Обсерваторія Монпельє

Обсерваторія Монпельє (Бабот)
фр. Observatoire de la Babote
	Обсерваторія в Монпельє, вежа Бабот Обсерваторія в Монпельє, вежа Бабот
	43°36′23″ пн. ш. 03°52′38″ сх. д. / 43.60639° пн. ш. 3.87722° сх. д.
Код	003 (спостереження)
Висота	50 м
Відкрито	1739

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Обсерваторія Монпельє — астрономічна обсерваторія, створена першій половині XVIII століття і проіснувала до початоку ХІХ століття у місті Монпельє, Франція. Також відома під назвою обсерваторія Бабот (фр. Observatoire de la Babote), начесть розташування у вежі Бабот.

Історія обсерваторії

Обсерваторія була створена під керівництвом Королівського товариства наук між 1738 та 1745 роками у побудованій для цієї мети Вежі Бабот. Обсерваторія стала відомим астрономічним центром перед розпуском Королівського товариства наук під час Великої французької революції.

В ранній історії обсерваторії можна виділити 3 періоди:

1739—1793 — академічна обсерваторія Королівського товариства наук.
1795—1810 — академічна обсерваторія Вільного товариства науки і художньої літератури (Société Libre des Sciences et Belles-Lettres).
1810—1832 року — Університет (Факультет наук).

З 1980-х років у вежі розташовується астрономічне товариство Монпельє (The Flammarion Astronomical Society of Montpellier)^[1]. Обсерваторію було занесено до списку кодів обсерваторій Центру малих планет під номером «003», але публікацій астрометрії цієї обсерваторії немає.

На честь обсерваторії названо астероїд (24948) Babote^[2].

Інструменти обсерваторії

Телескоп системи Грегорі (D = 19.47 см або 7 дюймів 8 ліній, F = 6 футів 4.5 дюйма, виробництво: Nairne, London) - перше світло 15 грудня 1784 року, подарував телескоп Marechal Duc de Biron^[3].
Рефрактор виробництва Dollond (Dollond & Aitchison^[en], Джон Доллонд, Пітер Доллонд).
Рефрактор (f=60 см).
Рефрактор (f=90 см).
Квадрант з діаметром кола 2.43 м (1788).

Квадрант 3.5 фути (1745 рік).
Квадрант 17 дюймів (1745).
Квадрант 2 фути (1755 рік).
Рефрактор f=18 футів (1778).
Квадрант R = 3.5 фути.

Напрями досліджень

Астрометричні спостереження.
Взаємні явища у системі супутників Юпітера.
Місячні затемнення.
Сонячні затемнення.
Визначення паралаксу під час проходження. Венери та Меркурія по диску Сонця.
Спроби спостереження паралаксу у комет.
Спостереження Сатурна.
Спроби виявлення супутника Венери.

Основні досягнення

За час роботи обсерваторії були зафіксовані: 28 місячних затемнень (9 повних), 11 сонячних затемнень, 4 проходження Меркурія по диску Сонця, 2 проходження Венери по диску Сонця, два проходження крізь площину кілець Сатурна, 9 комет і 19 полярних^[4].

Зокрема, за допомогою телескопа системи Грегорі проведені наступні спостереження:

Проходження Венери по диску Сонця в 1761 ^[5] ^[6].
Комета Галлея (1759).
«Зникнення» кілець Сатурна в періоди рівнодення, коли спостерігач опиняється у площині кілець (1789 та 1802—1803 рр.).
Проходження Меркурія по диску Сонця : 4. травня 1786, 5 листопада 1789, 7 травня 1799 і 9 листопада 1802.
Місячні затемнення : 28 квітня 1790 року, 25 лютого 1793 року, 10-11 вересня 1802 року та 24 січня 1804 року.
Сонячні затемнення : 5 вересня 1793 року, 24 червня 1797 року та 28 серпня 1802 року
Уран незабаром після відкриття.
Велика комета 1811 (82 спостереження з 4 вересня по 14 листопада).

Відомі співробітники

Стрибок Ленормана з вежі Монпелье обсерваторії, 1783 рік. Ілюстрація кінця 19-го століття.

М. де Рат (M. de Ratte)^[5]
Ж. М. Феді (J.M. Faidit)
Поутеван (Poitevin)
Дюбуіке (Dubousquet)
Карний та Колло (Carney et Collot)
Августин Данізі (fr:Augustin Danyzy)
Лаланд, Жозеф Жером Лефрансуа де - працював з квадрантом у 1774 році і склав за результатами роботи каталог координат зірок.
Бартоломей Тандон (Barthélemy Tandon) спостерігав у 1761 році проходження Венери по диску Сонця (так само були присутні Etienne-Hyacinthe de Rotte та Jean-Baptiste Romieu).

Цікаві факти

26 грудня 1783 року Луї-Себастьян Ленорман вперше у світі стрибнув із прототипом парашута з вежі обсерваторії Монпельє.
Поруч є ще одна обсерваторія: Сад планет в Монпельє (Le pavillon astronomique du Jardin de Plantes de Montpellier: de l'observatoire au planétarium, що знаходиться в Jardin des plantas de Montpellier ^[7]).

Примітки

↑ The Flammarion Astronomical Society of Montpellier
↑ 24948 Babote (1997 NU6)
↑ Le télescope grégorien de l’observatoire de la Babote
↑ L’Observatoire de la Babote. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2010.
↑ ^а ^б Unpublished observations made at the observatory of Montpellier
↑ From the observatory on the Tour de la Babote in Montpellier, France, Barthélemy Tandon observed the 1761 transit of Venus. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 30 жовтня 2010.
↑ Le pavillon astronomique du Jardin de Plantes de Montpellier: de l’observatoire au planétarium.

Посилання

The Observatories of Languedoc, Faidit, J.-M — історія обсерваторії, опис інструментів та списки спостерігачів.
Babote Tower by night, Montpellier - історія вежі Баботе.
Société Astronomique de Montpellier — астрономічне суспільство, яке зараз управляє баштою Баботе.
Башта Баботі
Карта на wikimapia.org із зазначенням обсерваторії

Публікації у базі даних NASA ADS:

Пошук за словом «Observatoire de la Babote» (4 дуже змістовні статті)
Пошук за словом «Montpellier» (574 статті)

Див. також

fr:Académie des sciences et lettres de Montpellier
Ленорман, Луї-Себастьян
Рош, Едуард Альбер - навчався і працював в університеті Монпельє, будучи астрономом.
Обсерваторія Пізе.

[1] The Flammarion Astronomical Society of Montpellier

[2] 24948 Babote (1997 NU6)

[3] Le télescope grégorien de l’observatoire de la Babote

[4] L’Observatoire de la Babote. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2010.

[autogenerated1-5] а ^б Unpublished observations made at the observatory of Montpellier

[6] From the observatory on the Tour de la Babote in Montpellier, France, Barthélemy Tandon observed the 1761 transit of Venus. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 30 жовтня 2010.

[7] Le pavillon astronomique du Jardin de Plantes de Montpellier: de l’observatoire au planétarium.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]