Вікіпедія

Населення Молдови

Населення Республіки Молдова на 1 січня 2023 року, за оцінками Національного бюро статистики становило 2 512 800 осіб (без урахування території Придністров'я та муніципалітету Тигіна). Населення країни стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 12 ‰ (165-те місце у світі), смертність — 12,59 ‰ (22-ге місце у світі), природний приріст — -1,03 % (229-те місце у світі) .

Населення Молдови M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність▼2 423 300[1] (на 01.01.2024, без Придністров'я) осіб
Густота122,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції9,0 ‰
Природний рух
Природний приріст▼-0,11 %
Народжуваність13▲ ‰
Фертильність1,67 ▲ дітей на 1 жінку
Смертність11,90▼ ‰
Смертність немовлят11,20 ‰
Вікова структура
 • до 14 років17,97 %
 • 15–64 років70,57 %
 • старіші за 65 років11,68 %
Середня тривалість життя71,0 року
 • чоловіків65,03▲ року
 • жінок74,70▬ року
Статева структура
загалом0,95 чол./жін.
при народженні1,06 чол./жін.
до 15 років1,07 чол./жін.
15–64 років1,01 чол./жін.
після 65 років0,62 чол./жін.
Етнічні групи
Націямолдовани
Найбільший етносмолдовани
Нацменшиниросіяни, українці, гагаузи
Мови
Офіційнарумунська
Також у побутіросійська, українська

Природний рух

ред.

Станом на 2011 рік, населення Молдови становило 3931 тис. осіб, в тому числі у правобережній Молдові ‒ 3413 тис., у Придністров'ї ‒ 518 тис.

Історична динаміка населення правобережної Молдови:

  • 1959 — 2513 тис. осіб;
  • 1970 — 3085 тис. осіб;
  • 1989 — 3658 тис. осіб;
  • 2004 — 3604 тис. осіб;
  • 2014 — 3559 тис. осіб.

Історична динаміка населення Придністров'я:

  • 1989 — 685,3 тис. осіб;
  • 2004 — 555,3 тис. осіб;
  • 2008 — 533,5 тис. осіб;
  • 2010 — 522,5 тис. осіб;
  • 2012 — 513,4 тис. осіб;
  • 2014 — 505,2 тис. осіб.

Відтворення

ред.

Народжуваність у Молдові, станом на 2015 рік, дорівнює 12 ‰ (165-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,56 дитини на одну жінку (187-ме місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 67,8 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,7 року (оцінка на 2011 рік)[2].

Смертність у Молдові 2015 року становила 12,59 ‰ (22-ге місце у світі)[2].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -1,03 % (депопуляція) (229-те місце у світі)[2].

Вікова структура

ред.
 
Віково-статева піраміда населення Молдови, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Молдови становить 36,3 року (71-ше місце у світі): для чоловіків — 34,5, для жінок — 38,3 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,42 року (154-те місце у світі), для чоловіків — 66,55 року, для жінок — 74,54 року[2].

Вікова структура населення Молдови, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 17,86 % (326 681 чоловік, 306 763 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 13,49 % (247 183 чоловіка, 231 389 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 43,73 % (777 648 чоловіків, 773 401 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,24 % (214 846 чоловіків, 254 818 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,68 % (159 145 чоловіків, 254 973 жінки)[2].

Шлюбність — розлучуваність

ред.

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 7,3; коефіцієнт розлучуваності — 3,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 42 (дані за 2011 рік)[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26 років, жінки — 24 роки, загалом — 25 років (дані за 2014 рік)[5].

Розселення

ред.
 
Густота населення Молдови за переписом 2014

Густота населення країни 2015 року становила 123,9 особи/км² (102-ге місце у світі)[2]. Населення держави групується навколо невеликих міських агломерацій по всій території, найбільші з яких знаходяться в центрі (Кишинів, Тирасполь, Більці).

Урбанізація

ред.
Докладніше: Міста Молдови

Молдова середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 45 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,73 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].

Головні міста держави: Кишинів (столиця) — 725,0 тис. осіб (дані за 2015 рік); Тирасполь — 149 тис. осіб, Бєльці — 128 тис. осіб[2][6].


Міграції

ред.

Річний рівень еміграції 2015 року становив 9,67 ‰ (214-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

ред.

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 6,8 тис. біженців з України і осіб, що очікують на легалізацію[2].

У країні мешкає 5,0 тис. осіб без громадянства[2].

Молдова є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[7].

Расово-етнічний склад

ред.
Етнічний склад (2004 рік)[2]
Етнос: Відсоток:
молдовани
  
 75.8%
українці
  
 8.4%
росіяни
  
 5.9%
гагаузи
  
 4.4%
румуни
  
 2.2%
болгари
  
 1.9%
інші
  
 1.4%
Докладніше: Етнічні спільноти в Республіці Молдова

Головні етноси країни: молдовани — 75,8 %, українці — 8,4 %, росіяни — 5,9 %, гагаузи — 4,4 %, румуни — 2,2 %, болгари — 1,9 %, інші — 1,4 % населення (оціночні дані за 2004 рік)[2].

  •  
    Етнічна мапа Молдови (англ.)
  •  
    Етнічна мапа Молдови, 2004 рік (рум.)
  •  
    Етнічна мапа Молдови, 2014 рік (рум.)

За переписом 2004 року у правобережній Молдові основною етнічною групою були молдовани, частка яких у населенні сягнула 75,8 %, збільшившись порівняно з 1989 роком на 5,9 відсоткових пунктів. Частка найбільшої етнічної меншини країни — українців у сукупному населенні Молдови протягом 1989—2004 років скоротилася з 11,3 % до 8,4 %, а росіян — з 9,8 % до 5,9 %. Натомість зростання відносної чисельності продемонстрували деякі інші етнічні меншини країни —насамперед гагаузи та румуни. Причому частка осіб, що ідентифікують себе румунами, зросла протягом 15 років між Переписами з 0,1 % до 2,2 %, що пояснюється насамперед політичними причинами та популяризацією ідеї належності молдовського народу до спільної румунської нації.

Українська діаспора

ред.
Докладніше: Українці Молдови

Українська меншина Молдови є другою за чисельністю національною групою країни після молдован, під час Перепису населення 2004 року 282,4 тис. мешканців країни (без Придністров'я), тобто 8,4 % її населення вказали себе українцями. Найчисельніша в абсолютному відношенні українська громада (58,9 тис. осіб) мешкала у муніципії Кишинів, українці становили 8,3 % населення столичного муніципію. У відносному відношенні найбільш значними були українські осередки в Окницькому районі (30,7 % населення), а також Бричанському районі (25,6 %), муніципії Бєльці (23,7 %) та Ришканському районі (22,5 %).

У Придністров'ї проживає 160 тис. українців за даними придністровського перепису населення 2004 року.

Мови

ред.
Мови Молдови (2004 рік)[2]
Мова: Відсоток:
молдовська (румунська)
  
 58.8%
румунська
  
 16.4%
російська
  
 16%
українська
  
 3.8%
гагаузька
  
 3.1%
болгарська
  
 1.1%
інші
  
 0.3%
Докладніше: Мови Молдови

Офіційна мова[8]: молдовська (румунська) — володіє 58,8 % населення країни. Інші поширені мови: румунська — 16,4 %, російська — 16 %, українська — 3,8 %, гагаузька — 3,1 %, болгарська — 1,1 %, інші мови — 0,3 % (оцінка 2004 року). За переписом 2014 року 40 % кореспондентів вказали рідною мовою румунську, 38 % — молдовську, 13 % — російську[9].

Молдова, як член Ради Європи, 11 липня 2002 року підписала, але не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов[10].

64,1 % українців Молдови вважали рідною мовою українську, частка населення Молдови, що вказала українську мову основною мовою щоденного спілкування, становила 3,8 % сукупного населення. У Молдові є більш, ніж 300 населених пунктів, у яких українське населення становить більшість, основна маса українського населення зосереджена в північних та східних регіонах Республіки.

