Німецький історичний музей
Німецький історичний музей (нім. Deutsches Historisches Museum, скор. DHM) — музей історії Німеччини, розташований у Берліні у будівлі Цейхгаузу на вулиці Унтер-ден-Лінден.
| Німецький історичний музей | |
|---|---|
| Deutsches Historisches Museum | |
 | |
| 52°31′04″ пн. ш. 13°23′49″ сх. д. / 52.51778° пн. ш. 13.39694° сх. д. | |
| Тип | історичний і музей[1] |
| Склад | German Historical Museum Foundation, Libraryd |
| Країна |  Німеччина |
| Розташування | Цейхгауз |
| Адреса | 10117 Унтер-ден-Лінден |
| Архітектор | Бей Юймін |
| Засновано | 28 жовтня 1987 року |
| Відкрито | 1987 |
| Відвідувачі | 810 тис. (2015) |
| Директор | Ганс Оттомаєр |
| Сайт | dhm.de |
  Німецький історичний музей (Німеччина) | |
 | |
 Німецький історичний музей у Вікісховищі | |
Музей був заснований 28 жовтня 1987 року з нагоди святкування 750-річного ювілею Берліна і у той час розміщувався у будівлі Рейхстагу у Західному Берліні. Цього дня відповідна угода була підписана федеральним канцлером Гельмутом Колем і керівним бургомістром Західного Берліна Еберхардом Діпгеном у будівлі рейхстагу. Перша постійна виставка «Картини і свідоцтва німецької історії» відкрилася у грудні 1994 року і включала понад 2 000 експонатів.
Німецький історичний музей передбачалося розмістити у спеціально для нього побудованому будинку недалеко від рейхстагу. В архітектурному конкурсі на проєкт нової музейної будівлі переміг італійський архітектор Альдо Россі. Падіння Берлінської стіни внесло свої корективи в ці плани. Після об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 року федеральний уряд передав Німецькому історичному музею колекцію і площі Музею німецької історії, того, що функціював у НДР. Так Цейхгауз, найстаріша будівля, на Унтер-ден-Лінден став будинком для Німецького історичного музею. Перші експозиції в Цейхгаузі відкрилися вже у вересні 1991 року.
,_Berlin.jpg)
У 1998 році розпочалася реставрація Цейхгаузу. Фоє та внутрішній дворик відкрилися у квітні 2004 року. Постійна експозиція музею відкрилася 2 червня 2006 року в присутності федерального канцлера Ангели Меркель. З 2003 року був відкритий доступ відвідувачів до другого будинку музею, побудованого Бей Юйміном, де проходять спеціалізовані виставки.
Німецький історичний музей одним з перших музеїв Німеччини відкрив власний вебсайт, який перетворився на один з найпопулярніших музейних сайтів у Німеччині. Німецький історичний музей — один з найвідвідуваніших музеїв Німеччини.
Виставки
ред.Постійна експозиція музею включає понад 8 000 історичних експонатів, що оповідають про осіб, події, ідеї і процеси майже у двотисячолітній німецькій історії: від першого століття до н. е. і до нинішніх днів.
Чотири поверхи виставкового залу Бей Юйміна переважно використовуються для спеціальних виставок музею.
Керівництво музею
ред.Генеральні директори Музею або Президенти Фонду:
- 1987–1999: Крістоф Штельцль
- 2000–2011: Ганс Оттомаєр
- 2011–2016: Александр Кох
- з 1 квітня 2017 року: Рафаель Гросс
Колекції
ред.
- Повсякденна культура з такими підтемами
- Відзнаки, повсякденна історія, сільське господарство, політика, релігія, іграшки, історія техніки та медицини, звукозаписи, цивільний одяг і текстиль: близько 130 000 предметів [2]
- Рукописи – стародруки та цінні друки
- близько 35 000 об'єктів
- Прикладне мистецтво та графіка
- Декоративно-прикладне мистецтво, скульптура до 1900 р., графіка: бл. 10300 предметів [3]
- Зображення
- Плакати, фотоколекція, архів зображень, листівки: бл.300 тис. об’єктів [4]
- Документи
- Історичні першоджерела та документи від раннього середньовіччя до початку Першої світової війни (від IX ст. до 1914 р.), документи з 1900 р., нумізматика : бл. 284 000 предметів [5]
- Кіноархів
- приблизно 900 об'єктів [6]
- Мистецтво
- Картини до 1900 р., картини та скульптури до 1900 р.: бл. 3680 об’єктів [7]
- Мілітарія
- Старовинна зброя та обладунки, військове спорядження, уніформа, прапори, медалі та ордена, мілітарна графіка: бл.30 тис. предметів [8]
Галерея
ред.-
Фасад музею -
Другий будинок Німецького історичного музею, побудований за проєктом Бей Юйміна
Примітки
ред.- ↑ COURAGE Registry
- ↑ [1]
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
- ↑ [Архівовано [Дата відсутня], у www.dhm.de].
Література
ред.- Christoph Stölzl: Deutsches Historisches Museum. Ideen – Kontroversen – Perspektiven. Frankfurt am Main/Berlin 1988, ISBN 3-549-06682-1.
- Deutsches Historisches Museum Berlin. Aldo Rossis Entwurf im Gefüge der Kulturformen, ISBN 3-421-03004-9.
- Mathias Wallner, Heike Werner: Architektur und Geschichte in Deutschland. S. 162–163, Werner, München 2006, ISBN 3-9809471-1-4.
- Jürgen Kocka: Ein chronologischer Bandwurm. Die Dauerausstellung des Deutschen Historischen Museums. In: Geschichte und Gesellschaft Jg. 32/2006. S. 398–411.
- Ulrike Kretzschmar (Hrsg.): Das Berliner Zeughaus. Vom Waffenarsenal zum Deutschen Historischen Museum. The Berlin Armoury. From the Arsenal to the German Historical Museum. München/Berlin/London/New York, Prestel Verlag 2006. 112 S., zahlr. farb. Abb., ISBN 3-7913-3356-9.
- Moritz Mälzer: Ausstellungsstück Nation. Die Debatte um die Gründung des Deutschen Historischen Museums in Berlin. (= Gesprächskreis Geschichte, 59), Bonn 2005.
- Heinrich Müller, Hartmut Kölling: Europäische Hieb- und Stichwaffen. aus der Sammlung des Museums für Deutsche Geschichte Berlin, Militärverlag der Deutschen Demokratischen Republik 1981, 2. Aufl. 1982, 448 S., zahlr. farb. und s/w Abb., fotografiert von Gerd Platow, Bestellnummer: 746 245 6, nur antiquarisch erhältlich (behandelt den Bestand des Vorgängermuseums)
- Ruth Rosenberger: Neues LeMO. Das Online-Portal zur deutschen Geschichte. In: Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik Deutschland: museumsmagazin, Jg. 3/2014, S. 20–26. (PDF).
