Муніципальне право
Муніципа́льне право — комплексна галузь публічного права в окремих національних правових системах; наука і навчальна дисципліна про місцеве самоврядування.
Деякі автори вважають муніципальне право підгалуззю конституційного права[1].
Назва
ред.Поняття «муніципальне право» походить від «муніципалітет», а останнє, в свою чергу, від лат. municipium — самоврядна громада. Конституція України не вживає терміна «муніципалітет», використовуючи замість нього поняття «місцеве самоврядування» і «комунальна власність».
Але термін «комунальне право» з деяких причин не сприймається в Україні. В юридичній, науковій, навчальній та іншій літературі в основному вживається термін «муніципальне право». Відповідну назву мають навчальні дисципліни у вищих навчальних закладах.
Аналогічну назву ця галузь має у Великій Британії, Іспанії, Російській Федерації, США та в інших країнах.
Комунальним правом цю галузь називають у Німеччині та на півночі Європи.
Крім того, послуговуються словосполученням «локальна демократія».
Муніципальне право як наука
ред.Предметом муніципального права є місцеве самоврядування як відносно самостійний вид суспільних відносин, пов'язаних з організацією і здійсненням влади територіальними громадами.
Систему муніципального права складають його інститути і норми.
Основними інститутами муніципального права України є:
- — інститут загальних засад місцевого самоврядування;
- — інститут територіальних громад;
- — інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та інших форм безпосередньої демократії;
- — інститут представницьких органів місцевого самоврядування (рад);
- — інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;
- — інститут сільських, селищних, міських голів;
- — інститут органів самоорганізації населення;
- — інститут територіальних основ місцевого самоврядування;
- — інститут комунальної власності;
- — інститут фінансових основ місцевого самоврядування;
- — інститут об'єднань органів місцевого самоврядування;
- — інститут гарантій місцевого самоврядування;
- — інститут юридичної відповідальності органів і посадових осіб системи місцевого самоврядування.
З 1990 року у вітчизняній науці розпочалися системні дослідження проблем місцевого самоврядування, поступово сформувалася вітчизняна школа муніципального права, представниками якої є такі вчені, як М. Баймуратов, Ю. Бальцій, О. Батанов, В. Борденюк, Т. Буряк, І. Бутко, М. Воронов, Р. Давидов, І. Дробуш, В. Кампо, А. Коваленко, М. Корнієнко, В. Кравченко, П. Любченко, М. Орзіх, В. Погорілко, О. Прієшкіна, М. Тухтинський, О. Фрицький, Г. Чапала та інші вчені.
Вітчизняні теорія та методологія самоврядування знаходяться на стадії формування. Їм поки що бракує ґрунтовних досліджень з проблематики муніципального права.
Джерела муніципального права
ред.Джерелами муніципального права України є:
- Конституція України;
- Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»[2] та інші закони України;
- підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади в галузі місцевого самоврядування;
- нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого самоврядування;
- міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядування;
- нормативно-правові договори;
- акти безпосереднього народовладдя, нормативно-правові акти Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим тощо.
До числа міжнародних стандартів місцевого самоврядування, або ж інтернаціональних джерел муніципального права, належать:
- Європейська хартія місцевого самоврядування 1985
- Всесвітня декларація місцевого самоврядування 1985–1993[3]
- Європейська типова конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980[4]
- Маастрихтський договір 1993
- Європейська хартія урбанізму 1993[5]
- Декларація про принципи місцевого самоврядування в державах — учасницях Співдружності Незалежних Держав 1994[6]
- багато інших документів.
Теорії місцевого самоврядування
ред.Формування науки про місцеве самоврядування — складний діалектичний процес, який спирається на різноманітні соціальні ідеї та наукові теорії (концепції) про походження місцевого самоврядування.
Серед таких концепцій, передусім, громадівська і державницька, а також різноманітні комбіновані підходи.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Кириченко В. М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 264 с. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 13 (довідка) - ↑ Про місцеве самоврядування в Україні: Верховна Рада України; Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 84 (довідка) - ↑ IULA World-Wide Declaration of Local Self-Government. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями: Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 21.05.1980. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ European Urban Charter. Архів оригіналу за 8 грудня 2000. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ Декларація про принципи місцевого самоврядування у державах-учасницях Співдружності: СНД; Декларація, Міжнародний документ від 29.10.1994. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 11 червня 2014.
Джерела
ред.- Погорілко В. Ф. Муніципальне право України (за ред. Баймуратова М. О.): Навчальний посібник. — К: Правова єдність, 2009. — 720 c. [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Тертишник В. Конституція України. Науково-практичний коментар. Вид. 3-тє, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. 486 с. ISBN 978-617-566-844-3
- Муніципальне право України: Підручник / Кол. авт.; За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 592 с.
- Батанов О. В. Теорія муніципального права: монографія. Київ: Юрінком Iнтер, 2024. 412 с. ISBN 978-966-667-852-5
- Головко К.В. Систематизація муніципального законодавства: український досвід: монографія. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2019. 450 с.
- Баймуратов М., Кофман Б. Муніципальні права людини як нова константа національного муніципального і конституційного права. Право України. 2020. № 10. C. 63–80. Батанов О. Концептосфера муніципального права. Право України. 2020. № 10. C. 13–31 Мішина Н., Головко К. Тенденції систематизації муніципального права України. Право України. 2020. № 10. C. 97–109.
Посилання
ред.- Муніципальне (комунальне) право [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Муніципальне право України як галузь права, його предмет та особливості [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна
- Батычко В. Т. Муниципальное право: Конспект лекций. Таганрог: ТТИ ЮФУ, 2010 [Архівовано 16 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Гураль П. Ф., Заяць І. Я., Софінська І. Д. Муніципальне право України: Плани семінарських занять