Норисринг (нім.-Norisring) — вулична гоночна траса в німецькому місті Нюрнберг. Відкрита у 1947 році на славнозвісному в Німеччині Полі Цеппеліна, де свого часу нацистська верхівка країни проводила свої паради та марші.

(586 × 373 pixels, file size: 18 KB, MIME type: image/jpeg)
Назва Norisring
Місце розташування Нюрнберг, Німеччина
Географічні координати 49°25′53″ с. ш. 11°07′30″ в. д.
Головні події ДТМ (DTM)
Довжина кола 2 300м
К-сть поворотів 8

Історія

ред.

З 1950 року трасу почали називати Норисринг, для того, щоб запобігти плутанині із легендарним Нюрбургрингом. Спочатку її використовували для мотоциклетних перегонів, оскільки в місті були сконцентровані підприємства мотопромисловості.

З 1960 року тут проводять свої перегони і спортивні кузовні автомобілі.

Довжина міської траси становить 2 300 метрів. На трасі 8 поворотів, які становлять 3 комплекси — 2 шпильки і s-подібну зв'язку на задній прямій. Рух проводиться проти годинникової стрілки.

Основу траси становить 360-ти метрова кам'яна трибуна (Steintribune), яка відома з часів нацистських парадів. Навколо неї і прокладена траґса. ЇЇ довжину неодноразово змінювали від 2-х до 4-х кілометрів аж до 1972 року, коли вона отримала свою нинішню версію. У 2005 році кам'яну трибуну і розташовану навпроти трибуну Цеппеліна з'єднали підземним переходом. На трасі проводилися безліч різноманітних змагань національних та міжнародних чемпіонатів. Найвідомішим з них є німецький кузовнний чемпіонат DTM (попередником був DRM[en]) та чемпіонат світу на витривалість.

Траса є досить цікавою та небезпечною для перегонів (проводяться в основному в третій декаді червня), навіть незважаючи на її просту конфігурацію, і її відвідує значна кількість глядачів. Через свої вуличні особливості та небувалу цікавість до автоспортивних заходів на ній, Норисринг називають Німецьким Монако.[джерело?]

Шпильки (Grundigkehre — названа на честь розташованої поряд споруди Grundig Tower — та Dutzendteichkehre — на честь озера Dutzendteich, розташованого поблизу) з поворотами потребують великої уваги та концентрації при гальмуванні, збільшуюючи суттєво навантаження на гальма. Зв'язка Schöller обмежена трибунами і не має зони вильоту, на виході з неї гонщики стрімко виїжджають на бетонні плити тротуару, а при надто високій швидкості автомобіль втрачає щеплення з асфальтним покриттям траси і влітає правою стороною в стіну. Цю стіну називають «Стіною», порівнюючи її з аналогічною «Стіною чемпіонів» на трасі Ф1 в Монреалі.

Перегони на міській трасі майже завжди супроводжують додаткові негоночні заходи, як от виступи популярних музичних гуртів.

Ця стіна пам'ятає і трагічні сторінки своєї історії. В 1971 році мексиканський пілот Педро Родрігес на Ferrari 512, врізався в стіну та загинув у вогні свого автомобіля.

200 миль Норисрингу

ред.

З 1967 по 1989 роки на Норисринзі проводилися перегони на витривалість 200 миль Норісрингу. Ініціатором перегонів стала ADAC. Зовсім швидко ці перегони увійшли у Інтерсерію, де брали участь різноманітні спорткари.

В 1973 році DRM[en] провів 100 км. (62 милі) перегони, а в наступному році перейняв від Інтерсерії 200-т мильний (320 км) формат. Оскільки у DRM брали участь повільніші автомобілі Гран Туризмо і турингу, тож перегони проводилися окремо для кожного з класів учасників, що в сумі давало 200миль. З переходом DRM на регламент Групи C, почали проводити одні 200 мильні змагання. Після припинення існування DRM, перегони в 1986-87 роках були включені в календар Чемпіонату Світу серед Спортпрототипів і стала найкоротшою гонкою в ЧС у порівнянні із найдовшою — 24 години Ле-Мана.

