Муратов Анатолій Олегович

Анато́лій Оле́гович Мура́тов (3 липня 1900 — 31 травня 1964) — радянський воєначальник часів Другої світової війни, генерал-майор (11.07.1945).

Анатолій Олегович Муратов
Народження3 липня 1900(1900-07-03)
Кахі, Закатальський округ, Російська імперія
Смерть31 травня 1964(1964-05-31) (63 роки)
Одеса, Одеська область, УРСР, СРСР
ПохованняДругий Християнський цвинтар
Національністьінгілоєць
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби1915—1917, 1918—1937, 1939—1957
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
КомандуванняQ4029060?, 46-та ракетна дивізія (СРСР) і 39-та окрема мотострілецька бригада (РФ)
Війни / битвиРадянсько-українська війна
Польсько-радянська війна
Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Життєпис

ред.

Народився у місті Ґах, нині — адміністративний центр Ґахського району Азербайджану. З 1908 року навчався у 1-й Тифліській чоловічій гімназії.

У 1915 році добровольцем вступив до Російської імператорської армії: у складі 17-го драгунського Нижньогородського полку перебував у фортеці Карс. У 1917 році захворів на цингу, після лікування у шпиталі направлений до 3-го прикордонного кінного Заамурського полку. Як командир відділення брав участь проти військ Української Центральної Ради в Одесі.

Після Жовтневого перевороту у листопаді 1917 року під Бірзулою перейшов на бік більшовиків, у складі партизанського загону Самборського, як помічник командира взводу, воював проти частин Української Народної Республіки. У червні 1918 року вступив до лав Червоної армії. У складі 2-ї бригади (комбриг — Г. І. Котовський) 45-ї радянської стрілецької дивізії брав участь у боях проти частин Добровольчої армії, махновців, а згодом — проти військ Польської Республіки. З травня 1921 року брав участь у придушенні селянського повстання на Тамбовщині.

У 1922—1924 роках навчався в Єлисаветградській кавалерійській школі, по закінченні якої служив помічником командира і командиром ескадрону 50-го кавалерійського полку 9-ї Кримської кавалерійської дивізії 2-го кавалерійського корпусу Українського військового округу (м. Тульчин). Після навчання на Ленінградських КУКС у 1927 році призначений помічником начальника полкової школи. Згодом командував окремим кавалерійським ескадроном у м. Балта. У 1930 році за станом здоров'я переведений на викладацьку роботу: був військовим керівником вищої позавійськової підготовки військової кафедри Одеського політехнічного інституту. У 1937 році звільнений у запас, викладав військову підготовку в Одеському водному інституті. У вересні 1939 року відновлений у кадрах РСЧА, призначений на посаду помічника начальника розвідки 35-го стрілецького корпусу в Одеському військовому окрузі. З січня 1940 року обіймав посаду начальника кафедри фізичної підготовки Одеського інституту інженерів водного транспорту.

З початком німецько-радянської війни капітан А. О. Муратов призначений начальником 2-го (розвідувального) відділення штабу 34-ї окремої кавалерійської дивізії Південно-Західного фронту, що формувалась у м. Прилуки. Брав участь в обороні Києва, тимчасово виконував обов'язки начальника штабу дивізії. З листопада 1941 року — командир 239-го кавалерійського полку 79-ї кавалерійської дивізії на Південному фронті, був поранений. Після одужання у 1942 році направлений на навчання у Військову академію імені М. В. Фрунзе. З вересня 1942 року — командир 18-ї окремої лижної бригади, що формувалась у м. Челябінськ. У січні 1943 року разом з бригадою був відправлений на Південний фронт, де у березні того ж року бригада була розформована.

З 17 березня по 11 листопада 1943 року підполковник А. О. Муратов — заступник командира 4-ї гвардійської механізованої бригади зі стройової частини, одночасно виконував обов'язки командира бригади.[1]

Формував 65-ту мотострілецьку бригаду в Московському військовому окрузі, яка була включена до складу 31-го танкового корпусу й у січні 1944 року відбула в 1-шу танкову армію 1-го Українського фронту. Протягом березня — червня 1944 року бригада виконувала каральні завдання з ліквідації українського визвольного руху в районі м. Кременець (Тернопільська область). З 9 липня 1944 року й до кінця війни — командир 162-ї стрілецької дивізії, з якою брав участь у битві під Бродами.

5 липня 1945 року направлений у розпорядження Військової ради Приморської групи військ Далекосхідного фронту, де з 29 липня призначений командиром 342-ї стрілецької дивізії 35-ї армії. З 5 серпня 1946 по 20 квітня 1948 року — командир 188-ї стрілецької дивізії Одеського військового округу. З квітня 1951 року — військовий комісар Миколаївської області, з травня 1952 року — начальник об'єднаних курсів удосконалення офіцерського складу Одеського військового округу. У січні 1955 року переведений на аналогічну посаду в Уральському військовому окрузі. 1 лютого 1957 року генерал-майор А. О. Муратов звільнений у запас.

Мешкав в Одесі, де й помер. Похований на 2-му Християнському цвинтарі.

Нагороди

ред.

Нагороджений двома орденами Леніна (30.04.1945, 29.05.1945), шістьма орденами Червоного Прапора (05.11.1941, 13.02.1942, 29.07.1944, 20.05.1945, 20.06.1949, 15.11.1950), орденами Суворова 2-го ступеня (10.04.1945), двічі Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.04.1944, 14.10.1945), Червоної Зірки (03.11.1944) і медалями.

Примітки

ред.

Посилання

ред.
  • Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2015. — Т. 4. — С. 913—915. (рос.)