Муратов Анатолій Олегович
Анато́лій Оле́гович Мура́тов (3 липня 1900 — 31 травня 1964) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-майор (11.07.1945).
| Анатолій Олегович Муратов | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 3 липня 1900 Кахі, Закатальський округ, Російська імперія | |||||||||||||||||||
| Смерть | 31 травня 1964 (63 роки) Одеса, Одеська область, УРСР, СРСР | |||||||||||||||||||
| Поховання | Другий Християнський цвинтар | |||||||||||||||||||
| Національність | інгілоєць | |||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||||||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | |||||||||||||||||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | |||||||||||||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||||||||||||||||||
| Роки служби | 1915—1917, 1918—1937, 1939—1957 | |||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||||
| Звання |  Генерал-майор | |||||||||||||||||||
| Командування | Q4029060?, 46-та ракетна дивізія (СРСР) і 39-та окрема мотострілецька бригада (РФ) | |||||||||||||||||||
| Війни / битви | Радянсько-українська війна Польсько-радянська війна Німецько-радянська війна Радянсько-японська війна | |||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||
Життєпис
ред.Народився у місті Ґах, нині — адміністративний центр Ґахського району Азербайджану. З 1908 року навчався у 1-й Тифліській чоловічій гімназії.
У 1915 році добровольцем вступив до Російської імператорської армії: у складі 17-го драгунського Нижньогородського полку перебував у фортеці Карс. У 1917 році захворів на цингу, після лікування у шпиталі направлений до 3-го прикордонного кінного Заамурського полку. Як командир відділення брав участь проти військ Української Центральної Ради в Одесі.
Після Жовтневого перевороту у листопаді 1917 року під Бірзулою перейшов на бік більшовиків, у складі партизанського загону Самборського, як помічник командира взводу, воював проти частин Української Народної Республіки. У червні 1918 року вступив до лав Червоної армії. У складі 2-ї бригади (комбриг — Г. І. Котовський) 45-ї радянської стрілецької дивізії брав участь у боях проти частин Добровольчої армії, махновців, а згодом — проти військ Польської Республіки. З травня 1921 року брав участь у придушенні селянського повстання на Тамбовщині.
У 1922—1924 роках навчався в Єлисаветградській кавалерійській школі, по закінченні якої служив помічником командира і командиром ескадрону 50-го кавалерійського полку 9-ї Кримської кавалерійської дивізії 2-го кавалерійського корпусу Українського військового округу (м. Тульчин). Після навчання на Ленінградських КУКС у 1927 році призначений помічником начальника полкової школи. Згодом командував окремим кавалерійським ескадроном у м. Балта. У 1930 році за станом здоров'я переведений на викладацьку роботу: був військовим керівником вищої позавійськової підготовки військової кафедри Одеського політехнічного інституту. У 1937 році звільнений у запас, викладав військову підготовку в Одеському водному інституті. У вересні 1939 року відновлений у кадрах РСЧА, призначений на посаду помічника начальника розвідки 35-го стрілецького корпусу в Одеському військовому окрузі. З січня 1940 року обіймав посаду начальника кафедри фізичної підготовки Одеського інституту інженерів водного транспорту.
З початком німецько-радянської війни капітан А. О. Муратов призначений начальником 2-го (розвідувального) відділення штабу 34-ї окремої кавалерійської дивізії Південно-Західного фронту, що формувалась у м. Прилуки. Брав участь в обороні Києва, тимчасово виконував обов'язки начальника штабу дивізії. З листопада 1941 року — командир 239-го кавалерійського полку 79-ї кавалерійської дивізії на Південному фронті, був поранений. Після одужання у 1942 році направлений на навчання у Військову академію імені М. В. Фрунзе. З вересня 1942 року — командир 18-ї окремої лижної бригади, що формувалась у м. Челябінськ. У січні 1943 року разом з бригадою був відправлений на Південний фронт, де у березні того ж року бригада була розформована.
З 17 березня по 11 листопада 1943 року підполковник А. О. Муратов — заступник командира 4-ї гвардійської механізованої бригади зі стройової частини, одночасно виконував обов'язки командира бригади.[1]
Формував 65-ту мотострілецьку бригаду в Московському військовому окрузі, яка була включена до складу 31-го танкового корпусу й у січні 1944 року відбула в 1-шу танкову армію 1-го Українського фронту. Протягом березня — червня 1944 року бригада виконувала каральні завдання з ліквідації українського визвольного руху в районі м. Кременець (Тернопільська область). З 9 липня 1944 року й до кінця війни — командир 162-ї стрілецької дивізії, з якою брав участь у битві під Бродами.
5 липня 1945 року направлений у розпорядження Військової ради Приморської групи військ Далекосхідного фронту, де з 29 липня призначений командиром 342-ї стрілецької дивізії 35-ї армії. З 5 серпня 1946 по 20 квітня 1948 року — командир 188-ї стрілецької дивізії Одеського військового округу. З квітня 1951 року — військовий комісар Миколаївської області, з травня 1952 року — начальник об'єднаних курсів удосконалення офіцерського складу Одеського військового округу. У січні 1955 року переведений на аналогічну посаду в Уральському військовому окрузі. 1 лютого 1957 року генерал-майор А. О. Муратов звільнений у запас.
Мешкав в Одесі, де й помер. Похований на 2-му Християнському цвинтарі.
Нагороди
ред.Нагороджений двома орденами Леніна (30.04.1945, 29.05.1945), шістьма орденами Червоного Прапора (05.11.1941, 13.02.1942, 29.07.1944, 20.05.1945, 20.06.1949, 15.11.1950), орденами Суворова 2-го ступеня (10.04.1945), двічі Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.04.1944, 14.10.1945), Червоної Зірки (03.11.1944) і медалями.
Примітки
ред.Посилання
ред.- Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 913—915. (рос.)