. — ISBN 978-617-8348-05-2

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Юрій Михальчишин: У мене було інше бачення виборчої кампанії для "Свободи". Главком. 04.11.2014. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 26.01.2015.
  2. ↑ Михальчишин Ю. А. Трансформація політичного руху в масову політичну партію нового типу на прикладі NSDAP і PNF (порівняльний аналіз). Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 12 листопада 2012.
  3. ↑ Див. його пер. ст.ст. Е. Рьома і Й. Ґьоббельса: Ернст Рьом. Чому саме SA? // «Ватра». — 10.9.2008 [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.]; Йозеф Геббельс. Маленька абетка націонал-соціаліста // «Ватра». — 4.8.2008 [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Див. його пер.: Програма фашистського руху (1919) // «Ватра». — 4.9.2008. [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б Юрій Михальчишин. Бандерштадт — територія війни // «Ватра». — 6.5.2013. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
  6. ↑ Юрій Михальчишин: Ватра. Версія 1.0. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 4 квітня 2012.
  7. ↑ Росіяни давно тут. Викидати їх доведеться у вкрай неделікатний спосіб — Михальчишин. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  8. ↑ Вибори-2012: Досьє Юрія Михальчишина. Львівський портал. 23.05.2012. Архів оригіналу за 14.07.2014. Процитовано 03.07.2012.
  9. ↑ У Львові політик Юрій Михальчишин блокував сцену та називав студентів сопляками. Радіо Свобода. 24.11.2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 12.12.2013.
  10. ↑ Свободівець Михальчишин і «сопляки». Радіо Свобода. 25.11.2013. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 12.12.2013.
  11. ↑ Михальчишин і «сопляки». Радіо Свобода. 24.11.2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 12.12.2013.
  12. ↑ Звернення Ю.Михальчишина до львів'ян. YouTube. ВО "Свобода". 5 грудня 2013. Архів оригіналу за 14 листопада 2020.
  13. ↑ Михальчишин Юрій Адріянович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
  14. ↑ «Свобода»: бандерівська армія перейде Дніпро і викине «синьожопу банду» «ТСН». — 13.1.2011. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 3 липня 2012.
  15. ↑ Юрій Михальчишин. Аксіоми соціал-націоналізму // «Ватра». — 15.3.2011. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
  16. ↑ «Свобода» закликала вбивати за українську ідею // «ТСН». — 12.4.2011. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 3 липня 2012.
  17. ↑ Юрій Михальчишин: Така влада навіть на багнетах не втримається, не те, що на гумових міліцейських кийках // Svoboda.org.ua. Архів оригіналу за 17 вересня 2011. Процитовано 3 липня 2012.
  18. ↑ Михальчишин провів націоналістичний лікнеп для «донецько-фашистських загарбників» (відео) // Vgolos.com.ua. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 23 червня 2013.
  19. ↑ Юрій Михальчишин: Мій дід — комуніст. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 15 листопада 2012.
  20. ↑ Юрій Михальчишин: якщо інформація про те, що Дмитро Добродомов є внуком НКВДиста, правдива, то це має значення для виборця. Архів оригіналу за 12 серпня 2012. Процитовано 15 листопада 2012.
  21. ↑ https://politosophia.org/page/mykhalchyshyn-vatra-ii.html
  22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Михальчишин Юрій Адріянович



Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Михальчишин_Юрій_Адріянович&oldid=44435773