Нивиці
Ни́виці — село в Україні, у Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 995 осіб.
| село Нивиці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Шептицький район |
| Тер. громада | Лопатинська селищна |
| Код КАТОТТГ | UA46120070150096961 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1578 |
| Населення | 995 |
| Площа | 3,773 км² |
| Густота населення | 263,72 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80263 |
| Телефонний код | +380 3255 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′2″ пн. ш. 24°46′6″ сх. д. / 50.16722° пн. ш. 24.76833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
210 м |
| Водойми | Радославка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80262, Львівська обл., Шептицький р-н, с. Нивиці |
| Карта | |
  Нивиці | |
 Нивиці | |
| Мапа | |
| |
Історія
ред.Перша письмова згадка про с. Нивиці датується 1587 роком. Церква у Нивицях збудована 1878 р., очевидно, на місці попередньої, теж дерев'яної.
1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Нивиці Радехівського повіту Тернопільського воєводства і включена до сільської гміни Станіславчик Бродського повіту[1], 15 червня 1934 р. — ще значна частина земель села Нивиці передана селу Станіславчик[2].
На 1 січня 1939-го в селі з 1520 жителів було 1410 українців-греко-католиків, 65 українців-латинників, 20 поляків і 25 євреїв[3].
27 січня 1944 червоні партизани загону особливого призначення НКВД «Победители» під командуванням Дмітрія Медведєва в с. Нивиці спалили стодолу із замкненими в ній селянами-українцями. Перед тим їх по-садистськи катували, відрізаючи пилами і відрубуючи сокирами руки та ноги. Всього замордовано і спалено 25 (або 29[4]) селян. Це була помста «мєдвєдєвців» за дошкульні втрати у сутичці із маленьким, 17 осіб, відділом українських повстанців, 11 з яких загинули в цьому бою. Серед полеглих був Роман Сеньків — талановитий художник, давній член ОУН, засуджений на Львівському процесі (1936) до 15 років ув'язнення за участь в атентаті на провокатора польської поліції і за те, що намалював план радянського консульства та портрети його працівників, якими користувався при атентаті Микола Лемик. У Нивицях «побєдітєлі» спалили кілька десятків господарств, як теж у сусідньому селі Трійця. Полеглих селян і повстанців поховано на сільському цвинтарі, а Медведєву через кілька місяців присвоєно звання «героя Совєтского Союза».
Найстаршим із загиблих був Леонід Панасюк (1889 р. н.), наймолодшою Ганна Смаль (1928 р. н.). [5]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 994 | 99.9% |
| інші/не вказали | 1 | 0.1% |
| Усього | 995 | 100% |
Пам'ятки
ред.- Топорівське — заповідне урочище місцевого значення.
Відомі люди
ред.Уродженцями села є:
- Казанівський Богдан — виконувач обов'язків тимчасового команданта Львова після проголошення Акту про відновлення Незалежности України.
- Кононович Федір — керівник Бібрецького районного проводу ОУН, лицар Срібного хреста заслуги УПА.
- Шишка Роман Богданович — український учений-правознавець. Доктор юридичних наук, професор. Академік АН ВШ України.
Примітки
ред.- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin Niwice i Stanisławczyk w powiecie radziechowskim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów radziechowskiego i brodzkiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 444 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — С. 63.
- ↑ Чобіт Д. Трагедія Гути Пеняцької // Культура і життя. 2018. Ч. 18. 4 травня. С. 9.
- ↑ Чобіт, там само, с. 10.
Джерела
ред.- Прус В. Трагедія в Нивицях [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — 2004.
Посилання
ред.- Погода в селі Нивиці [Архівовано 14 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Форум села Нивиці [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |