Ноєнгамме (концентраційний табір)
Ноєнгамме (нім. Neuengamme) — найбільший концентраційний табір на північному заході Німеччини в однойменному районі Гамбурга, що функціонував з 1938 до 1945 року.
| Ноєнгамме | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип | нацистські концентраційні табори[1][2] |
| Засновано | 1938 |
| Країна |  Німеччина |
| 53°25′39″ пн. ш. 10°13′35″ сх. д. / 53.427413° пн. ш. 10.226254° сх. д. | |
| Дочірня(і) організація(ї) | |
| Вебсайт: kz-gedenkstaette-neuengamme.de | |
 | |
 Ноєнгамме у Вікісховищі | |
Загальні відомості
ред. 
У 1937 році Гітлер оголосив, що п’ять міст будуть перетворені на міста фюрера (нім. Führerstadt):[3]
- Берлін — «Німеччина — столиця світу» (нім. Welthauptstadt Germania)
- Гамбург — «столиця німецького судноплавства» (нім. Hauptstadt der deutschen Schiffahrt)
- Лінц — «Місто — хрещений батько фюрера» (нім. Patenstadt des Führers)
- Мюнхен — «столиця руху» (нім. Hauptstadt der Bewegung)
- Нюрнберг — «місто мітингів нацистської партії» (нім. Stadt der Reichsparteitage)
Береги річки Ельби в Гамбурзі мали бути перероблені у стилі клінкерної цегли, характерному для німецького цегляного експресіонізму.
Щоб постачати цеглу, компанія СС «Німеччина, земляні роботи і каменярство» (нім. Deutsche Erd-und Steinwerke (DEST) у вересні 1938 року придбала недіючий цегельний завод (нім.: Klinkerwerk) і 500 000 квадратних метрів землі в Нойенгамме.
13 грудня 1938 року СС заснував табір Нойенгамме (нім. Konzentrationslager Neuengamme, KZ Neuengamme) як допоміжний табір концентраційного табору Заксенгаузен і перевіз 100 в'язнів із Заксенгаузена, щоб розпочати будівництво табору та експлуатацію цегельного заводу.[4]
4 червня 1940 року табір став незалежним табором (нім. Stammlager).[5]
Табір Нойенгамме мав щонайменше 86 таборів-супутників (нім. Außenlager).
- Одним із таких підтаборів був табір у Нойграбені.
За роки існування табору через нього пройшли 106 000 осіб.
Табір вирізнявся всім, що в ньому не було масових убивств в'язнів. То була скоріше трудова колонія, ніж засіб масового знищення, як Аушвіц чи Бухенвальд. Але оскільки тривала війна, у таборі, окрім мирних жителів з завойованих Німеччиною територій, ув'язнювали також і військових офіцерів.
З відомих актів масового убивства в'язнів у Ноєнгамме відомі 2 випадки отруєння газом. Вперше було убито 197 осіб, які не бажали йти на контакт; а вдруге — 251 особа з тієї ж причини. Більше випадків отруєння людей газом у Ноєнгамме не траплялось.
Будівлі
ред.Серед будівель табору, окрім заводів з виробництва цегли, пістолетів «Вальтер», крематорію, бараків тощо існувала ще одна, про яку знали тільки обрані: бордель. Жінки, що в ньому «працювали», утримувались в умовах, які з певною часткою цинізму можна характеризувати як турботу про них. Їх не ґвалтували й після руйнування табору їх не переслідували, й багато хто зміг продовжити мирне життя. Послугами борделя користувались керівництво табору та навіть дехто з «привілейованих бранців».
1944 року почали будувати цегляні бараки, що складались із 4 блоків, в кожному з яких первинно мали перебувати 260 осіб. У подальшому кількість місць зросла до 500.
Повоєнні часи
ред.У 1945–1948 роках на території колишнього концтабору було облаштовано британський табір для інтернованих осіб «Civil Internment Camp No. 6». 27 травня 1945 року до табору з району розташування 9-ї Армії США були доставлені понад 8000 колишніх есесівців. Табір Ноєнгамме було закрито 13 серпня 1948 року. З 6 вересня 1948 до 18 жовтня 2006 року на території колишнього концтабору розміщувалась гамбурзька в'язниця Фірланде (нім. Vierlande).
Примітки
ред.- ↑ United States Holocaust Memorial Museum Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933-1945 / G. P. Megargee — IU Press, 2009.
- ↑ Spotts, Frederic, 2003, Hitler and the Power of Aesthetics (укр. Гітлер і сила естетики), с. 332.
- ↑ Rostock, Jürgen, Zadnicek, Franz, 1992, Paradiesruinen. Das KdF- Seebad der Zwanzigtausend auf Rügen, (укр. Райські руїни. Приморський двадцятитисячний курорт KdF на Рюгені) с.28.
- ↑ Holocaust Memorial Museum (USA), [1] Меморіальний музей Голокосту (США) має фото 1943 року «Вид на концтабір Нойенгамме. Ліворуч табірний цегельний завод..
Джерела
ред.- В горниле ужаса: рассказ человека, прошедшего через фашистский террор (укр. У горнилі жаху: розповідь людини, яка пройшла через фашистський терор). — Пер. з англ. — М.: Особая книга, 2007, 250г, 192 с.: іл. ISBN 978-5-9797-0003-8 (рос.)
- Max Liebster: Hoffnungsstrahl im Nazisturm. Geschichte eines Holocaustüberlebenden (укр. Промінь надії в фашистській бурі. Історія людини, яка пережила Голокост); Esch-sur-Alzette, 2003; ISBN 2-87953-990-0 (нім.)
- Neuengamme at Holocaust encyclopedia (англ.)
- Neuengamme Concentration Camp Memorial (англ.) (нім.)
|
Це незавершена стаття з історії Третього Рейху. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |