Національний парк Якусіма

парк в Японії

Національний парк Якусіма (яп. 屋久島国立公園, Yakushima Kokuritsu Kōen) — це охоронна територія, розташована в префектурі Каґосіма, Кюсю. Він включає частини островів Осумі з Якусімою, весь острів Кутіноерабу-дзіма та деякі прилеглі морські райони. Загальний розмір 325,53 км2 (35040×109 кв. футів).[1]

Національний парк Якусіма
 Редагувати інформацію у Вікіданих
30°20′14″ пн. ш. 130°30′14″ сх. д. / 30.337306° пн. ш. 130.503833° сх. д. / 30.337306; 130.503833 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняОстрів Якусіма, Каґосіма, Кюсю, Японія
Площа325,53 km²
Засновано16 березня 2012
ОператорМіністерство довкілля Японії
Вебсторінкаenv.go.jp/park/yakushima/index.html Редагувати інформацію у Вікіданих
Національний парк Якусіма. Карта розташування: Японія
Національний парк Якусіма
Національний парк Якусіма (Японія)
Мапа

CMNS: Національний парк Якусіма у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Національний парк був створений 16 березня 1964 року та приписаний до Національного парку Кірісіма, який став Національним парком Кірісіма-Яку. 16 березня 2012 року Якусіма був виділений в окремий національний парк Якусіма. Національний парк Кірісіма-Яку було перейменовано на Національний парк Кірісіма-Кінкован із площею 365,86 км².[1]

Географія

ред.

Національний парк охоплює понад 20 989 гектарів (51 860 акрів) на Якусімі. Це 42 % площі суходолу острова та 3 943,4 гектара (9 744 акри) прилеглої морської території. Це в основному на західному узбережжі острова. Кутіноерабу займає 3 577 гектарів (8 840 акрів) і повністю належить національному парку плюс 4 043,5 гектара (9 992 акри) прибережних вод. Таким чином, національний парк займає 24 566 гектарів (60 700 акрів) і 7 986,9 гектара (19 736 акрів) моря.[2]

Ядро національного парку утворюють гори Окудаке. Найвища точка — гора Міяноура заввишки 1 936 метрів (6 352 фут). Деякі з гір вважаються населенням священними місцями, на інші можна піднятися. Частини території доступні пішохідними стежками.[3] На острові панує зона вологого субтропічного клімату з вологим і жарким літом і м'якою зимою. Залежно від місця опадів випадає від 4 000 та 8 000 міліметрів (160 та 310 дюйм) на рік.

Якусіма

ред.

Природа і ландшафт

ред.
 
Японський макак (Macaca fuscata)

У національному парку значні запаси криптомерії і рододендрона.[3] 1 219-гектарів (3 010-акрів) з найстарішими кедровими деревами Якусугі, вік яких оцінюється в понад 2000 років, не є частиною національного парку.[2] 17 травня 1975 року район Ханаяма в гірському районі Якусіма був визначений як зона дикої природи Якусіма (屋久島原生自然環境保全地域) під особливу охорону.[6]

Частини національного парку, а також природний заповідник Якусіма (107,47 км²), були оголошені ЮНЕСКО світовою спадщиною в 1993 році.

У національному парку є свій підвид японського макака (Macaca fuscata). Пляж Нагата-Хама відвідують морські черепахи бісса, щоб відкласти яйця.[3]

У південно-західній частині острова розташований морський парк Куріо. Тут є коралові рифи й відповідно екзотична дика природа. Ландшафт острова Кутіноерабу характеризується різними вулканами й густими лісами. Там живе зникаючий вид летючої лисиці Рюкю.[3]

Загалом на території національного парку виявлено 1900 видів рослин, 16 видів ссавців і 150 видів птахів.[7]

Список літератури

ред.
  1. а б 屋久島立公園. The Yakushima World Heritage Conservation Center (яп.). Процитовано 2 листопада 2014.
  2. а б 屋久島国立公園と屋久島世界自然遺産について (PDF). The Yakushima World Heritage Conservation Center (яп.). Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2020. Процитовано 3 листопада 2014. Map of the National Park
  3. а б в г Informationen auf der Homepage von BCT
  4. Kirishima-Yaku National Park. Natural Parks Foundation. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 24 березня 2011.
  5. Kirishima-Yaku National Park. Ministry of the Environment. Архів оригіналу за 22 березня 2011. Процитовано 24 березня 2011.
  6. 自然環境保全地域各指定地域の特徴 :屋久島原生自然環境保全地域. Ministry of the Environment (яп.). Процитовано 3 листопада 2014.
  7. Comments on the UNESCO website for inclusion in the World Heritage List, in English, accessed on 2 November 2014

Посилання

ред.