Вікіпедія

Мітров Ігор Ростиславович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ігор Ростиславович Мітров (нар. 1 вересня 1991, Керч, Автономна Республіка Крим) — український поет, критик, літературознавець, військовослужбовець 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Ігор Ростиславович Мітров
Народився1 вересня 1991(1991-09-01) (33 роки)
Керч
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпоет, критик, літературознавець, есеїст
Alma materІнститут філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка
Мова творівукраїнська

Біографія

ред.

Народився 1 вересня 1991 року в Керчі. У 2008 році вступив до Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність «Літературна творчість, українська мова і література». У 2010 році покинув навчання і повернувся в Керч. Два роки працював у Керченському історико-археологічному музеї, брав участь в археологічних розкопках на території Керченського півострова. У 2012 повторно вступив до КНУ на спеціальність «Російська мова і література». Завершив навчання у 2016 році. Протягом 2016—2018 працював в Інституті археології НАН України, брав участь в археологічних експедиціях на Уманщині, Канівщині, Криворіжжі, Хотинщині та в Києві.

Наразі живе і працює у Києві.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації бере участь у бойових діях у складі Збройних Сил України.

Творчість

ред.

Ігор Мітров належить до поетичного покоління «двітисячідесятників». Для творчості характерні іронія, інтертекстуальність, інтелектуальна наснаженість, розмаїття тематики і полістилізм. Сам автор називає себе «постмодерністом у найгіршому сенсі слова»[1]. Пише переважно верлібром, однак у творчому доробку присутні й інші поетичні техніки (білий вірш, дольник, силабо-тоніка).

Бере активну участь у літературному житті Києва. Організатор і учасник чисельних літературно-мистецьких акцій, зокрема на фестивалях Книжковий Арсенал і Львівський міжнародний літературний фестиваль. Один із засновників «Літературного ордену імені святого Зіберта Світлого» — неформального відкритого літературного товариства, що має на меті популяризацію сучасної української літератури[2][3][4].

Вірші публікувалися в «Антології молодої української поезії ІІІ тисячоліття» (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2018)[5], кримському літературному альманаху «Гроно» (Київ, 2018)[6], українсько-кримськотатарській антології «Кримський інжир. Чаїр / Qirim inciri. Çayır» («Видавництво Старого Лева», 2021)[7], а також у зінах, періодичних виданнях та інтернет-ресурсах[8][9][10][11]. Переклади творів публікувалися у польському часописі "KONTENT»[pl][12], російському журналі «Воздух»[13], арт-дайджесті «Солонеба»[14].


У 2019 році у видавництві «Смолоскип» вийшла дебютна поетична збірка «Голландський кут»[15]:

Асоціативність, стихійність, сповідальність, зухвалість, відблиски натуралістичності, локальна географія, постколоніальна задуха, буденність, ентропія, марення карикатурним Едемом, приховане і явне цитування, альтернативні реальності, казкове лицарство, блазнювання, звитяжна античність зі шкільних хрестоматій, громадянська лірика, що воліла би бути ширшою за лещата громадянської лірики, випари поп-культури, очевидності, спроби вхопити себе масними пальцями, парадокси, екзотичність, попри все дитяча наївність — ось мова збірки Ігоря Мітрова «Голландський кут».[16] — Олесь Барліг, портал «Читомо»

Мітров — яскравий, різноманітний поет, і в його випадку «богемний» імідж не підмінює літературу, а лише увиразнює деякі акценти. У «Голландському куті» зійшлись іронічні сюжети, вигадливі образи та доволі строката тематика — від археології до побутових пригод, від Криму до кіно. Висловлюючись метафорично, поезія Ігоря Мітрова не «густа» і «сконцентрована», але «повітряна» та майже вільна від сили тяжіння, навіть коли йдеться про речі геть не небесні.[17] — Олег Коцарев, портал «Видавництво Старого Лева»

Оскільки вже порушено кримську тему (хай і суто мимохідь, мушиним, так би мовити, крилом), слід нагадати, що Ігор Мітров — кримчанин, котрий мешкає переважно в Києві й уже п'ять років не може відвідати рідну Керч. Кримські мотиви з'являються в досить багатьох віршах книжки «Голландський кут», і то в доволі широкому регістрі — від іронії до міфології. Мабуть, не буде великим перебільшенням сказати, що кожен яскравий україномовний поет із Криму сьогодні грає не лише органічну, вічну естетичну роль, а й також стає певним чинником геополітичного і геокультурного характеру.[18] — Олег Коцарев, газета «День»

