Вікіпедія

Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки

організація
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Нижньогородський науково-дослідний радіотехнічний інститут (ННДІРТ, російська абревіатура: рос. ННИИРТ) — російське підприємство, засноване у 1947 році, спеціалізується на розробці та виробництві радіолокаційного обладнання. Розташоване у Нижньому Новгороді і є дочірнім підприємством групи «Алмаз-Антей».

Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки
рос. Нижегородский научно-исследовательский институт радиотехники
Типорганізація Редагувати інформацію у Вікіданих
Правова формавідкрите акціонерне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1947 Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираНижній Новгород Редагувати інформацію у Вікіданих
Холдингова компаніяАлмаз-Антей Редагувати інформацію у Вікіданих
nniirt.ru Редагувати інформацію у Вікіданих

Історія

ред.

В 1946 році заводу номер 197, була поручена модернізація РЛС П-3. Для виконання завдань була створена спеціальна лабораторія під керівництвом Є. В. Бухвалова.

Офіційною дата заснування підприємства вважається 30 вересня 1947 року, коли було організовано Спеціальне конструкторське бюро Державного Союзного ордена Леніна заводу № 197 (пізніше — Горьківського телевізійного заводу ім. В. І. Леніна, нині — ПАТ «НІТЕЛ»); начальником його був призначений майбутній заступник міністра радіопромисловості Е. А. Меркін. З 1952 року радіозв'язкова тематика стала змінюватися на радіолокаційну.

Починаючи з 1975 року, ННДІРТ почав розробку першого трьох координатного радара метрового діапазону, здатного вимірювати висоту, дальність і азимут цілі. Завдяки цьому був створена РЛС 55Ж6 «Небо», яка була прийнята на озброєння в 1982.

У 2016 році підприємство попадає в санкційний список США, створений у зв'язку з анексією Криму (2014)[1]

Продукція

ред.

Нижньогородський науково-дослідний радіотехнічний інститут з 1948 року розробив ряд радіолокаторів[2].

Загалом за 63 роки «Нижньогородський НДІ радіотехніки» розробив понад 35 радіолокаційних станцій і комплексів, що становлять основу військ ППО багатьох країн. Станом на 2009 рік частка розробок НДІ в парку радіолокаторів ППО країн колишнього СРСР становила 70 %. Розробки НДІ експлуатуються в 52 країнах світу[3]. З 1953 року спеціалізацією стало розроблення радіолокаційних засобів:


Радар Індекс ГРАУ Кодова назва NATO Діапазон Дата розробки Виробник Примітки
П-3А Dummo VHF 1948 НІТЕЛ[4] Перша післявоєнна серійна станція дальнього виявлення літаків[5]
П-8 «Волга» Knife Rest A VHF 1950 NITEL[6] Перша радянська РЛС із круговим оглядом простору
П-10 «Волга А» Knife Rest B VHF 1953 NITEL[6] З перебудовою частоти
П-15 «Тропа» 1РЛ13 Flat Face A UHF 1955 NITEL[6]
П-12 «Єнісей» 1РЛ14 Spoon Rest A VHF 1955 NITEL[6] З когерентно-компенсаційною апаратурою СРЦ
П-14 «Лена» 5Н84, 1РЛ113 Tall King A VHF 1959 NITEL[7] Перша радянська високопотенційна РЛС
П-70 «Лена-М» 1РЛ113М VHF 1968 Перша радянська РЛС з ЛЧМ зондувальним сигналом,
П-18 «Терек» 1РЛ131 Spoon Rest D VHF 1970 NITEL[8]
П-14А «Оборона-14» 5Н84А Tall king C VHF 1974 NITEL[7] З кореляційним автокомпенсатором
П-19 «Дунай» 1РЛ134 Flat Face B UHF 1974
СТ-67 «Салют» 5Н69 Big Back D-band 1975 Перша радянська трикоординатна РЛС із частотним хитанням променя
44Ж6 44Ж6 Tall King B VHF 1979 NITEL[7] Стаціонарний варіант РЛС «Оборона-14»
55Ж6 «Небо» 55Ж6 Tall Rack VHF 1982 NITEL[9] Перша радянська трикоординатна РЛС
«Небо-СВ» 1Л13 Box Spring 1982
1Л121 «Горнист» 1Л121 UHF 1982–1996 Експортний варіант 1Л121-Е демонструвався в 2011 году на МАКС
52Э6 «Струна» 52Э6 VHF 1982–1996 Для виявлення малопомітних об'єктів. В деяких джерелах фігурує шифр «Барьер-Э».
«Небо-СВ» 1Л13-3 Box Spring 1982 NITEL[10] 1L13-3 Nebo-SV
«Небо-У» 55Ж6У Tall Rack VHF 1992 NITEL[11] [12]
«Небо-СВУ» 1Л119 VHF 1997–2006
«Противник-ГЕ» 59H6E D-band 1997 На озброєнні з 1999[13]
1Л222 «Автобаза» 1Л222 D-band Комплекс пасивної радіотехнічної розвідки — компонент мобільного РЕБ[14]
«Струна-1» 52Е6МУ VHF Спроба рознести передавач і приймачі для виявлення малопомітних об'єктів. Перший варіант представлено в 1999[15]
«Небо-М» 55Ж6М VHF/multi-band 2011 [16]

