Мулярчук Іван Матвійович
Мулярчук Іван Матвійович (нар. 27 липня 1930; с. Острожець, нині Млинівського району Рівненської області — 18 травня 2020, Тернопіль) — український скульптор. Член НСХУ (1992). Головна тема більшості робіт — шевченкіана й національне відродження. Батько Дмитра Мулярчука.
Іван Матвійович Мулярчук | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 27 липня 1930 Острожець, ґміна Малин, Дубенський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка | |||
Смерть | 18 травня 2020 (89 років) | |||
Тернопіль | ||||
Національність | українець | |||
Країна | УРСР → Україна | |||
Навчання | Кубанський державний університет | |||
Діяльність | скульптор | |||
Напрямок | скульптура, живопис | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Діти | Мулярчук Дмитро Іванович | |||
| ||||
Мулярчук Іван Матвійович у Вікісховищі | ||||
Життєвий шлях
ред.Іван Матвійович Мулярчук народився 27 липня 1930 року в селі Острожці Рівненської області в багатодітній, національно-патріотичній родині Матвія й Анастасії Мулярчуків[1]. У церковній книзі записали, що він народився 25 липня, а в нотаріальній — 27-ого. У родині було семеро дітей. Старшого брата забрали в Радянську армію, але він утік в УПА та зник безвісти після Другої світової війни. Сестра була зв'язковою УПА. Родину дивом не вивезли в Сибір, дядька вислали в робоче поселення Сухобезводне Нижньогородської області.
За часів польського панування ходив навчатися у єврейське містечко за два кілометри від дому, але потім його винищили німці[2]. 1952 року закінчив одночасно Острозьку середню і Луцьку художню школи. Але потім у Львові й Луцьку вчитися йому не давали. Упродовж 1960-1970-х років жив і навчався на Кубані там і почав займатися скульптурою. 1964 року у станицях Полтавська і Київська, а також на хуторі Шевченка спорудив пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим на фронтах Другої світової війни. Загалом, у 60-ті роки скульптор створив у Краснодарському краю шість монументальних творів воєнної тематики.
1967 р. в Краснодарі дипломною скульптурною композицією «Рибак Азов'я» закінчив з відзнакою художньо-графічний факультет Кубанського державного педагогічного інституту (нині університет РФ). 1970 року зробив меморіал пам'яті у станиці Старотиторівська.
Від 1970 р. жив і працював у Тернополі.
Помер 18 травня 2020 року на 90-му році життя.
Творчість
ред.Скульптором мріяв бути ще зі шкільних років. Починав свій творчий шлях із живопису. Вперше взяв пензель до рук будучи семикласником. Перші картини написані олійними фарбами. Головною темою з понад 200 робіт є людина[3]. Працює в галузі станкової монументальної скульптури, для своїх робіт використовує: мармур, граніт, камінь-пісковик, бронзу, мідь, штучний камінь, гіпс, глину, дерево і цемент. Автор більше 40 монументальних пам'ятників (Кубань, Оренбург, Волинь, Рівенська область, Тернопілля)[4]. .
Роки творчості І. Мулярчука можна розділити на два періоди: радянський та незалежної України. Упродовж 1970-1990-их рр. створив портретну галерею своїх сучасників-тернополян та низку меморіальних скульптур. У 80-ті створив близько шістидесяти робіт, із них — 6 пам'ятників і 54 станкових скульптур.
Перша робота скульптора в Тернополі — це пам'ятник Іванні Блажкевич у Денисові. За сорок років творчої діяльності у одинадцяти районах Тернопільщини встановив 37 пам'ятників.
Вершиною творчості є тернопільський період кінець ХХ — початку ХХІ століття[5].
Доробок
ред.- Портрети
- Т. Бугайченка (1977, тонований гіпс, 80×20×30)[6],
- Г. Шостацького (1978, тонований гіпс, 65×30×35)[6],
- двічі Героя Соціалістичної Праці Є. Долинюк (1977, тонований гіпс, 70×40×35)[6],
- А. Міхеєва (1977),
- Б. Чайковського (1983).
- Пам'ятні таблиці в Тернополі
- Северинові Дністрянському (1989),
- Йосипові Вітошинському(1992),
- Василеві Стефанику (1992).
- Пам'ятники[7]
- понад 20 пам'ятників Тарасові Шевченку в Тернопільській області, на Рівненщині та на Волині[8], зокрема в
- Іванні Блажкевич у с. Денисів Козівського районів (1989),
- Степанові Чарнецькому в с. Шманьківці Чортківського району (1991),
- Іванові Франку в с. Цигани Борщівського району (1992),
- Денисові Лукіяновичу в с. Городниця Гусятинського (1993)
- Кирилові Студинському в с. Кип'ячка Тернопільського району (1993),
- Василеві Сімовичу (1995),
- Павлові Думці в с. Денисів Козівського районів (1999) та інших.
- «2000-ліття Різдва Христового» (2000).
Остання робота — погруддя Богдана Хмельницького для музею у Збаражі[10].
Цитати
ред.Я з дитинства найбільше любив Шевченка та Руданського. Вивчав їхню творчість і коли НКВД вивозило речі з батьківської хати через різні підозри, то найбільше я шкодував за книгами, серед яких були і твори Кобзаря...
В Україні мені вчитися недавали. З одного інституту вигнали, з іншого теж. Довелося їхати в Краснодарський край. Тільки там я і зміг вивчитись нарешті на скульптора.
До нас приїхав в село із Польщі іконописець. Подивився, якось я йому сподобався, каже: я вам даю фарби, і даю вам кісті, і прошу, малюйте. Почав малювати - о, ти добре будеш малювати! [12].
Виставки
ред.Учасник обласних, зональних, всеукраїнських, республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок. Від 1971 — учасник збірних виставок у містах Тернопіль, Львів, Київ, Москва (нині РФ). Спільна виставка з Ігорем Бортником — у Тернополі в 1987 році, Індивідуальна виставка — в Тернопільському художньому музеї в липні-серпні 2015[13].
2010 р. до свого 80-ти річчя організував виставку робіт у приміщення обласної організації НСХУ.
Директор Тернопільського обласного художнього музею Ігор Дуда 26 липня 2015 року на відкритті індивідуальної виставки скульптора зазначив, що «мистецтво Тернопільщини, і Тернополя зокрема, без творчості Івана Мулярчука було б, звичайно, неповним. Отак єднаються Волинь і Галичина у творчості Мулярчука»[14].
Альбом
ред.У 2010 році у видавництві «Терно-граф» вийшов альбом Івана Мулярчука, в якому відображена творча праця скульптора протягом його життєвої діяльності.
Родина
ред.Дружина Горбенко Ніна Михайлівна (нар. 1940 р. на Кубані — пом. 2022 р. у Києві). Сини: Дмитро (нар. 1965) — скульптор, Євген (нар. 1970) — філософ[15] та п'ятеро онуків.
Література
ред.Жирновий Л. Відкриття пам'ятника воїнам-рибанкам// Танець, 1970, 3 лип; Натхнений ритмами сучасності// Вільне життя, 1988, 21 серпня; Заболотна Г. Воскресла у камені пам'ять// Вісний Надзбруччя, 1993р, 20 лип., Тернопільський організації національної спілки художників - 20: Каталог, Т., 2003, Молярчук Іван. Скульптура: Альбом. Т. 2010, Мулярчук Іван Матвійович/ Ю.І. Долина//Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]/Редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. - Режим доступу: https://esu.com.ua/article-70422.
Примітки
ред.- ↑ Тернополі відбудеться ювілейна виставка Івана Мулярчука[недоступне посилання з липня 2019] // Тернопільські позитивні новини, 21 липня 2015
- ↑ Іван Мулярчук мріяв бути скульптором ще з дитинства. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
- ↑ У Тернополі діє виставка робіт Івана Мулярчука. Архів оригіналу за 31 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.
- ↑ Блог сектору мистецтв Тернопільської обласної бібліотеки для молоді. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 18 вересня 2015.
- ↑ Іван Мулярчук. Скульптура. Живопис. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 10 серпня 2019.
- ↑ а б в Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 28.
- ↑ Національна Спілка Художників України
- ↑ Іван Мулярчук. Скульптура. Живопис // У світі прекрасного / Блог сектору мистецтв Тернопільської обласної бібліотеки для молоді
- ↑ Правдива, Д. Прийшов Тарас і в Романівку / Дарія Правдива // Вільне життя плюс. — 2010. — № 38 (21 трав.). — С. 6. — (Новини культури).
- ↑ Іван Мулярчук: «У дитинстві мені казали, що я нізащо не стану художником». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2015.
- ↑ Найближчим мені завжди був Шевченко, — каже скульптор Іван Мулярчук [Архівовано 28 липня 2015 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль), 26 липня 2015
- ↑ Ірина Небесна. У Тернополі діє виставка робіт Івана Мулярчука [Архівовано 31 липня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Відкриття виставки Івана Мулярчука. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 31 липня 2015.
- ↑ Худоба, І. У Тернополі діє виставка робіт Івана Мулярчука [Архівовано 31 липня 2015 у Wayback Machine.] / Ірина Худоба // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 28 серпня.
- ↑ 85-річний Іван Мулярчук сповнений творчими ідеями і наснагою [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен (Перевірено 15.08.2015 — статті не знайдено)
Джерела
ред.- Дуда І., Удіна Т. Мулярчук Іван Матвійович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 578–579. — ISBN 966-528-199-2.
- Мулярчук І. Скульптура [Образотворчий матеріал] : альбом / ред. П. Козловський. — Тернопіль : Терно-граф, 2010. — 123 с., іл.;
- Кравчук В., Назар М., Сорока П., Чуйко І. Літературний Тернопіль. Літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис № 4 [45], 2010 р.
Посилання
ред.Зовнішні відеофайли | |
---|---|
«Ой лузі червона калина» родом з Тернопільщини:пам'ятник автору створив батько, а нині реставрує син на YouTube // Т1 Новини. — 2022. — 20 травня. | |
У Тернополі діє виставка робіт Івана Мулярчука на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 28 липня. |