Вікіпедія

Норман Вілкінсон

Но́рман Ві́лкінсон (англ. Norman Wilkinson; 24 листопада 1878, Кембридж — 30 травня 1971) - британський художник, який, як правило, працював з олією, аквареллю та сухому пункті. Він був перш за все морським художником, але він також був ілюстратором, та камуфлером у воєнний час. Вілкінсон вважається винахідником корабельного камуфляжа «Dazzle Painting», що використовувався для захисту торговельних сужен під час Першої світової війни.

Норман Вілкінсон
англ. Norman Wilkinson
Народження24 листопада 1878(1878-11-24)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кембридж, Англія, Сполучене Королівство[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть30 травня 1971(1971-05-30) (92 роки) або 31 травня 1971(1971-05-31)[3][5][…] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Лондон, Велика Британія[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьАнглієць
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЖанрХудожник
НавчанняBerkhamsted Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, ілюстратор, майстер офорту, графік Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленRoyal Society of Marine Artistsd Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїОклендська галерея мистецтвd, National Collection of War Artd[7], Музей Нової Зеландії Te Papa Tongarewad[8], Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd[9], Австралійський національний морський музей, Канадський військовий музей, Музей Вікторії та Альберта, National Railway Museumd, Музей науки (Лондон), Національний музей Кардіффа, Національний морський музей, Holyhead Maritime Museumd, SeaCity Museumd, Merseyside Maritime Museumd, Ferens Art Galleryd, Guildhall Art Galleryd, Russell-Cotes Art Gallery & Museumd, Riverside Museumd, Touchstones Rochdaled, Print Collectiond[10], Newport Museum and Art Galleryd, Reading Museumd і Музей Банку Англії Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії
CMNS: Норман Вілкінсон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілкінсон.

Біографія

ред.

Народився 24 листопада 1878 року в Кембриджі.

Відвідував школу «Berkhamsted School» у Гартфордширі, потім «St. Paul's Cathedral Choir School» у Лондоні.

Свої ранні твори став створювати в околицях Портсмута і Корнуолла, навчався в Southsea School of Art (в передмісті Портсмута), де пізніше був учителем. Брав уроки у мариніста Луї Гріра. У віці 21 рік навчався живопису в Парижі, і вже там зацікавився морською тематикою. Свою кар'єру художника почав як ілюстратор в 1898 році, коли його роботи були вперше прийняті виданням Illustrated London News , з яким він співпрацював багато років. Також працював плакатисти.

Робота над камуфляжами під час Першої світової війни

ред.
 
Н. Вілкінсон. Потоплення Луізітанії, гравюра. The Illustrated London News, May 15, 1915. P. 631

Під час Першої світової війни, під час служби в добровольчому резерві Королівського військово-морського флоту (Royal Naval Volunteer Reserve) був призначений для супроводу підводних човнів у Дарданеллах, Галліполі та Гібралтарі, а з 1917 року — до операції з мінування в порту Девонпорт. У квітні 1917 року німецькі підводні човни досягли безпрецедентного успіху в торпедних атаках на британські кораблі, затопивши майже по вісім кораблів на день. У своїй автобіографії Вілкінсон згадує момент, коли, спалахнувши прозрінням, він прийшов до того, що, на його думку, було б способом відповісти на загрозу від підводних човнів[11]. Він вирішив, що, оскільки приховати корабель в океані майже неможливо (принаймні дим із труби буде видавати його завжди), набагато продуктивнішим буде питання: як зробити так, щоб у корабель було важче прицілитись у перископ? За його власними словами, він вирішив, що корабель слід розфарбовувати «не для приховування, а для того, щоб деформувати його обриси і тим самим не дати екіпажу підводного човна коректно визначити його курс»рсу[11][12].

Після початкових випробувань план Вілкінсона було прийнято Британським адміралтейством, і він був призначений начальником підрозділу військово-морського камуфляжу, який розміщувався в підвальних студіях Королівської академії мистецтв. Там він і близько двох десятків його помічників, художників і студентів (камуфлерів, модельєрів та архітекторів) розробили схеми сліпучого камуфляжу, наносили їх на моделі кораблів, які аналізували за допомогою досвідчених морських спостерігачів. В результаті аналізу готувалсь остаточні схеми камуфляжних шаблонів, які використовувалися іншими художниками в доках (одним з яких був художник Едвард Водсворт) для розфарбування справжніх кораблів. На початку 1918 року Вілкінсона було відряджено на місяць до Вашингтона в США, де він консультував ВМС США щодо створення подібного підрозділу (на чолі з Гарольдом Ван Баскірком, Еверетом Ворнером і Лойдом А. Джонсом)[13][14][15][16].

