Музей російського імпресіонізму
| Музей російського імпресіонизму | |
|---|---|
 | |
| 55°46′51″ пн. ш. 37°34′17″ сх. д. / 55.78076° пн. ш. 37.5715° сх. д. | |
| Тип | музей  |
| Країна |  Росія |
| Розташування | Leningradsky Avenued |
| Адреса | Leningradsky Avenued |
| Засновник | Борис Мінц |
| Засновано | 28 травня 20016 року |
| Відкрито | 28 травня 2016 |
| Сайт | rusimp.su |
  Музей російського імпресіонізму (Росія) | |
 | |
 Музей російського імпресіонізму у Вікісховищі | |
Музей російського імпресіонізму (рос. Музей русского импрессионизма) — приватний музей в Москві, приурочений російському мистецтву кінця XIX — початку XX століття.
Історія
ред.Засновник приватного Музею російського імпресіонізму — Борис Мінц, який з 2001 року колекціонує російський живопис і графіку кінця XIX — початку XX століття. Він побудував споруду на території колишньої кондитерської фабрики «Більшовик» на місці складу кондитерської сировини. Будівля за проектом архітектурного бюро John McAslan + Partners обійшлася в 16,5 млн $.[1] Музей відкрився для публіки 28 травня 2016 року.
Початком діяльності є 2014 рік, коли в Москві та регіонах Росії була проведена низка виставок: в Іванові, Венеції і Фрайбурзі). За три роки об'їхали кілька великих російських міст. Музей вийшов у фінал конкурсу «Інтермузей 2016».[2] У грудні 2016 року ввійшов в лонг-лист номінантів премії The Art Newspaper Russia.[3]
Колекція
ред.У колекцію входять роботи Сєрова, Коровіна, Кустодієва, Кончаловського, Полєнова, Піменова, Герасимова.[4] Найстарша картина виконана у 1879 році Василем Полєновим. Багато полотен в колекції були придбані за кордоном, таким чином знову опинившись на батьківщині: «Літо» Миколи Богданова-Бельського і «Венеція» Бориса Кустодієва, дві роботи Петра Кончаловського і «Гірське село» Миколи Дубівського . Також в музеї знаходяться картини Костянтина Коровіна, Ігоря Грабаря, Костянтина Юона, Юрія Піменова і інших майстрів - які раніше були недоступні для оглядуу.[2]
За словами директора музею Юлії Петрової: «Термін "російський імпресіонізм", як і раніше залишається спірним. Підтримувати його твердження — наше надзавдання».[5]
«Композитор Дмитро Курляндський створив п'ять музичних історій за мотивами основних робіт постійної експозиції. На першому поверсі знаходиться інсталяцію сучасного американського художника Жана-Крістофа Куе, присвячену процесу створення картин. За допомогою новітніх технологій художник "розщепив" кілька музейних шедеврів на мазки».[6]
При музеї функціонує книжковий магазин Студії Артемія Лебедєва з музейною атрибутикою.
Виставки
ред.Виставки в музеї присвячені художникам, забутим на батьківщині: навесні 2016 року відкрилась експозиція Арнольда Лаховського "Зачарований мандрівник", а в грудні того ж року музей представив першу в Москві персональну виставку Олени Кисельової.[7] У жовтні 2017 року, вперше за 40 років відкрилася ретроспектива живописця Михайла Федоровича Шемякіна, учня Сєрова і Коровіна.[8] Живопис "батька російського футуризму" Давида Бурлюка з музейних та приватних колекцій з'єдналася в експозиції «Давид Бурлюк. Слово мені! » восени 2018 року.[9] Виставка художника Миколи Мещерина підготовлена спільно з Третьяковської галереєю в лютому 2019 року.
Примітки
ред.- ↑ Масштаб вражень: Борис Минц рассказал Forbes о своем музее [Архівовано 8 червня 2016 у Wayback Machine.] // «Форбс», 30 мая 2016.
- ↑ а б О музее // Официальный сайт. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ Музей Арсеньева поборется с Третьяковкой за премию The Art Newspaper Russia. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ Сайт Музея русского импрессионизма. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ «Показывать исключительные шедевры — наша задача» // Коммерсант. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ Музей русского импрессионизма откроется в конце мая // Известия. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ В Москве впервые покажут работы Елены Киселевой. 14 грудня 2016. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 21 лютого 2018.
- ↑ Михаил Шемякин. Совсем другой художник. VLV (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2018.
- ↑ Больше, чем имя // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 28 квітня 2019. Процитовано 23 грудня 2020.