Вікіпедія

Мордехай Зейра

композитор

Мордехай Зейра (івр. מרדכי זעירא, уроджений Дмитро Гребень; 6 липня 1905(1905липня06), Київ, Російська імперія — 1 серпня 1968) — ізраїльський композитор[2], автор пісень. Писав мелодії для знаних поетів й авторів пісень, зокрема Джейкоба Орланда, Натана Альтермана, Аарона Ашмана та Олександра Пенна. Його твори виконують і сьогодні, у сучасній обробці.

Мордехай Зейра
Основна інформація
Дата народження6 липня 1905(1905-07-06)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті1 серпня 1968(1968-08-01)[1] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Ізраїль[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїавтор пісень, композитор Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився як Дмитро Марк (Мітя) Гребень у Києві Російської імперії (нині Україна). Навчався на механіка в Київській політехніці, але не маючи достатньо коштів на життя залишив навчання після двох семестрів і зайнявся пошиттям взуття. 1924 року його заарештували за участь у сіоністському молодіжному русі Га-Шомер га-цаїр, але отримав дозвіл на виїзд із Радянського Союзу й емігрував до Ізраїлю у 19 років[3].

В Ізраїлі приєднався до кібуцу Афікім (тоді називався «Кібуц Хашомер Хатцаїр СРСР») поблизу Явнееля. Учасники кібуцу влаштували виставу єврейської опери «Кармела». Оркестром, до складу якого входили концертина і гребінь, керував Зейра, який був талановитим у грі на гребінцях[4].

За кілька місяців гурт переїхав до Афули та влаштував нове шоу «Блакитна сорочка», в якому перша пісня Зейри (текст) мала таку ж назву, і набула широкої популярності серед соціалістичних молодіжних рухів в Ізраїлі. Моше Галеві, засновник театру Охель, переконав Зейру переїхати до Тель-Авіва та вивчати акторську майстерність. 1927 року Зейра залишив навчання на актора та почав вивчати композицію, головно у музикознавців Шломо Розовського та Девіда Шора. Його рішення перейти від навчання акторській майстерності до вивчення музики було прийнято після його зустрічі з композитором Йоелем Енгелем у театрі Охель.

Після смерті Енгеля у 1927 році Зейра підтримував зв'язок з композитором Шломо Росовським, який також написав музику для того ж театру («Яаков і Рахіль»). Потім працював на заводах Мертвого моря і близько року їздив на вихідні в Єрусалим до будинку Розовського, вчитися у нього. Натомість Зейра копіював для нього ноти з метою дослідження біблійних кантиляційних нот, написаних композитором у той час.

За заохочення Розовського Зейра познайомився з музикою різних єврейських конфесій в Єрусалимі, щоб пізнати «джерела» єврейської музики, з яких він черпатиме в майбутньому. Крім того, він також навчався у професора Девіда Шора — на публічних лекціях і приватних уроках, які професор, який помітив його таланти та знав про його матеріальне становище, давав йому безплатно, у себе вдома.

1927 року він познайомився із Сарою Гутман, студенткою Педагогічного коледжу імені Левінскі: вони разом співали в хорі Менаше Рабіни «Бейт ХаЛевіїм» у Тель-Авіві. Вони почали зустрічатися і у січні 1933 року одружилися в Кфар-Віткіні. 1935 року у них народився єдиний син Юваль[5].

1928 року разом з Іцхаком Шанхаром видав збірку пісень для, у якій Шанхар автор текстів, а Зейра — мелодій. Зейра вбачив у цьому дебют своєї композиторської діяльності. Того ж року він змінив своє прізвище на «Зейра» через низький зріст за порадою письменника Аарона Ашмана.

З кінця 1933 року заробляв на життя, працюючи в Електричній компанії Ізраїлю, спочатку контролером, а після серцевого нападу перевівся в бухгалтерію. Він написав і склав пісню «Мережева пісня» («Hazaken Me- Naharayim») про Петра Ротенберга. 1966 року вийшов на пенсію.

Під час Другої світової війни вступив на службу до британської армії, був одним із засновників гурту «Me'ein Zeh» Єврейської бригади у складі британської армії та написав деякі з пісень, серед яких «Шалечет» («Глибока печаль в очах»). Дорогою до Єгипту також написав слова «Шир ха-Ходая», а потім і мелодію[6].