Суперкубок, який був наступником DRM, також почав тут проводити свої перегони водночас із ЧС Спортпрототипів, в 1987 році вони обрали коротший варіант перегонів підтримки, а 1988 і 1989 року провели самостійно повну довжину траси, оскільки ЧС Спортпрототипів відмовився від Норисрингу.

ДТМ провів у 1984 році свої перші перегони, а 1987 року знову повернувся на міську трасу. З 1988 року проводив дві 100 кілометрові змагання, до свого краху в 1996 році, після чого сюди навідувався STW, а з 2000 року відновлений ДТМ.

Переможці 200 миль Норисрингу

ред.
Рік Гонщик(и) Команда Автомобіль Серія
3,9 км кільце
1967   Франк Гарднер   Sid Taylor Lola T70 Mk.3-Chevrolet не входила в чемпіонати
1968   Девід Пайпер   Piper Racing Ferrari 330 P3/4 не входила в чемпіонати
1969   Брайан Редман   Sid Taylor Lola T70 Mk.3-Chevrolet не входила в чемпіонати
1970   Юрген Нойхауз   Gesipa Racing Team Porsche 917K Інтерсерія
1971   Кріс Крафт   Ecurie Evergreen McLaren M8E-Chevrolet Інтерсерія
2,3 км кольцо
1972   Лео Киннунен   AAW Racing Team Porsche 917/10 TC Інтерсерія
1973   Лео Кіннунен   AAW Racing Team Porsche 917/10 TC Інтерсерія
1974   Ханс-Йоахим Штук   BMW Motorsport GmbH BMW 3.0 CSL DRM[en] (Дивізіон1)
  Дитер Глемстер   Castrol Team Zakspeed Ford Escort DRM[en] (Дивізіон 2)
1975   Йохен Масс   Ford Werke AG Ford Capri RS 3100 DRM[en] (Дивізіон 1)
  Йорг Обермозер   Warsteiner GS-Tuning BMW 2002 DRM[en] (Дивізіон 2)
1976   Боб Уоллек   Vaillant Kremer Racing Porsche 934 DRM[en] (Дивізіон 1)
  Клаус Людвіг   Europa Möbel Team Zakspeed Ford Escort II DRM[en] (Дивізіон 2)
1977   Рольф Штоммелен   Gelo Racing Porsche 935 DRM[en] (Дивізіон 1)
  Едді Чівер   BMW Junior Team BMW 320 DRM[en] (Дивізіон 2)
1978   Манфред Шурті   Jägermeister Max Moritz Team Porsche 935/77A DRM[en] (Дивізіон 1)
  Харальд Ертль   Sachs Sporting BMW 320 Turbo DRM[en] (Дивізіон 2)
1979   Клаус Людвиг   Porsche Kremer Racing Porsche 935 K3 DRM[en] (Дивізіон 1)
  Манфред Вінкельхок   Rodenstock Würth Team BMW 320 Turbo DRM[en] (Дивізіон 2)
1980   Джон Фіцпатрік   Dick Barbour Racing Porsche 935 K3/80 DRM[en] (Дивізіон 1)
  Харальд Ертль   Sachs Sporting Ford Capri Turbo DRM[en] (Дивізіон 2)
1981   Ханс-Йоахім Штук   Team Schnitzer BMW M1 Turbo DRM[en] (Дивізіон 1)
  Ханс Хейєр   Team GS-Sport Lancia Monte Carlo Turbo DRM[en] (Дивізіон 2)
1982   Йохен Масс   Rothmans Porsche Porsche 956 DRM[en]
1983   Боб Уоллек   Warsteiner Joest Racing Porsche 956 DRM[en]
1984   Тьєррі Бутсен   Джон Фіцпатрік Racing Porsche 956B DRM[en]
1985   Штефан Белофф   Brun Motorsport Porsche 956B DRM[en]
1986   Клаус Людвіг   Blaupunkt Joest Racing Porsche 956B WSPC & Суперкубок
1987   Джонатан Палмер
  Мауро Бальді
  Liqui Moly Equipe Porsche 962C GTi WSPC & Суперкубок
1988   Жан-Луї Шлессер   Team Sauber Mercedes Sauber C9-Mercedes Суперкубок
1989   Франк Желински   Joest Racing Porsche 962C Суперкубок

Посилання

ред.