  •  
    Румунська (молдовська) мова за районами (2004)
  •  
    Російська мова за районами (2004)
  •  
    Румунська (молдовська) мова за громадами (2014)
  •  
    Румунська (молдовська) мова за районами (2014)
  •  
    Російська мова за районами (2014)

Релігії

ред.
Релігії в Молдові (2009 рік)[2]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
 93.3%
протестанти
  
 1%
християни
  
 1.2%
інші
  
 0.9%
атеїсти
  
 1.4%
агностики
  
 2.2%
Докладніше: Релігія в Молдові

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 93,3 %, баптизм — 1 %, інші течії християнства — 1,2 %, інші — 0,9 %, атеїсти — 0,4 %, не сповідують жодної — 1 %, не визначились — 2,2 % (станом на 2004 рік)[2].

Освіта

ред.
Докладніше: Освіта в Молдові

Рівень письменності 2015 року становив 99,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 99,1 % — серед жінок[2]. Державні витрати на освіту становлять 7,5 % ВВП країни, станом на 2014 рік (10-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна

ред.

Вища

ред.

Охорона здоров'я

ред.
Докладніше: Охорона здоров'я в Молдові

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,98 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,3 % ВВП країни (8-ме місце у світі)[2].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 12,59 ‰ (120-те місце у світі); хлопчиків — 14,44 ‰, дівчаток — 10,62 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 23 випадків на 100 тис. народжень (114-те місце у світі)[2].

Молдова входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

ред.

2014 року було зареєстровано 17,6 тис. хворих на СНІД (81-ше місце у світі), це 0,63 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (60-те місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 800 осіб (72-ге місце у світі)[2].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,7 % (91-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,2 % (оцінка на 2012 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

ред.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,9 % населення в містах і 81,4 % в сільській місцевості; загалом 88,4 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,8 %, в сільській місцевості — 67,1 %, загалом по країні — 76,4 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 1,07 км³ на рік, або 290 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 83 % — на промислові, 4 % — на сільськогосподарські потреби[2].

Соціально-економічне становище

ред.

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 34,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,2 %; частка осіб похилого віку — 13,4 %, або 7,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 20,8 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 26 % (станом на 2010 рік)[2].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,768 млн унікальних інтернет-користувачів (106-те місце у світі), що становило 49,8 % загальної кількості населення країни[2].

Трудові ресурси

ред.

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,222 млн осіб (136-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 30,5 %; промисловість і будівництво — 12,2 %; сфера послуг — 57,3 % (станом на 2014 рік)[2]. 72,37 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (16 % загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6 % працездатного населення, 2014 року — 3,9 % (66-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 9,8 %, серед юнаків — 9,6 %, серед дівчат — 10,2 % (87-ме місце у світі)[2].

Кримінал

ред.
Докладніше: Злочинність у Молдові

Наркотики

ред.
 
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Обмежене вирощування опійного маку й марихуани на ринок країн СНД; перевалочний пункт для наркотрафіку з Південно-Західної і Центральної Азії до Російської Федерації, Західної Європи і, можливо, до США; поширений криміналітет і тіньова економіка[2].

Торгівля людьми

ред.
Докладніше: Торгівля людьми в Молдові

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Молдови докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[11][12].

  •  
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  •  
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

ред.

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,62 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[2].

Демографічні дослідження

ред.
Населення Молдови
Рік Населення Зміна
1950 2 341 000 —
1955 2 627 000 +12.2%
1960 3 003 000 +14.3%
1965 3 335 000 +11.1%
1970 3 594 000 +7.8%
1975 3 839 000 +6.8%
1980 4 010 000 +4.5%
1985 4 214 000 +5.1%
1990 4 364 000 +3.6%
1995 4 340 000 −0.5%
2000 4 296 000 −1.0%
2005 4 146 000 −3.5%
2010 4 083 000 −1.5%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[13].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Population with usually resident population by sex and age group in territorial profile on 1 January 2024. 10 червня 2024. Архів оригіналу за 11 червня 2023. Процитовано 11 червня 2023.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Moldova : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  3. ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 7 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 7 January. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. ↑ Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  6. ↑ (рум.) Населення Молдови за переписами.
  7. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  8. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  9. ↑ (рос.) Перепись в Молдавии: за 10 лет страна потеряла 470 тыс. человек. ИА REGNUM (ru-RU) . Процитовано 9 квітня 2016 року..
  10. ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  11. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  12. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  13. ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

ред.

Українською

ред.

Російською

ред.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Молдови
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Населення_Молдови&oldid=44042063