Інші вироби

ред.
  • П-12МП «Сдвиг-К» (1959),
  • П-12МА «Сдвиг-2К» (1960),
  • автоматизований радіолокаційно-зв'язковий комплекс П-95 «Буг» (1963),
  • РЛС П-12НП «Іртиш» (1965),
  • П-14Ф «Фургон» (1966),
  • АРЛСК П-96 «Оскол» (1968),
  • АРЛСК «Дельта» (1983)
  • уніфікований ремонтний модуль «Момент-1» (1989)
  • волоконно-оптична лінія зв'язку «Рампа» (1990)

Наразі виробляються

ред.
  • РЛС 55Ж6У (1992)
  • РЛС 59Н6 (1997) — середній час напрацювання на відмову становить 840 годин.
  • РЛС 59Н6М
  • РЛС Е-801Е (1995) для вертольота Ка-31
  • РЛС Небо-СВУ (2002) — середній час напрацювання на відмову 910 годин
  • РЛС «Противник-ГЕ»
  • РЛС Небо-М
  • ремонтний модуль Момент-1
  • РЛС Бар'єр-Е (використовується метод локації «на просвіт»)
  • РЛС 1Л121Е

Примітки

ред.
  1. ↑ Russian Sanctions: Addition of Certain Entities to the Entity List, and Clarification of License Review Policy//Industry and Security Bureau, 12/27/2016
  2. ↑ Основная деятельность. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 7 серпня 2023.
  3. ↑ Глава Минобороны посетит Нижний Новгород. www.vremyan.ru (рос.). Процитовано 8 серпня 2023.
  4. ↑ РЛС П-3А (Dumbo). pvo.guns.ru (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2005. Процитовано 28 вересня 2023.
  5. ↑ museums.unn.ru (рос.) https://web.archive.org/web/20170420044356/http://www.museums.unn.ru/nitel/expoz/rls/rls.htm. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 28 вересня 2023. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  6. ↑ а б в г Из истории выпуска РЛС П-18. Процитовано 7 березня 2016.
  7. ↑ а б в РЛС П-14 (TALL KING). Процитовано 7 березня 2016.
  8. ↑ pvo.guns.ru/rtv/nitel/p18.htm. Процитовано 7 березня 2016.
  9. ↑ РЛС 55Ж6. Процитовано 7 березня 2016.
  10. ↑ РЛС 1Л13 "НЕБО-СВ". Процитовано 7 березня 2016.
  11. ↑ Основная деятельность. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 7 березня 2016.
  12. ↑ Rusi Events. 6 листопада 2013. Процитовано 2 березня 2016.
  13. ↑ 59N6. 10 вересня 2007: 1.
  14. ↑ 1L122. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  15. ↑ Gyűrösi, Miroslav (20 листопада 2009). APA-52E6MU-Struna: 1. Процитовано 2 березня 2016.
  16. ↑ ВКС РФ получили пять станций для обнаружения стелс-самолетов | Еженедельник "Военно-промышленный курьер". vpk-news.ru. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 17 грудня 2017.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Нижньогородський_науково-дослідний_інститут_радіотехніки