Мінько Микола Петрович
Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/13 грудня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Мико́ла Петро́вич Мінько́ (13 березня 1979, с. Морозовичі, Старосамбірський район, Львівська область — 6 квітня 2015, смт Борівське, Сєвєродонецька міська рада, Луганська область) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Мінько Микола Петрович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 13 березня 1979 Морозовичі, Львівська область |
| Смерть | 6 квітня 2015 (36 років) Борівське, Луганська область |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2015 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ |  Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
Життєвий шлях
ред.Народився та виріс у селі Морозовичі Торчиновицької сільської ради на Львівщині. Закінчив середню школу сусіднього села Торгановичі. Працював столяром. Одружившись, поїхав за кордон на заробітки. Згодом знайшов роботу в Україні. Придбав будинок у Торчиновичах, де мешкав із сім'єю.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України одним із перших з'явився до військкомату навесні 2014-го. Призваний під час третьої хвилі часткової мобілізації Самбірським ОМВК. Пройшов вишкіл на Яворівському полігоні, певний час був інструктором для призовників, згодом вирушив у зону бойових дій.
Старшина, старший стрілець-снайпер 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.
6 квітня 2015 року загинув у селищі Борівське Сєвєродонецької міської ради — у місці дислокації військового підрозділу через необережне поводження вибухнула граната Ф-1; тоді ж двоє бійців зазнали осколкових поранень й були госпіталізовані[1].
Похований 9 квітня 2015 року на сільському цвинтарі у Морозовичах.
Без Миколи лишилися батьки, сестра, брат, дружина Олена та двоє дітей, — донька Діана (на той час 6-класниця) і син Давид 2010 р.н.
Вшанування
ред.- 20 лютого 2016 року на фасаді будівлі Торгановицької ЗОШ І-ІІ ст. відкрито меморіальну таблицю випускнику школи Миколі Міньку.[2]
Примітки
ред.- ↑ Луганщина за добу — перестрілки в Кримському, Станиці та Трьохізбенці, нещасний випадок у Борівському [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Геннадія Москаля, 7 квітня 2015
- ↑ Микола Мінько тепер зустрічатиме й проводжатиме учнів Торговицької школи // facebook Газета «Голос Прикарпаття», 26 лютого 2016
Джерела
ред.- Мінько Микола Петрович [Архівовано 8 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Михайло Галевич. Слава Герою!!! // Сайт Старосамбірської РДА, 9 квітня 2015.
- Ігор Макар. Микола Мінько поповнив лави небесного воїнства// Голос Прикарпаття, архів з оригіналу, 9 квітня 2015.
- Допомога сім'ї Миколи Мінька [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт проекту «Люди допомагають людям».
- с.Торгановичі відкриття меморіальної дошки Міньку Миколі на YouTube // НВК Торгановичі, 22 лютого 2016.
- Відкрито меморіальну таблицю загиблому герою України - Миколі Міньку на YouTube // ТРО « Телефакт», 29 лютого 2016.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |