Вікіпедія

Мусаковська Юлія Юріївна

Юлія Юріївна Мусаковська (нар. 9 липня 1982, Львів, Україна) — українська поетеса,[2] перекладачка, зокрема шведської літератури.[3][4] Членкиня Українського ПЕН.[5][6][7] Авторка поетичних збірок «На видих і на вдих» (Київ, 2010), «Маски» (Київ, 2011), «Полювання на тишу» (Тернопіль, 2014), «Чоловіки, жінки і діти» (Львів, 2015), «Бог свободи» (Львів, 2021) та «Каміння і цвяхи» (Львів, 2024). Збірки її поезії опубліковані в перекладах польською та шведською, а книжка «Бог свободи» вийшла в англійському перекладі у США. Її вірші перекладені тридцятьма мовами та широко опубліковані в різних країнах світу.[8][9][10]

Юлія Мусаковська
Народилася9 липня 1982(1982-07-09) (42 роки)
Львів
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоет, перекладач
Сфера роботипоезія[1] і переклади з шведськоїd[1]
Alma materФакультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка
Мова творівукраїнська
Жанрвірш
ПреміїІ премія конкурсу DICTUM від видавництва «Крок» (2014), II премія конкурсу видавництва «Смолоскип» (2010); ІІ премія Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2011)
Сайт: avtura.com.ua/writer/45/
CMNS: Мусаковська Юлія Юріївна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лауреатка різноманітних літературних конкурсів, зокрема ІІ премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (2019) та І премії поетичного конкурсу DICTUM від видавництва «Крок» (2013). Учасниця багатьох фестивалів та культурних подій в Україні та за кордоном.[11][12][13][14]

Біографія

ред.

Юлія Мусаковська народилася у Львові, де мешкає і працює. У 2005 році з відзнакою закінчила факультет міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2007 року працює у сфері маркетингу та комунікацій в галузі інформаційних технологій. Виступає як спікерка на професійних подіях, є запрошеною лекторкою у Львівській бізнес-школі Українського Католицького Університету.[5]

Юлія Мусаковська брала участь у літературних фестивалях в Україні та за кордоном, серед них — Book Forum, Meridian Czernowitz, Книжковий Арсенал, Book Space, Air Fest (Україна); Каунаський літературний тиждень (Литва), Katowice Jazz Art Festival (Польща), Місяць авторських читань (Чехія), Середземноморський літературний фестиваль (Мальта), Норвезький літературний фестиваль, Міжнародний поетичний фестиваль в Осло, Літературний фестиваль Akerselva (Норвегія), Poetry Africa (ПАР) тощо.[15][16]

Творчість

Перша добірка поезій Юлії Мусаковської опублікована в альманасі «Київська Русь» (вересень 2008). Друкувалася у виданнях «Золота доба», «Київська Русь», «Четвер», «Літературна Україна», «Березіль», «Нова проза», «Кур'єр Кривбасу», «RADAR» та інших, у різноманітних альманахах та антологіях.[17][18][19] Дебютна збірка поезій вийшла у 2010 році у видавництві «Факт». Того ж року Юлія Мусаковська стала лауреаткою кількох літературних премій, зокрема ІІ премії конкурсу видавництва «Смолоскип», завдяки якій була видана збірка «Маски» (2011), а також І премії конкурсу DICTUM від видавництва «Крок», в результаті якої з’явилася третя поетична збірка, «Полювання на тишу» (2014).[20]

У 2015 році у Видавництві Старого Лева вийшла її книжка поезій «Чоловіки, жінки і діти» в художньому оформленні Art Studio Agrafka. Наступного року збірка здобула нагороду в номінації «Найкращий дизайн року» на фестивалі Книжковий Арсенал.[21]

У 2021 році вийшла книжка Юлії Мусаковської «Бог свободи».[22] Ця поетична збірка увійшла до списку найкращих книжок 2021 року Українського ПЕН та до каталогу видань New Books From Ukraine 2021, рекомендованих до перекладу Українським інститутом книги.[23][24][25] Книжка була номінована на Національну премію України імені Тараса Шевченка (2024) та включена в короткий список Премії Львова — Міста літератури ЮНЕСКО (2022-2023).

Твори Юлії Мусаковської ввійшли до антологій:

Переклади іншими мовами

Вірші Юлії Мусаковської перекладалися понад тридцятьма мовами: зокрема шведською, норвезькою, польською, литовською, естонською, німецькою, італійською, іспанською, португальською, грузинською, болгарською, англійською, мальтійською, китайською, малаяламською мовами та івритом та ін. Опубліковані в літературній періодиці, в антологіях та в онлайн-виданнях за кордоном.[31][32][33]

У 2022 році в Польщі вийшла друком її двомовна збірка «Залізо / Żelazo» (Фундація «Пограниччя», Сейни), переклад польською Анети Камінської.[34][35][36]

Поетичний текст Юлії Мусаковської про реалії повномасштабного вторгнення Росії в Україну, написаний в березні 2022 року, «Такі незручні, такі страшні вірші…» переклав англійською американський історик, професор Тімоті Снайдер і прочитав його у лекції 22 свого курсу з історії України для Єльського університету «The Making of Modern Ukraine» (Творення сучасної України), який отримав сотні тисяч переглядів на YouTube.[37] Професор Снайдер також поділився думками про цей вірш у своєму блозі.[38]

У 2023 році у Швеції була видана збірка Юлії Мусаковська «Каміння і цвяхи» в перекладі Мікаеля Нюдаля (у співпраці видавництв «Еллерстремс» та «Аріель»).[39][40]

Вірші періоду широкомасштабного вторгнення Росії в Україну

ред.

З поетичної антології «Поміж сирен»

ред.

Юлія Мусаковська використовує вірші першого року широкомасштабного вторгнення, щоб адресувати свої голосіння. Два вірші з претензією на бездіяльність Європи й світу, ще два з риторичними питаннями до Господа. Це пошуки того, на що нехитке можна опертись, якщо все опертя зовнішнє (Бог, світ гуманних цінностей) виявилось недієвим.

В авторки лейтмотивом ідуть підвішені відкриті питання — і до Господа (121 ст.), і як цих вироків (російських солдатів) земля не проковтне назад (123 ст.), і “що маю вам, діти [вірші], дати?” (122 ст.). Вірш “Боже, скажи, що ти” (120 ст.) перегукується з віршем Катерини Калитко ”Отже, стояти до смерті” (17 ст.) — теж спершу образ полеглого солдата, а потім ретроспектива його веселої юності та палкого кохання. Теж історія про те, щоб зафіксувати не лише його останній вигляд, а пам'ятати, якою людиною він був.

Юлія Мусаковська у березні 2022 відчуває тривкість слів тодішніх, відчуває їх проминальними (116 ст.), у віршах нема жодної краси, у березні 2022 авторка не пише про естетику, “метафори зсохли і розсипались” (118 ст.). У першому вірші (114 ст.) присутні образу, які часто трапляються в інших поеток та поетів війни, зокрема, у згаданій збірці, — кров, артерія, шматки м'яса. В останньому вірші (124 ст.) — дещо про віднайдення оперття.

Бібліографія

ред.
  • На видих і на вдих (Факт, Київ, 2010);
  • Маски (Смолоскип, Київ, 2011);
  • Полювання на тишу (Крок, Тернопіль, 2014);
  • Чоловіки, жінки і діти (Видавництво Старого Лева, Львів, 2015);
  • Бог свободи (Видавництво Старого Лева, Львів, 2021);
  • Залізо / Żelazo (Borderline Foundation, Сейни, 2022), двомовне видання з перекладом польською мовою Анети Камінської;
  • Stenar och spik / Kriget börjar inte imorgon (ellerströms/Ariel, 2023), переклад шведською Мікаеля Нідаля;
  • The God of Freedom / Бог свободи (Arrowsmith Press, 2024), переклад англійською Олени Дженнінґз та авторки;
  • Каміння і цвяхи (Видавництво Старого Лева, Львів, 2024).

Перекладацька діяльність

Юлія Мусаковська перекладає шведську поезію (Томаса Транстремера, Карін Боє та інших) українською та сучасну українську поезію англійською мовою.[4][41][42]

Відзнаки

ред.

Мультимедійні проєкти

ред.

У 2017 році режисер Олександр Фразе-Фразенко зняв поетичний фільм «Глина» на вірші та голос Юлії Мусаковської. Прем’єра відбулася у 2016 році на Міжнародному Книжковому Арсеналі в Києві та у 2017 році на Міжнародному літературному фестивалі в межах Форуму видавців у Львові.[6][45]

У 2018 році разом із музикантами Тарасом Пузирем (бас-гітара) та Лукою-Теодором Гануляком (перкусія) Юлія Мусаковська презентувала поетично-музичний проєкт «Кругообіг» на свої вірші в межах міжнародного літературного фестивалю BookForum (раніше — Форум видавців).[46]

У вересні 2022 року за мотивами вірша Юлії Мусаковської «Безпечне місце», присвяченого подіям початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, був створений мурал у місті Катовіце, Польща. Мурал створила львівська художниця Богдана Давидюк за сприяння Європейського культурного фонду на основі проєкту, ініційованого культурним центром Katowice Miasto Ogrodów.[47][48]

Посилання

ред.

Аудіо- та відеозаписи творів

ред.

Твори у перекладах

ред.
  • «A Home of Freedom» та інші вірші Юлії Мусаковської в перекладі англійською Олени Дженнінґз та авторки, Apofenie, 16 травня 2022;[32]
  • Добірка віршів Юлії Мусаковської в перекладі англійською, The Springhouse Journal, березень 2022;[33]
  • Вірші Юлії Мусаковської в перекладі англійською «Summer's End | A Decade-Long Road», The Continental Literary Magazine;[49]
  • Вірш Юлії Мусаковської в перекладі англійською «The August Story», The Common #25, 2023;[50]
  • Вірші Юлії Мусаковської в перекладі англійською («Boyhood», «The Scratch), Two Lines Journal, Center for the Art of Translation, квітень 2023;[51]
  • Вірші Юлії Мусаковської в перекладі іспанською Хакобо Бергарече, The Objective, 2 вересня 2022;[52]
  • «Em meio à fumaça negra», два вірші Юлії Мусаковської у перекладі португальською Ферґати, Revista A Palavra Solta, 1 червня 2022;[53]
  • Вірш Юлії Мусаковською в перекладі італійською Емілії Міражійської — «Chi ha detto che ora le parole non hanno valore?», Inkroci Literary Magazine, 17 березня 2022;[54]
  • Вірш Юлії Мусаковської в перекладі італійською Алессандро Ахіллі — «Un’orto fatto d’ossa», Di Sesta e di Settima Grandezza – Avvistamenti di poesia, a cura di Alfredo Rienzi, 19 червня 2022;
  • «Hver melding om død» — вибрані вірші Юлії Мусаковської в перекладі норвезькою Марини Гоббель, Публічні бібліотеки Осло (Deichman), 27 березня 2022;[12]
  • Вибрані вірші з книжки Юлії Мусаковської «Чоловіки, жінки та діти» в перекладі литовською Вітаса Дешкніса та Дайви Чепаускайте, Metai Literary Journal, випуск 7, 2017;[55]
  • Вірші Юлії Мусаковської в перекладі мальтійською Адріана Ґріми, Антуанетти Борґ та Алекса Фарруджі, Torca, 4 вересня;[31]
  • Вірші Юлії Мусаковської в перекладі івритом Олександраа Авербуха «המלחמה שאת סוחבת בכיס החזה», блог Національної бібліотеки Ізраїлю, 10 березня 2022;[56]
  • «如此的爱», «紧急逃生包» — вірші Юлії Мусаковської в перекладі китайською, редакція Тонг Вей, 今天, випуск 133, квітень 2022.