У 2021 році у видавництві «Люта Справа» вийшла книжка «Голос України»[19]:

Художній світ Мітрова — запаморочно розмаїтий і цікавий. Колекціонуючи історії, автор ніби дає змогу виговоритися колоритним місцинам і їх мешканцям. Як наслідок, із численних оповідей сплітається мапа України чи й справдешній діалектологічний атлас укупі з матюкознавчою енциклопедією… Ігор Мітров нагадує загонистого керченського Пітера Пена, який, прочитавши і Ніцше, і Бориса Олійника, лишається у віршах хлопчиськом саме для того, щоб духопелити піратів та доводити, що не все гаразд у нашій спільній казці. — В'ячеслав Левицький

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Нація: АР Крим. "Ігор МІТРОВ: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НІКОМУ НІЧОГО НЕ ВИННА. ВОНА – РІЧ У СОБІ." www.nacija.com.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  2. ↑ Літературний орден ім. св. Зіберта Світлого | Litcentr. litcentr.in.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  3. ↑ Сучасні молодіжні літературні угруповання в Україні. Студвей (укр.). 30 листопада 2016. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  4. ↑ А ЛІТЕРАТУРА-ТО ДИХАЄ. Обирайте локацію, авторе!). Кафедра періодичної преси Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 18 червня 2020.
  5. ↑ Іван Малкович: Нова Антологія об'єднала твори 74 молодих українських поетів. DT.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  6. ↑ Презентація альманаху «Гроно»: кримська письменницька школа має існувати! | Відділ зв'язків із громадськістю Інституту філології. instpres.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  7. ↑ У Києві презентують літературну збірку «Кримський інжир. Чаїр» (трансляція). Крым.Реалии (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  8. ↑ Дарія Пугач. Двійник Києва з мінливим обличчям — про зін «Київ поетичний». kontur.media. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  9. ↑ Тексти користувача [ihor_mitrov] - Публікації - LITCENTR. litcentr.in.ua. Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  10. ↑ Вірші - ігор мітров - Поетичні майстерні. maysterni.com. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  11. ↑ Ігор Мітров - кроком руш - полутона. polutona.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
  12. ↑ KONTENT Kwartalnik #8. Issuu (англ.). Процитовано 18 червня 2020.
  13. ↑ Игорь Митров в переводе Дмитрия Кузьмина | Новая карта русской литературы. www.litkarta.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  14. ↑ Солонеба - Игорь Митров «великан-ветер» (в переводах Станислава Бельского). Солонеба (ru-RU) . 13 лютого 2022. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
  15. ↑ Мітров Ігор. ГОЛЛАНДСЬКИЙ КУТ: збірка поезій – Видавництво "Смолоскип". www.smoloskyp.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  16. ↑ Голландський кут. www.chytomo.com (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  17. ↑ 9 поетичних книжок, які можна прочитати замість стрічки новин. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 7 червня 2020.
  18. ↑ Газета День. https://day.kyiv.ua/uk/article/ukrayinci-chytayte/gostryy-kut-poeziyi. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  19. ↑ Ігор Мітров. ГОЛОС УКРАЇНИ. books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
  20. ↑ Міжнародний літературний конкурс "Гранослов" підбиває підсумки. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 18 червня 2020.
  21. ↑ «Гранослов» руйнує стереотипи. bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 18 червня 2020.
  22. ↑ Молода Республіка Поетів: фіналісти. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 2 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  23. ↑ ЛАУЕРАТИ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ВИДАВНИЦТВА „СМОЛОСКИП” ЗА 2017 РІК | Видавництво «Смолоскип». www.smoloskyp.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  24. ↑ Elena. Літконкурс видавництва "Смолоскип": переможці-2017 (укр.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  25. ↑ Василь Шкляр та Ігор Мітров стали лауреатами премії імені Василя Симоненка. Club-tourist (амер.). Процитовано 18 червня 2020.
  26. ↑ Відомі лауреати Премії Симоненка. www.chytomo.com (укр.). 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  27. ↑ Літературний конкурс «Кримський Інжир» оголосив короткий список. chytomo.com (укр.). 16 грудня 2020. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 31 березня 2021.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Мітров_Ігор_Ростиславович