Овчарук Максим Валерійович

український військовик

Макси́м Вале́рійович Овчару́к (19 травня 1976 — 9 лютого 2015) — солдат резерву Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.

Овчарук Максим Валерійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження19 травня 1976(1976-05-19)
Львів
Смерть9 лютого 2015(2015-02-09) (38 років)
Логвинове, Донецька область, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар
Військова служба
Роки служби2014-2015
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Національна гвардія України
Формування 1-ша окрема медична рота імені Пирогова, Північне ТУ НГУ, в/ч 3001
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Життєпис

ред.

Активний учасник Революції Гідності, член громадської організації «Рабів до раю не пускають», 3 місяці був волонтером автомобільної сотні.

Доброволець, водій, 1-ша окрема медична рота імені Пирогова, псевдо «Тарпан». Власним коштом придбав й подарував 2 автомобілі медичній роті імені М. Пирогова. 20 січня 2015-го вирушив в зону бойових дій з товаришем дитинства Дмитром Лагуновим, військовий шпиталь центральної лікарні Артемівська.

9 лютого 2015-го машина «швидкої допомоги» їхала назустріч медичному екіпажу, з яким зник зв'язок. Задорожний і Лагунов рухалися в медичному автомобілі, Кончевич — у медичному БТРі. Під час евакуації поранених з позиції «Хрест» (Дебальцеве) до Бахмута (на той час Артемівськ), потрапила у засідку та підірвалася на фугасі поблизу села Логвинове, після чого була розстріляна прямим наведенням. Сергій Кацабін загинув разом з екіпажем санітарної машини Анатолієм Сулімою та Михайлом Балюком й пораненим молодшим сержантом Олександром Кравченком. Тоді ж загинули Василь Задорожний, Тарас Кончевич, Дмитро Лагунов.

Без Максима лишились батько, дружина, двоє синів 2003 й 2008 р.н.

Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за тестами ДНК, 26 березня 2015-го похований у місті Львів, Личаківське кладовище, поле почесних поховань.

Нагороди та вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)
  • пам'ятним нагрудним знаком «Медична рота» (посмертно)

Джерела

ред.