Інтерв'ю

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Юлія Мусаковська: «Пишу для небайдужих» - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  3. ↑ а б Юлія МУСАКОВСЬКА: «Переклад прикрасити можна, але чи варто?». day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  4. ↑ а б Tomas Tranströmer · Lyrikline.org. www.lyrikline.org. Процитовано 21 серпня 2023.
  5. ↑ а б #PEN_TEN: Інтерв’ю з Юлією Мусаковською. PEN Ukraine (укр.). 18 червня 2020. Процитовано 21 серпня 2023.
  6. ↑ а б в Musakovska Yuliya. PEN Ukraine (англ.). Процитовано 21 серпня 2023.
  7. ↑ "Я був абсолютно вражений несамовитим бажанням українців жити в своїй країні": Дейв Еґґерс у розмові з Юлією Мусаковською. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  8. ↑ Юлія Мусаковська – Слова опуклі від люті - Українська Служба - polskieradio.pl. polskieradio.pl (pl-PL) . Процитовано 21 серпня 2023.
  9. ↑ ”Diplomati fungerar inte gentemot en psykopat”. Sydsvenskan (швед.). 12 червня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.
  10. ↑ Musakovska, Julia (16 лютого 2023). Notat frå ein heldig by i Ukraina. Syn og Segn (nn-NO) . Процитовано 21 серпня 2023.
  11. ↑ Завадський, Юрій (6 липня 2015). Юлія Мусаковська: «Полювання на тишу» – перша усвідомлена книжка. Читомо (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  12. ↑ а б Dag 13: Hver melding om død... - Deichman.no. deichman.no (норв.). 27 березня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
  13. ↑ У Швеції видали поетичну збірку Мусаковської та Гладун. chytomo.com (укр.). 7 травня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.
  14. ↑ Nowacka, Ada (24 лютого 2023). Biblioteka Poezji Ukrainy | Książka tygodnia. Przegląd Polityczny (pl-PL) . Процитовано 29 серпня 2023.
  15. ↑ Fra kulturens frontlinje. klassekampen.no (nb) . Процитовано 21 серпня 2023.
  16. ↑ Поетичне Середземномор'я: як Україна виступила на мальтійському літфесті. chytomo.com (укр.). 30 вересня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
  17. ↑ а б Юлія-Ванда Мусаковська: «Проза – це важка праця, а вірші з’являються у мене ніби самі собою». Література. Сучасна українська література. Всеохопний літературний портал (укр.). 4 серпня 2010. Процитовано 21 серпня 2023.
  18. ↑ Юлія Мусаковська: “Поезія – це пошук співрозмовника“. PEN Ukraine (укр.). 23 квітня 2020. Процитовано 21 серпня 2023.
  19. ↑ Юлія Мусаковська «Сюрикен» | Публікації | Litcentr. litcentr.in.ua. Процитовано 21 серпня 2023.
  20. ↑ Полювання на тишу | Krytyka, Світлана Богдан. Krytyka (ua) . Процитовано 21 серпня 2023.
  21. ↑ а б Книжковий Арсенал обрав переможця у конкурсі на найкращий дизайн книги – Arsenal. artarsenal.in.ua. 2016. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 21 серпня 2023.
  22. ↑ Бог свободи Юлія Мусаковська купити у ВСЛ. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 21 серпня 2023.
  23. ↑ Хто такий «Бог свободи»? В Юлії Мусаковської вийшла книжка поезії. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 21 серпня 2023.
  24. ↑ Найкращі українські книжки 2021 року за верcією ПЕН. PEN Ukraine (укр.). 29 грудня 2021. Процитовано 21 серпня 2023.
  25. ↑ New Books From Ukraine 2021. ubi.org.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  26. ↑ ЛяЛяК (Львівська Літературна Криївка): антологія поезії 2000 рр (укр.). ПІРАМІДА. 2010. ISBN 978-966-441-171-1.
  27. ↑ Щавурський, Борис (2011). Червоне і чорне: 100 українських поеток XX сторіччя (укр.). Богдан. ISBN 978-966-10-1995-8.
  28. ↑ Лаюк, Мирослав; Семків, Ростислав (2018). Антологія молодої української поезії: III тисячоліття. Українська Поетична Антологія. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. ISBN 978-617-585-146-3.
  29. ↑ Юлія Мусаковська. www.goodreads.com. Процитовано 21 серпня 2023.
  30. ↑ Поміж сирен. Нові вірші війни
  31. ↑ а б Qrib il-fruntiera tal-kunflitt – Omar Seguna (амер.). 4 вересня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
  32. ↑ а б "A Home to Freedom" and other poems. APOFENIE (амер.). 16 травня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
  33. ↑ а б Yuliya Musakovska | Poetry | Springhouse Journal. springhousejournal.com. Процитовано 21 серпня 2023.
  34. ↑ Babiniec Literacki o Bibliotece Poezji Ukrainy. www.pogranicze.sejny.pl (пол.). Процитовано 21 серпня 2023.
  35. ↑ Żelazo. nakanapie.pl (пол.). Процитовано 21 серпня 2023.
  36. ↑ Поезія як свідчення Кшиштоф ЧИЖЕВСЬКИЙ. www.ji-magazine.lviv.ua. Процитовано 21 серпня 2023.
  37. ↑ Timothy Snyder: The Making of Modern Ukraine. Class 22. Ukrainian Ideas in the 21st Century (укр.), процитовано 21 серпня 2023
  38. ↑ Snyder, Timothy (7 грудня 2022). "Such problematic, such frightful poems..." Thinking about... Процитовано 21 серпня 2023.
  39. ↑ Ukrainska poeter ges ut – inleder ny satsning. www.aftonbladet.se (швед.). 26 травня 2023. Процитовано 21 серпня 2023.
  40. ↑ Бойко, Олеся (7 травня 2023). У Швеції видали поетичну збірку Мусаковської та Гладун. Chytomo. Процитовано 15 серпня 2023.
  41. ↑ Листи з України: поетична антологія // Letters from Ukraine: poetry anthology by Evgenia Nesterovich - Issuu. issuu.com (англ.). 18 травня 2020. Процитовано 21 серпня 2023.
  42. ↑ Юлія МУСАКОВСЬКА: «Переклад прикрасити можна, але чи варто?». day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 29 серпня 2023.
  43. ↑ а б Інформація - Юлія-Ванда Мусаковська - Автори - АртВертеп - Найбільший on-line центр сучасної культури України. web.archive.org. 7 березня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 21 серпня 2023.
  44. ↑ Юлія Мусаковська: “Поезія – це пошук співрозмовника“. PEN Ukraine (укр.). 23 квітня 2020. Процитовано 29 серпня 2023.
  45. ↑ Глина. Розділ 1 (An Oleksandr Fraze-Frazenko film with Julia Musakovska’ poetry) (укр.), процитовано 21 серпня 2023
  46. ↑ Таран, Людмила. «Теми самі обирають мене» Про три головні ролі Юлії Мусаковської. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 21 серпня 2023.
  47. ↑ Katowice Miasto Ogrodów - Instytucja Kultury im. Krystyny Bochenek: „Bezpieczne Miejsce” – mural Bogdany Davydiuk. miasto-ogrodow.eu. Процитовано 21 серпня 2023.
  48. ↑ Instytucja Kultury Katowice - Miasto Ogrodów: SZTUKA JAKO SCHRONIENIE. miasto-ogrodow.eu. Процитовано 21 серпня 2023.
  49. ↑ Yuliya Musakovska. Continental Magazine.
  50. ↑ Musakovska, Yuliya; Jennings, Olena (8 травня 2023). The August Story. The Common (амер.). Процитовано 21 серпня 2023.
  51. ↑ Two poems by Yuliya Musakovska | Two Lines Journal. Center for the Art of Translation | Two Lines Press (амер.). Процитовано 21 серпня 2023.
  52. ↑ ¿Sirve para algo la poesía? Una semana conviviendo con una poetisa ucraniana, por Jacobo Bergareche. The Objective (ісп.). Процитовано 21 серпня 2023.
  53. ↑ Em meio à fumaça negra, dois poemas de Yuliya Musakovska traduzidos por Fergath. a palavra solta (порт.). 31 травня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
  54. ↑ Musakovska, Yuliya (27 квітня 2022). Yuliya Musakovska – “Chi ha detto che ora le parole non hanno valore?”. Inkroci Magazine (it-IT) . Процитовано 21 серпня 2023.
  55. ↑ admin (17 липня 2017). Julia Musakovska. Eilėraščiai – žurnalas „metai“. metai (lt-LT) . Процитовано 21 серпня 2023.
  56. ↑ המוסך | וּבְעִבְרִית | המלחמה שאת סוחבת בכיס החזה. הספרנים (he-IL) . 10 березня 2022. Процитовано 21 серпня 2023.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Мусаковська_Юлія_Юріївна&oldid=44016555