Вікіпедія

Моне Тіба

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Моне Тіба (яп. 千葉 百音; нар. 1 травня 2005, Сендай, Японія) — японська фігуристка, що виступає в жіночому одиночному катанні. Чемпіонка (2024) та бронзова призерка (2023) Чемпіонату чотирьох континентів. Срібна призерка Фіналу Гран-прі (2024). Чемпіонка Японії (2024).

Моне Тіба
яп. 千葉百音 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тіба виступає на Чемпіонаті світу 2024 року
Тіба виступає на Чемпіонаті світу 2024 року
Тіба виступає на Чемпіонаті світу 2024 року
Загальна інформація
ГромадянствоЯпонія Японія
Народження1 травня 2005(2005-05-01) (19 років)
Сендай, Японія
Зріст155
Спорт
КраїнаЯпонія Японія
Вид спортуфігурне катання
Дисциплінажіноче одиночне фігурне катання
КлубKinoshita Academy
Tohoku High School
ТренериМіе Хамада
Сацукі Мурамото
Хіроакі Сато
Кеті Рід
Нагороди
Спортивні медалі
Чемпіонати чотирьох континентів
Золото Шанхай 2024
Бронза Колорадо-Спрінгс 2023
Фінали Гран-прі
Срібло Гренобль 2024
CMNS: Моне Тіба у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Станом на 22 січня 2025 року посідає 8-е місце в рейтингу Міжнародного союзу ковзанярів[1].

Біографія

ред.

Народилася 1 травня 2005 року в Сендайї, Японія. Вона закінчила середню школу Тохоку та вступила до Університету Васеда на факультет гуманітарних наук у березні 2024 року[2][3].

Спортивна кар'єра

ред.

Початок

ред.

Тіба почала кататися на ковзанах у 2010 році, її тренував Соші Танака на ковзанці Сендай у віці від шести до вісімнадцяти років.

Вона посіла двадцять перше місце на Чемпіонаті Японії для новачків у 2015—2016 роках і двадцять дев'яте місце на Чемпіонаті Японії серед новачків у 2016—2017 роках. Вона вперше виступила на міжнародному рівні на Asian Open 2017 у просунутій категорії новачків і була першою після короткої програми. У довільній програмі вона впала з одного зі стрибків і фінішувала на п'ятому місці. Фігуристка посіла шосте місце на Чемпіонаті Японії серед новачків 2017—2018 років[4].

Дебютувавши на юніорському чемпіонаті Японії 2018—2019, Тіба посіла вісімнадцяте місце. Наступного року вона посіла шосте місце на Чемпіонаті Японії серед юніорів 2019—2020, а потім була запрошена брати участь у змаганнях для дорослих, оскільки Момока Хатасакі, яка посіла четверте місце, ще була початківицею. Вона фінішувала на вісімнадцятому місці. У юніорській категорії Моне Тіба виграла Challenge Cup 2020[4].

Сезон 2020—2021

ред.

Вона посіла восьме місце на Чемпіонаті Японії серед юніорів 2020—2021 і була запрошена на Чемпіонат Японії 2020—2021, посівши там двадцяте місце[4].

Сезон 2021—2022

ред.

У зв'язку з пандемією COVID‐19 Федерація ковзанярського спорту Японії вирішила не відправляти юніорів на міжнародний рівень восени 2021 року. У результаті Тіба не мала можливості взяти участь у юніорській серії Гран-прі. На Чемпіонаті Японії серед юніорів 2021—2022 фігуристка була сьомою після короткої програми. Однак після чистої довільної програми вона виграла бронзову медаль, поступившись Ріон Сумійоші та Мао Симаді. Вона фінішувала одинадцятою на змаганнях серед старших[4].

Тіба була обрана на Challenge Cup 2022 у юніорській категорії та знову виграла змагання. Через два місяці її відправили на Egna Trophy 2022, де вона тепер змагалася у старшій категорії. Тіба посіла третє місце після Хе Ін Лі з Південної Кореї та Хани Йосіди з Японії[4].

Сезон 2022—2023

ред.
 
Тіба на Coupe du Printemps 2023

Спочатку планувалося, що Тіба дебютує на юніорському Гран-прі у Вірменії у 2022 році. Однак подія була скасована в результаті вересневого конфлікту між Азербайджаном і Вірменією, і фігуристів, які мали взяти участь, перепризначили в інші місця. У решті решт вона дебютувала на юніорському Гран-прі в Гданську, Польща. Тіба посіла друге місце після Мао Симади. Під час свого другого етапу в Італії Тіба фінішувала четвертою. Її призначили однією з запасних на юніорський Фінал Гран-прі[4].

На юніорському чемпіонаті Японії 2022 року Моне здобула срібну медаль, поступившись Симаді[5]. Потім вона змагалася на старшому рівні, несподівано посівши третє місце в короткій програмі з результатом 71,06 балів. Тіба боролася у довільній програмі, посівши сьоме місце в цьому сегменті та опустившись на п'яте місце в загальному заліку[6].

На Чемпіонаті чотирьох континентів у Колорадо-Спрінгс спортсменка була сьомою у короткій програмі. Проте новий особистий найкращий результат у довільній програмі привів її до третього місця в загальному заліку, у результаті чого вона завоювала бронзову медаль[7].

Моне завершила свій сезон золотою медаллю на Coupe du Printemps 2023.

У травні 2023 року було оголошено, що Тіба переїхала з Сендая в Удзі, Кіото, де її тренуватиме Міе Хамада в Академії Кіношіта[8][9].

Сезон 2023—2024

ред.
 
 

Тіба розпочала сезон на Челленджері Autumn Classic International 2023, посівши шосте місце[4]. Вона дебютувала на дорослому етапі Гран-прі Skate America 2023, де також посіла шосте місце. На своєму другому етапі у Франції вона стала дев'ятою[10].

На Чемпіонаті Японії 2023 року Моне фінішувала третьою у короткій програмі. У довільній програмі вона піднялася на друге місце і завоювала срібну медаль у загальному заліку. Про результат Тіба сказала, що «дуже старанно тренувалася, і все окупилося»[11].

Спортсменка виграла коротку програму на Чемпіонаті чотирьох континентів 2024 року. Її результат 71,10 бала став її новим особистим рекордом. Вона також виграла довільну програму, встановивши нові особисті рекорди у довільній програмі (143,88 балів) і загальному заліку (214,98 балів), вигравши золоту медаль[12].

Виступаючи на Чемпіонаті світу 2024 року в Монреалі, Тіба фінішувала тринадцятою у короткій програмі. Пізніше вона розповіла про боротьбу з нервами під час свого першого виступу на Чемпіонаті світу[13]. Вона виступила краще у довільній програмі, посівши п'яте місце в сегменті та піднявшись до сьомого у загальному заліку[14].

Сезон 2024—2025

ред.

Моне Тіба розпочала сезон, фінішувавши четвертою на Челленджері Nebelhorn Trophy[4]. Вона розпочала серію Гран-прі на NHK Trophy 2024 в Японії, де встановила новий особистий рекорд у короткій програмі — 71,69 балів. Набравши 140,85 балів у довільній програмі та 212,54 балів у загальному заліку, фігуристка стала срібною призеркою змагання, здобувши свою першу медаль етапу Гран-Прі, опинившись на п'єдесталі разом зі своїми співвітчизницями Каорі Сакамото та Юною Аокі[15]. На своєму другому етапі Гран-прі, Cup of China 2024, Тіба випередила американку Ембер Гленн в короткій програмі на 0,02 бали. Вона завершила і довільну програму, і змагання в загальному заліку на другому місці та кваліфікувалася до Фіналу Гран-прі[16].

У Фіналі Гран-прі спортсменка посіла друге місце як у короткій, так і в довільній програмах, а також друге місце в загальному заліку, здобувши срібну медаль[17].

На Чемпіонаті Японії Тіба посіла четверте місце. Завдяки її успіху у Фіналі Гран-прі, а також срібній медалістці чемпіонату Японії Мао Симади, яка не мала права змагатися на старшому рівні через вік, Моне Тіба була кваліфікована до Чемпіонату світу та Чемпіонату чотирьох континентів.

Програми

ред.
Сезон Коротка програма Довільна програма Показові номери
2024—2025
  • «Last Dance»
    Donna Summer.
    Хореографиня-постановниця Кейтлін Вевер
  • Ariana Concerto No. 1: II. Adagio Sostenuto
    Ів Левек, Керолайн Фоше, Оркестр Колонн.
    Хореографиня-постановниця Лорі Ніколь
  • «Lavender No Saku Niwa De»
    Івао Фурусава
2023—2024
  • «Les Yeux Noirs»
    (у виконанні Pomplamoose та The Vignes Rooftop Revival).
    Хореограф-постановник Міша Ге
  • «Butterfly Lovers Concerto»
    Хореограф-постановник Кендзі Міямото
2022—2023
  • «Butterfly Lovers Concerto»
    Хореограф-постановник Кендзі Міямото
  • «Finale»
    (з «На схід від Едему»).
    Хореографиня-постановниця Акіко Судзукі
2021—2022
  • «Finale»
    (з «На схід від Едему»).
    Хореографиня-постановниця Акіко Судзукі
2020—2021
  • «Evergreen»
    Two Steps From Hell.
    Хореограф-постановник Ейдзі Івамото
  • «An American in Paris»
    George Gershwin.
    Хореограф-постановник Ейдзі Івамото
2019—2020
  • «Giselle»
    Адольф Адам.
    Хореограф-постановник Ейдзі Івамото
2018—2019
2017—2018
  • «Lohengrin»
    Річард Вагнер

