Некроно́мікон (англ. Necronomicon) — вигадана Говардом Лавкрафтом книга, яка часто згадується в літературних творах, заснованих на Міфах Ктулху та пов'язаних творах жанру містики й жахів.

Некрономікон
Necronomicon
Відтворений примірник Некрономікона (2004)
Жанрвигадана чаклунська книга
АвторГ. Ф. Лавкрафт
Моваанглійська
Написано

VIII ст. (за вигаданою історією)
Початок ХХ ст. (вигадана)

Впродовж ХХ ст. (створено репліки)

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

Попри твердження самого Лавкрафта, деякі вірять в існування цього стародавнього манускрипту, що також називається Аль-Азіф, або Некрономікон, а також в те, що у вигаданої Лавкрафтом книги існував історичний прообраз. Зокрема цієї думки часто дотримуються прихильники теорій змови, наприклад Роберт Антон Вілсон і Роберт Ші в своїй трилогії «Іллюмінатус!». Серйозно ставився до Некрономікона і відомий письменник-містик Кеннет Грант.

Лавкрафт часто посилався на вигадані книги в своїх творах, що згодом стало поширеною практикою серед письменників-фантастів — таких, як, наприклад, Хорхе Луїс Борхес та Вільям Голдман. Вперше «Некрономікон» згадується в оповіданні Лавкрафта «Пес», написаному в 1923 році, а перший натяк на нього з'явився ще в «Свідченнях Рендольфа Картера» (1919). Опис «Некрономікона» свідчить, що книга небезпечна для читання, бо через сильні закляття й таємні знання в ній може зашкодити фізичному і психічному здоров'ю читача.

Значення назви

ред.

За спогадами Говарда Лавкрафта, назва «Некрономікона» прийшла йому уві сні. Існує думка, що Лавкрафт перебував під впливом книги Вільяма Чемберса «Король у жовтому», в якій йдеться про п'єсу, що зводить людей з розуму, або запозичив ідею у Натаніеля Готорна. Лавкрафт писав про значення назви у перекладі з грецької: nekros (мрець), nomos (закон), eikon (образ, втілення). Таким чином, буквально назва означає: Втілення закону мерців (мертвих).

У грецьких виданнях Лавкрафта наводяться ще приклади варіантів перекладу:

  • Necro-Nomicon — Книга законів Мертвих, похідне від Nomikon (Книга Закону);
  • Necro-Nomo-icon — Книга Мертвих Законів;
  • Necro-Nemo-ikon — Дослідження класифікації мертвих;
  • Necro-Nomo-eikon — Втілення Закону Мертвих;
  • Necro-Nemein-Ikon — Книга про Мертвих;
  • Necrό-Nomo-eikon — Закон мертвих образів;
  • Necr-Onom-icon — Книга Мертвих Імен, похідне від onoma (ім'я);
  • Necr-onom-ikon — Книга Імен Мертвих святих, від icon — Ікона — зображення Святого.

Вигадана історія

ред.

Есе Лавкрафта «Історія Некрономікона» (англ. The History of the Necronomicon, 1927) містить спроби впорядкувати накопичені відомості про книгу. За цим есе, спочатку книга називалася «Аль-Азіф», що нібито означає арабською «звук, видаваний нічними комахами, який приймають за завивання демонів». Арабський окультист VIII ст. Абдул Альхазред, що поклонявся Ктулху і Йог-Сототу, дізнався таємниці давніх цивілізацій, побувавши на руїнах Вавилона, Мемфіса та Ірама в пустелі Руб-ель-Халі, де виявив Безіменне місто. Останні роки свого життя він прожив у Дамаску, де й писав на основі зібраних відомостей «Аль-Азіф», а в 738 році несподівано помер. Як говорять легенди, Альхазреда насправді забрало чудовисько.

Книга в 950 році була перекладена на грецьку мову і отримала назву «Некрономікон» від Теодора Філетаса, вигаданого схоласта з Константинополя. Інтерес до книги призвів до того, що її було заборонено і спалено в 1050 році патріархом Михаїлом Кіруларієм. Однак книга знову з'явилася в 1228 році, перекладена на латину книжником Олаусом Ворміусом. І латинський, і грецький текст були заборонені папою Григорієм IX в 1232 році. Латинське видання було опубліковано в XV столітті в Німеччині і в XVII столітті в Іспанії. Грецьке ж було надруковано в Італії в першій половині XVI століття. За часів королеви Єлизавети англійський маг Джон Ді імовірно переклав книгу на англійську мову, однак, вона так і не була опублікована і збереглася лише частково.

Оригінал арабською було виявлено в Сан-Франциско на початку XX століття, проте він згорів при пожежі. Грецький переклад був втрачений в ході полювання на відьом у Салемі.

Копії зберігаються в: Британському музеї, Національній бібліотеці Франції, Бібліотеці Віденер Гарвардського університету в Кембриджі, Університеті Буенос-Айреса, Бібліотеці Міскатонікского університету в Аркгемі. Решта примірників знаходяться в приватних колекціях[1].

Некрономікон у мистецтві

ред.

Некрономікон у літературі

ред.

Некрономікон досить часто згадується в романах російських письменників Лазарчука й Успенського. Крім цього, назву вживають Стівен Кінг та Ніл Стівенсон. У романі Сергія Лук'яненка «Денна варта» також згадується ця назва. Книга фігурує і в романі «Культ» Любка Дереша.

Некрономікон у кіно

ред.

Вигадана книга Лавкрафта, згадується й в деяких кінофільмах та кіносеріалах, серед них:

Некрономікон у відеоіграх

ред.
  • У 2001 році за мотивами творчості Лавкрафта випущена гра Necronomicon: The Dawning of Darkness.
  • У грі Scratches можна знайти книгу під назвою «Некрономікон Абдула Альхазрета».
  • Студія A Games of Cthulhu випустила карткову flash-гру The Necronomicon.
  • У грі Atelier Iris: Grand Fantasm Некрономікон вважається зброєю.
  • У грі Penumbra: Black Plague в локації «Бібліотека», на книжковій полиці можна зустріти «копію Некрономікона».
  • У грі Екзорцист 2.
  • У грі Max Payne можна знайти книгу «Некрономікон» у нічному клубі «Ragnarock».
  • У Грі Evil Dead: Regeneration вся історія почалася з Некрономікона.
  • У Грі Darkness Within 2: The Dark Lineage Можна знайти «Некрономікон» у книгарні.
  • У грі The Binding of Isaac Некрономікон можна знайти як артефакт.
  • У грі Team Fortress 2 є посилання на книгу.
  • У грі League of Legends є артефакт Morellonomicon.
  • У грі Corpse Party: Book of Shadows з'ясовується що у сім'ї Шінозакі була одна з копій Некрономікона.
  • У грі Kingdome Come: Deliverance за завданням травниці ''Неупокоєний дух'' потрібно знайти книгу «Некрономікон»

Примітки

ред.
  1. The History of the Necronomicon, " H.P. Lovecraft, June 1989, Necronomicon Press

Джерела

ред.