Після війни виникла суперечка щодо того, хто є автором сліпучого камуфляжа. Коли Вілкінсон звернувся за визнанням до Королівської комісії з нагород винахідникам, йому кинули виклик кілька інших претендентів, особливо зоолог Джон Грем Керр, який запропонував використовувати деформаційний камуфляж на кораблях ще на початку війни[17]. Проте в кінці судової процедури Вілкінсон був офіційно оголошений винахідником сліпучого камуфляжу та отримав грошову компенсацію[18].

Робота над камуфляжами під час Другої світової війни

ред.

Під час Другої світової війни Вілкінсон також займався камуфляжем, але не морських суден, а аеродромів. Йому довелося багато переїжджати з місця на місце і він робив замальовки протягом всієї війни. У вересні 1944 року відбулася виставка The War at Sea, на якій 52 роботи художника були показані в Лондонській Національній галереї. У 1945 і 1946 роках виставка побувала в Австралії і Нової Зеландії.

У 1906 році Вілкінсон був обраний членом Royal Institute of Painters in Water Colours, ставши його президентом в 1936 році і займаючи цей пост до 1963 року. У 1919 році він був обраний почесним мариністом в Royal Yacht Squadron. Був також членом багатьох англійських і шотландських мистецьких товариств.

Помер Норман Вілкінсон 30 травня 1971 року.

Творчість

ред.

Нагороди

ред.

У 1906 році Вілкінсон був обраний до Королівського інституту художників у водяних кольорах, став його президентом у 1936 році, і займав цю посаду до 1963 року. Він був обраний Почесним морським живописом в Королівську яхтну ескадру 1919 року. Був членом Королівського товариства британських художників, Королівського інституту олійних художників, Королівського товариства морських художників та Королівського шотландського товариства художників у водяних кольорах. Він був призначений офіцером ордена Британської імперії в Новорічних відзнаках 1918 року, та командувачем ордена в 1948 році.

Експонати та колекції

ред.

Морські картини Вілкінстона розміщені у Національному морському музеї в Гринвічі, Королівській академії, Королівському суспільстві британських художників, Королівському інституті живописців у водяних кольорах, Королівському інституті олійних художників, Товариства образотворчого мистецтва, Інституті мистецтв Глазго, Художній галереї Вокер, Ліверпуль, Галерея абатства, Королівське товариство художників. Музей Імперської війни має понад 30 моделей кораблів, написаних у різних схемах Вілкінсона, переважно з 1917 року.

Вілкінсон створив першокласну кімнату для курців «Титанік», який отримав назву «Гавань Плімута», яка загинула, коли корабель спускався; а також порівняння живопису, під назвою «Підхід до Нового Світу», яке висіло у тому ж місці на сусідському кораблі «Титанік» — «Олімпійський».

Примітки

ред.
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  7. ↑ http://warart.archives.govt.nz/taxonomy/term/574/
  8. ↑ Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa Collections Online — Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa.
  9. ↑ https://collections.mnbaq.org/fr/artiste/600002885
  10. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/306709
  11. ↑ а б Wilkinson, 1969. p. 79
  12. ↑ Боевые корабли маскировались ослепительной живописью. flot.com. Процитовано 17 липня 2023.
  13. ↑ Hartcup, 1980.
  14. ↑ Behrens, 2002.
  15. ↑ Behrens, 2009.
  16. ↑ Wilkinson, 1969
  17. ↑ The Dazzling Zoologist John Graham Kerr and the Early Development of Ship Camouflage Hugh Murphy and Martin Bellamy
  18. ↑ Wilkinson, 1969. pp. 94–95

Посилання

ред.

Джерела

ред.
  • Behrens, Roy R. (2002), False Colors: Art, Design and Modern Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books. ISBN 0-9713244-0-9.
  • Behrens, Roy R. (2009), Camoupedia: A Compendium of Research on Art, Architecture and Camouflage. Dysart, Iowa: Bobolink Books. ISBN 978-0-9713244-6-6.
  • Cole, Beverley and Richard Durack (1992), Railway Posters, 1923–1947. London: Laurence King.
  • Goodden, Henrietta (2007), Camouflage and Art: A Design for Deception in World War 2. London: Unicorn Press. ISBN 978-0-906290-87-3.
  • Hartcup, Guy (1980), Camouflage: A History of Concealment and Deception in War. New York: Charles Scribner's Sons.
  • Newark, Tim (2007), Camouflage. London: Thames and Hudson. ISBN 978-0-500-51347-7.
  • Wilkinson, Norman (1919), "The Dazzle Painting of Ships," as reprinted (in abridged form) in James Bustard, Camouflage. Exhibition catalogue. Edinburgh: Scottish Arts Council, 1988, unpaged.
  • Wilkinson, Norman (1922). "Camouflage" Encyclopædia Britannica Vol. 30 (12th ed.). pp. 546–547. (III. Naval Camouflage)
  • Wilkinson, Norman (1969), A Brush with Life. London: Seeley Service
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Норман_Вілкінсон&oldid=43322841