Зейра слідкував за подіями в Ізраїлі, і деякі його пісні є відгуками в реальному часі на те, що відбувалося. Наприклад, його вірш «П'ятеро залишили, щоб побудувати батьківщину» є відповіддю на вбивство п'ятьох євреїв арабськими повстанцями, на їхню честь назвали кібуц Маале Га-Гаміша. Його знаменита пісня «Layla Layla» була створена в один із днів комендантської години британського правління. Зейра написав музику до двох пісень Олександра Пенна в пам'ять про Олександра Зайду.

Через рік після смерті Зайди, він склав пісню «Zaid's song» («Once and more»[7]), а через два роки — «Adama Admati» (помилково вважається, що ця пісня була створена за рік після смерті).

Ще одна знана пісня, написана ним з його другом Орландом, — «Shir Same'ah», створена після різанини в Маале Акрабімі у 1954 році терористами з Йорданії. Вони зустрілися в клубі в Тель-Авіві з прем'єр-міністром Моше Шаретом, який закликав їх написати пісню, яка б розвіяла пригнічену атмосферу, яка панувала в Ізраїлі після вбивства, пісня була написана негайно і стала дуже популярна у ті роки[8].

У піснях Зейри відчувається злиття Сходу і Заходу, але в піснях виділяється інтонація хасидського співака, яку він підхопив у дитинстві з дому, а також вплив російської музики. Успіх його пісень пояснюється тим, що вони запам'ятовуються, але водночас мають цікавий поетичний розвиток і мелодійність. Його творчість була високо оцінена за що його називали «трубадур єврейського співака»[9].

 
Меморіальна дошка на будинку композитора Мордехая Зейри в Тель-Авіві

Коли його запитали, як він писав свої вірші, він відповів: «Я люблю поезію і читаю багато віршів, повторюю і читаю їх. І бувають моменти, коли, читаючи окремий вірш, щось раптово вібрує в моєму серці. Тож мелодія посіяна і починається її „проростання“, яке може тривати годинами, днями, місяцями і навіть роками — поки пісня не з'явиться і не піде у світ»[10].

Помер від серцевого нападу у 1968 році і був похований на цвинтарі Кір'ят Шауль в Тель-Авіві. У нього залишилась дружина Сара та єдиний син Ювала. Після смерті чоловіка Сара займалася розповсюдженням його пісень. Вона була ініціатором видання двох збірок його віршів — «Ще одна пісня» та «Лейла Лайла». Крім того, був створений пісенний альбом «Layla Layla», який містить 43 пісні на 2 компакт-дисках.

Його архів зберігається в музичному відділі Національної бібліотеки Ізраїлю в Єрусалимі[11].

Пісні

ред.
  • Лейла, Лейла
  • Шней Шошанім («Дві троянди»)
  • Що говорять твої очі?

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Don Michael Randel -The Harvard Dictionary of Music -0674011635 2003 Page 425 "As the Zionist presence in Palestine grew, new, self-consciously Israeli songs were created by composers like Joel Engel (1868—1927). Nahum Nardi (1901-77). and Mordechai Zeira (1905-68).
  3. ↑ For Mordechai Zeira Reaching 60 - Davar Publication. 10 вересня 1965.
  4. ↑ Mordechai Zeria - Jewish Music Research Center. Процитовано 15 грудня 2023.
  5. ↑ About Sarah Zeria - Memorial Page. Процитовано 15 грудня 2023.
  6. ↑ Shir Ha-Hodaya - The Song - Zemereshet Website for Hebrew Music Commemoration. Процитовано 15 грудня 2023.
  7. ↑ Following a year to Alexander Zaid's death - Davar Publication. Процитовано 15 грудня 2023.
  8. ↑ שיר שמח. www.plaot.com. Процитовано 15 грудня 2023.
  9. ↑ מָרְדְּכַי זְעִירָא.
  10. ↑ an article published in commemoration of Mordechai Zeira. 18 серпня 1969.
  11. ↑ https://merhav.nli.org.il/primo-explore/fulldisplay?docid=NNL_MUSIC_AL003156420&context=L&vid=NLI&search_scope=Local&tab=default_tab&lang=iw_IL. merhav.nli.org.il (англ.). Процитовано 12 червня 2024. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Мордехай_Зейра&oldid=43397475