Спортивні досягнення

ред.
Змагання 19/20 20/21 21/22 22/23 23/24 24/25
Міжнародні
Чемпіонат світу 7
Чемпіонат чотирьох континентів 3 1
Фінал Гран-прі 2
Grand Prix de France 9
Skate America 6
NHK Trophy 2
Cup of China 2
Autumn Classic 6
Nebelhorn Trophy 4
Coupe du Printemps 1
Egna Spring Trophy 3
Національні
Чемпіонат Японії 20 11 5 2 4
Чемпіонат Японії серед юніорів 8 3 2
Міжнародні серед юніорів
Гран-прі. Італія 4
Гран-прі. Польща 2
Challenge Cup 1 1

Примітки

ред.
  1. ↑ ISU World Standings 2024/2025 — Women. results.isu.org (англ.). Процитовано 22 січня 2025.
  2. ↑ Next-generation skating talent Chiba inspired by hometown hero Hanyu. Kyodo News+ (англ.). 22 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2024.
  3. ↑ 千葉百音選手、卒業証書受け取り涙 先輩・羽生結弦さんと同じ早大へ：朝日新聞デジタル. 朝日新聞デジタル (яп.). 1 березня 2024. Процитовано 9 грудня 2024.
  4. ↑ а б в г д е ж и Competition Results — Mone CHIBA (JPN). www.isuresults.com (англ.). Процитовано 9 грудня 2024.
  5. ↑ Mao Shimada Lands Quad Toe Loop, Retains Japan Junior Championships Crown | SportsLook (амер.). 28 листопада 2022. Процитовано 9 грудня 2024.
  6. ↑ Japan's Kaori Sakamoto reclaims national title. Golden Skate (амер.). 24 грудня 2022. Процитовано 9 грудня 2024.
  7. ↑ Haein Lee catapults to gold at Four Continents. Golden Skate (амер.). 11 лютого 2023. Процитовано 9 грудня 2024.
  8. ↑ 木下アカデミー移籍の千葉百音「練習の濃度、オフアイスのトレーニングも増えた」. スポーツ報知 (яп.). 19 травня 2023. Процитовано 9 грудня 2024.
  9. ↑ 18歳・千葉百音「かなえたい夢のために」26年ミラノ五輪へ新天地で再スタート - スポニチ Sponichi Annex スポーツ. スポニチ Sponichi Annex (яп.). Процитовано 9 грудня 2024.
  10. ↑ Yuma Kagiyama Claims Bronze in Grand Prix Return (амер.). 7 листопада 2023. Процитовано 9 грудня 2024.
  11. ↑ Kaori Sakamoto Reigns Again at Japan Championships with Huge Score (амер.). 24 грудня 2023. Процитовано 9 грудня 2024.
  12. ↑ Mone Chiba Wins Gold at Four Continents; Rinka Watanabe Claims Bronze | SportsLook (амер.). 2 лютого 2024. Процитовано 9 грудня 2024.
  13. ↑ Kaori Sakamoto in 4th Place After Short Program at World Championships | SportsLook (амер.). 21 березня 2024. Процитовано 9 грудня 2024.
  14. ↑ Kaori Sakamoto Becomes the First Woman in 56 Years to Win 3 Straight World Titles | SportsLook (амер.). 23 березня 2024. Процитовано 9 грудня 2024.
  15. ↑ ISU GP NHK Trophy 2024 - Women. www.isuresults.com (англ.). Процитовано 9 грудня 2024.
  16. ↑ Amber Glenn wins Cup of China, joins exclusive U.S. figure skating club. NBC Sports (амер.). 23 листопада 2024. Процитовано 9 грудня 2024.
  17. ↑ 千葉百音がGPファイナル2位 坂本花織3位、グレン初V／フィギュア. サンスポ (яп.). 7 грудня 2024. Процитовано 9 грудня 2024.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Моне_Тіба