Музей Мармоттан-Моне
Музей Мармоттан-Моне (фр. musée Marmottan) — музей образотворчих мистецтв у 16 окрузі Парижа. У колекції є близько трьохсот полотен імпресіоністів і постімпресіоністів.
| Музей Мармоттан-Моне | |
|---|---|
фр. Musée Marmottan Monet  | |
 | |
 | |
| 48°51′33″ пн. ш. 2°16′03″ сх. д. / 48.859279605407° пн. ш. 2.2673833239065° сх. д. | |
| Тип | художня галерея[1]  |
| Назва на честь | Paul Marmottand і Клод Моне |
| Країна |  Франція |
| Розташування | Париж, 2, Rue Louis-Boilly |
| Адреса | 75016 2 rue Louis-Boilly, 75016 Paris, France |
| Архітектор | Jacques Carlud[2] |
| Засновник | Академія красних мистецтв Франції і Paul Marmottand[1] |
| Засновано | відкритий у 1934. |
| Відкрито | 1934 |
| Оператор | Академія красних мистецтв Франції |
| Сайт | marmottan.com |
  Музей Мармоттан-Моне (Франція) | |
 | |
 Музей Мармоттан-Моне у Вікісховищі | |
Колекція містить роботи Клода Моне (найбільше зібрання у світі), Берти Морізо, Едгара Дега, Едуарда Мане, Альфреда Сіслея, Каміля Піссарро, Поля Гогена, Поля Сіньяка і П'єра-Огюста Ренуара. Крім того там знаходяться ілюміновані рукописи, твори мистецтва епохи Наполеона, а також італійський і фламандський живопис.
Створення
ред.Мисливський будиночок біля Булонського лісу, що належав сім'ї герцога Вальмі, був куплений в 1882 року Жюлем Мармоттаном. Жюль мав колекції мистецтва Середньовіччя та Ренесансу. Син Жюля Поль, зацікавлений епохою Наполеона, розширив колекцію батька, додавши ще картин і меблів.
Жюль Мармоттан — відомий паризький адвокат і знавець живопису італійських, фламандських художників, німецьких примітивів (так називали в XIX ст. художників Середньовіччя і проторенесанса). Його син Поль багато подорожував по Італії, Голландії, Іспанії, Польщі, Австрії, Греції та Єгипту, поповнюючи й розширюючи батьківську колекцію. Він також збирав книги, документи і твори мистецтва, що відображають історію наполеонівської Франції, в тому числі картини, малюнки, гравюри, шпалери, меблі, вироби з бронзи, скла та порцеляни в стилі Ампіру. У 1932 році Поль Мармоттан заповів свій особняк і колекцію французькій Академії витончених мистецтв, яка в 1934 році відкрила його як музей. У 1950 році дочка Поля поповнила колекцію картинами французьких імпресіоністів, які в останні роки почав збирати її батько [3].
Музей став широко відомий в 1985 році, коли звідти вкрали один з головних скарбів колекції — картину Моне «Враження. Схід сонця». 28 жовтня 1985 року п'ять озброєних людей в масках з пістолетами викрали дев'ять картин з колекції музею. Роботи були оцінені у 12 мільйонів доларів.
П'ять років потому поліцейські виявили шедеври на Корсиці та повернули їх законному власнику. Окрім цього там було знайдено дві картини Жана-Батиста Каміля Коро, вкрадені в 1984 році з місцевого музею у Франції[4].
Експозиція
ред.Спочатку експозиція складалася з предметів Першої Імперії. Глибоке знання цієї історичної епохи Полем Мармоттаном в поєднанні зі значними фінансовими ресурсами, дозволили йому сформувати колекцію, що охоплює майже всі області мистецтва. Тут є твори Франсуа-Ксавьє Фабра, Франсуа Жерара, Карла Верне.
Але незабаром експозиція змінилася завдяки двом великим пожертвуванням. У 1957 році Віктор Доноп де Монче віддав музею значну колекцію робіт імпресіоністів, що належала його батькові, доктору Жоржу де Белліо, лікарю Моне, Піссаро та Ренуара та одному з перших їх прихильників. У 1966 році другий син Клода Моне, Мішель, віддав 65 робіт свого батька музею, тим самим створивши найбільшу в світі колекцію картин Моне.
Жак Карлу, тодішній куратор музею, побудував спеціальну виставкову площу для творів Моне в нижньому рівні музею. Великі, відкриті кімнати дозволяють відвідувачам подивитися на полотна Моне як вгорі, так зблизька та здалеку.
