Національний історико-етнографічний музей Японії
Націона́льний істо́рико-етнографі́чний музе́й (яп. 国立歴史民俗博物館, こくりつれきしみんぞくはくぶつかん, МФА: [kokuɾʲt͡su ɾekʲi̥ɕi mʲind͡zoku haku̥but͡su̥kaɴ]) — державний музей в Японії. Зберігає та експонує матеріали, присвячені археології, історії, мистецтву, ремеслам країни. Розташований у місті Сакура префектури Тіба. Скорочена назва — Історичний музей.
| Національний історико-етнографічний музей | |
|---|---|
 | |
| 35°43′28″ пн. ш. 140°13′09″ сх. д. / 35.724497° пн. ш. 140.219081° сх. д. | |
| Тип | національний  історичний і видавництво[d][1] |
| Країна |  Японія |
| Розташування | Японія, Сакура |
| Адреса | 285-8502 285-8502, префектура Тіба Сакура, Дзьонай, 117 |
| Архітектор | Yoshinobu Ashiharad |
| Засновник | Mitsusada Inoued |
| Засновано | 1983 |
| Відкрито | 16 березня 1983[3] |
| Оператор | National Institutes for the Humanitiesd |
| Директор | Masaru Nishitanid |
| Сайт | rekihaku.ac.jp  |
  Національний історико-етнографічний музей Японії (Японія) | |
| Нагороди | |
 | |
 Національний історико-етнографічний музей Японії у Вікісховищі | |
Короткі відомості
ред.Національний історико-етнографічний музей відкрився 1983 року. Він був створений з метою сприяння розвиткові досліджень в галузі історії та культури Японії. Будівля установи знаходилася на місці руїн колишнього замку Сакура[4].
Попередником музею був Національний музей при Управлінні культури Міністерства культури Японії, створений 1977 року. Зусиллями історика Іноуе Міцусади установа була передана Академічно-міжнародному відділу Міністерства й отримала статус наукового інституту. Після офіційного відкриття в 1983 році та адміністративної реформи 2001 року, Національний історико-етнографічний музей перебував під контролем Відділу наукового сприяння[4].
Окрім зберігання і експонування джерел з історії, археології та етнографії Японії, музей надає інформаційну підтримку науковцям гуманітарних наук, що працюють в Японії і за кордоном. Доступ до матеріалів установи мають більшість університетів країни[4].
Основна експозиція музею складається з 13 тематичних залів, присвячених побуту звичайних японців від неоліту до сьогодення[4].
До цінних експонатів Національного історико-етнографічного музею належить чимало національних скарбів Японії. Серед них «Історичні записки» Сима Цяня та «Книга Хань», видані в часи династії Сун, стародавні японські карти, середньовічні ширми «Столиця і околиці», «План Едо», «План Сакая» тощо. Музей також має великі колекції монет Окави Тенкендо та колекцію стародавнього одягу Номури Сьодзіро[4].
Національний історико-етнографічний музей підтримує партнероські стосунки із Осацьким Національним етнологічним музеєм[4].
Примітки
ред.- ↑ префікс видавця ISBN
- ↑ https://rekimin.com/place
- ↑ https://www.rekihaku.ac.jp/outline/history.html
- ↑ а б в г д е Національний історико-етнографічний музей Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
Джерела та література
ред.Національний історико-етнографічний музей Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
ред.- (яп.)(англ.) Національний історико-етнографічний музей Японії