Н. Т.
«Н. Т.» — вірш Тараса Шевченка 1860 року, написаний у С.-Петербурзі, присвячений Надії Тарновській.
| Н. Т. | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1860 | |||
| Опубліковано | 1862 | |||
|
| ||||
Написання та автографи
ред.Зберігся чистовий автограф вірша у «Більшій книжці»[1]. Автограф містить дату: «2 декабря»[2].
Вірш датується дослідниками за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860-го: 2 грудня 1860 року, місцем написання —С.-Петербург[2].
Чорновий автограф вірша не відомий. Найраніший відомий текст вірша — список невідомою рукою з датою 2 листопада 1860 року (можливо, помилковою: мало бути 2 грудня 1860 року), який належав С. Лазаревському. В останньому рядку цього списку Шевченко виправив слово «соблудись» на «соблуди», під текстом записав свій вірш «Зійшлись, побрались, поєднались…» (дата якого в «Більшій книжці» — 5 грудня 1860 року)[2].
До списку невідомою рукою 1860 року близький за текстом список, що належав Г. Богданенкові, а згодом В. Степаненкові. Варіанти у ньому опублікував В. Доманицький у виданні: «Шевченко Т. Кобзарь» 1908 року (2-ге видання, СПб., стор. 634). З невідомого рукопису (виправивши текст) Шевченко начисто переписав вірш до «Більшої книжки»[2].
Публікація
ред.Вперше вірш надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» 1876 року (Прага, стор. 260—261), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 4: «Рожевим квітом процвіла» та неточним прочитанням рядка 2: «Дурна єси ти, нерозумна»[2].
Сюжет
ред.Вірш присвячено Надії Тарновській, взаємини з якою навіяли й поезію «Кума моя і я». За свідченням Ф. Черненка, що його зафіксував О. Кониський, 6 грудня 1860 року хворий Шевченко, «похвалившись, що 2 грудня провідала його [Шевченка] кума його Н. В. Т[арновська], він прочитав Черненкові свої вірші, написані зараз після того, як пішла від його кума. То відомі вірші: „Великомученице кумої“ …». Вірш пройнятий доброзичливою іронією до «куми» і глузуванням з офіційних догм християнської моралі. У нібито «легковажні» рядки поет вклав серйозний зміст: свою ненависть до святенницької моралі і ствердження права жінки на любов та особисте щастя[3].
Примітки
ред.- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 327
- ↑ а б в г д «Н. Т.» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847—1861. — С. 369; 757—759.] litopys.org.ua Процитовано 30 грудня 2023
- ↑ «Н. Т.» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 17-37.] litopys.org.ua Процитовано 30 грудня 2023
Посилання
ред.- «Н. Т.» на порталі kobzar.ua