У музеї також експонуються середньовічні ілюміновані манускрипти, твори Фрагонара, Ренуара, Гогена та інших художників.
У 1980 році Даніель Вільденштейн заповів Академії образотворчих мистецтв, музею Мармоттан-Моне колекцію манускриптів свого батька Жоржа. Ця престижна колекція містить сотні одиниць, є однією з найбільших у світі.
Музей Мармоттан-Моне має одне з найбільшіх зібрань живопису імпресіоністів. У 1996 році колекцію музею збагачують роботами Берти Морізо, Едуарда Мане, Едгара Дега, Огюста Ренуара.
Зі спадщиною Денис та Енні Роуарт в 1993 році музей Мармоттан-Моне отримав багату колекцію Берти Морізо, яка є найбільшим зібранням робіт цієї художниці.
Спадщина Клода Моне
ред.
Музей містить найбільшу колекцію творів Моне у світі. Також тут є фотографії, листи, особисті речі художника. Всього у музеї зберігається 94 картини, 29 малюнків.
Картини відображають еволюцію техніки Моне, бо зібрані з різних етапів його творчості.
У колекції є відоме полотно «Враження. Схід сонця». У 1874 році серед робіт, відібраних художниками-імпресіоністами для своєї першої великої виставки, влаштованої в майстерні знаменитого фотографа Надара на бульварі Капуцинів, була і ця картина Моне[5]. Картину вважають першим прикладом імпресіонізму.
Також музей містить такі роботи Моне як «Білі кувшинки. Гармонія синього та фіолетового», «Японський міст», «Лондон. Парламент. Роздуми на березі Темзи».
Головною гордістю музею є величезна колекція полотен водяних лілій Клода Мане. Їх вартість становить понад 30 мільйонів доларів.
Після операції на очах Моне не сприймав деякі кольори, але продовжував використовувати їх в живописі. Йому доводилося запам'ятовувати, у якому місці знаходяться ті або інші кольори на його палітрі. Тому одна з основних цілей експозиції в музеї Мармоттан — за допомогою комп'ютерних ефектів показати, що насправді бачив художник, пишучи картини в саду Живерні. Крім живописних робіт, відвідувачі також можуть ознайомитися з листуванням митця з лікарями і побачити жовті окуляри, які Моне довелося носити після операції[6].
Виставки
ред.Часто у музеї проходять виставки. Наприклад, на початку 2009 року тривала виставка «Моне, око імпресіоніста», на початку 2010 року — «Фовісти та експресіоністи. Від Ван Донгена до Отто Дікса. Шедеври музею Фон дер Хайдт». Експозиція містила близько 50 картин французького та німецького живопису[7].
До 20 лютого 2011 року тривала виставка «Клод Моне: його музей», на якій був вперше виставлений весь фонд робіт Моне, що знаходиться у володінні музею. На ній було представлено 149 творів художника, а також його листи та інші документи [8].
До 19 лютого 2012 року триватиме виставка з приватних колекцій та музеїв «Анрі Едмон Крест та неоімпресіонізм. Від Сера до Матісса».
Окрім тематичних виставок, у музеї проходять концерти.
Час роботи
ред.Музей Мармоттан-Моне працює з вівторка по неділю з 10 до 18 години, а у четвер — до 20 години. Музей закритий для відвідувачів у понеділок.
Адреса: 2, Rue Louis-Boilly, 75016 Париж, Франція
Галерея
ред.-
-
Клод Моне. Sur la plage à Trouville -
Клод Моне. Руанський собор, фасад (закат) -
Клод Моне. Водяні Лілії -
Клод Моне. Vallée de Sasso. Effet de soleil -
Берта Морізо. Rose Trémière
.JPG)
Примітки
ред.- ↑ а б https://www.marmottan.fr/en/the-museum/the-museum-and-its-history/
- ↑ https://slash-paris.com/en/lieux/musee-marmottan-monet/a-propos
- ↑ Яндекс.Словари› Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Grand TheftThe World's Greatest Art Heists. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Импрессионисты. Художники с Бульвара Капуцинок (Музей Мармоттан. Marmottan). Архів оригіналу за 9 грудня 2011. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Абстракции Клода Моне в музее Мармоттан. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Фовисты и экспрессионисты в парижском музее Мармоттан. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 6 грудня 2011.
- ↑ Война музеев. Архів оригіналу за 31 жовтня 2012. Процитовано 6 грудня 2011.