Одриське царство

Історія Болгарії
Історія Болгарії
Стародавність
	Караново культура
	Культура Вінча
	Варненський некрополь
	Фракія
	Одриське царство
	Мезія
Середньовіччя
	Булгари
	Південні слов'яни
	Велика Булгарія
	Перше болгарське царство
	Західне болгарське царство
	Друге болгарське царство
	Відінське царство
	Добруджанське князівство
Османська Болгарія
	Болгарія у складі Османської імперії
	Болгарське національне відродження
Новітня Болгарія
	Князівство Болгарія
	Східна Румелія
	Третє болгарське царство
	Народна Республіка Болгарія
	Республіка Болгарія
	Портал «Болгарія»; переглянути; обговорити; редагувати;

	Одриське царство
	Фракія: історичні кордони на картіОдриське царство
Столиця	Севтополь
Мови	фракійська мова
Релігії	політеїзм
Форма правління	монархія
Історичний період	класична античність
- Терес	460 до н. е.
- Завоювання римлянами	46
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Одриське царство

Одриське царство (дав.-гр. Βασίλειον Ὀδρυσῶν) — союзна держава фракійських племен, об'єднаних Одриською династією в південно-східній Фракії на початку V століття до нашої ери. У період найбільшого розширення, царство охоплювало величезні території між річкою Стрімон на заході, Понтом Евксинським (нині Чорне море) зі сходу, Егейським морем на півдні та річкою Істрос на півночі.

Перший відомий з історичних джерел могутній цар одрисів — Терес I. Надалі держава розвивалась за правління його синів Спарадока та Сіталка, ще більш зміцнилось в добу Севта I та Амадока I, а найвищого розвитку досягло за царя Котіса I. 336 до н. е. Одриське царство підпало під гегемонію Македонського царства, пережило вторгнення кельтів. Зрештою у 46 році стало однією з провінцій Римської імперії — Фракією.

Історія

Наймогутнішим фракійським плем'ям з 5 століття до н. е. були одриси. Про них існує більше відомостей, які відносяться до власне фракійської історії. В V столітті до н. е. цар одрісів Терес I зосередив під своїм пануванням більшу частину фракійських племен. По смерті його (близько 440 до н. е.) володіння Тереса розділено між його двома синами Сіталком і Спарадоком, а коли останній втік від переслідування брата в Скіфію, Сіталк став єдиновладним правителем могутнього, але варварського племені, з яким, проте, афіняни уклали союз.

Під час Пелопоннеської війни Бразід з військом увійшов у Фракію, щоб завдати тут удару афінській могутності. Похід його мав на меті завоювання не самої Фракії, а афінських колоній на березі Егейського моря, серед яких Амфіполь, Стагіра та інші поліси. Взагалі грецькі походи до Фракії здійснювались для завоювання не власне фракійських, а грецьких володінь в межах Фракії, і ці перипетії грецької історії не заважали посиленню могутності власне одрісів.

Після наступника Сіталка — Севта, за якого могутність одрісів сягнула найвищого ступеня розвитку, царство їх поступово стало занепадати, завдяки внутрішнім негараздам. Об'єднана Севтом монархія розпалася на ряд дрібних держав. Цар Котіс (384 — 360 роки до н. е.) знову об'єднав країну, головним чином завдяки підтримці афінянина Іфікрата, але внутрішні негаразди тривали й в добу його правління. Відомо, що в 360 до н. е. Котіс відвоював в афінян місто Сест. По смерті Котіса в країні одрісів спалахнула боротьба за престол між сином Котіса Керсеблептом і двома його суперниками, Амадоком і Берісадом. Ця боротьба завершилась тим, що Керсоблепт отримав область на Пропонтиди і долину Гебра (нині річка Мариця), Амадок — узбережжя Егейського моря від Ена до Маронеї, Берісад — іншу частину країни до Македонії.

У 357 до н. е. афіняни відвоювали Сест у Керсеблепта, який був змушений поступитися їм і Херсонесом Фракійським. За Філіппа II Македонського Керсеблепт був васалом Македонії; до 339 до н. е. вся Фракія стала залежною від Македонії, причому, як оплот Македонії, Філіпп заснував всередині країни місто Філіппополь (сучасний Пловдив). У 335 до н. е. Александр Македонський почав похід проти трібаллів і гетів, що закінчився підкоренням неспокійних сусідів. По смерті Александра Фракія перейшла в управління Лісімаха. По смерті останнього у 281 до н. е., правителем її був Селевк I Нікатор, потім Птолемей Керавн.

У 279 до н. е. Фракія піддалася нападу кельтів, які під проводом Церетрія зайняли країну й заснували царство в області Гема зі столицею Тілісом. Після вигнання кельтів, у Фракії встановився колишній порядок правління і роздільного існування розрізнених племен, підкорення та об'єднання яких вдалося тільки римлянам після низки походів. Так, Мінуцій Руф (в кінці 2 століття до н. е.) підкорив трібаллів, Марк Ліциній Лукулл (72 до н. е.) — бессів і південне узбережжя, Марк Ліциній Красс (29 до н. е.) — бастарнів.

Остаточне завоювання Фракії відноситься до 15 до н. е.. Перший же намісник провінції Мезії згадується в 6 до н. е. За Доміціана Мезія розділена на дві частини — Верхню Мезію (лат. Moesia Superior, нині Сербія) і Нижню Мезію (лат. Moesia Inferior, нині Болгарія). У Верхній Мезії існували міста Рациарія, Сінгідун, Скупи; в Нижній Мезії Еск, Нікополь на Іструмі, Трезміс, Істр, Томи, Одесс. Власне ж Фракія була звернена на римську провінцію лише за Калігули (46 до н. е.). Серед внутрішніх міст Фракії того часу: Філіппополь, Апри, Девельт, Флавіополь та інші. За Діоклетіана до складу фракійської дієцезії увійшли такі провінції: Європа, з Перінфом і Апрамі, Родопи, з містами Максіміанополем, Маронеєю та Еном, Фракія з Філіппополем і Бероєю, Гемімонт з Адріанополем і Анхіалом, Скіфія з Діонісополем, Томами й Калатісом і Нижня Мезія, з Марціанополем і Нікополем.

Одриські царі

Терес I (450 до н. е. — 431 до н. е.)
Сіталк (431 до н. е. — 424 до н. е.)
Севт I (424 до н. е. — 410 до н. е.)
Амадок I (410 до н. е. — 390 до н. е.)

Севт II (405 до н. е. — 391 до н. е.)

Хебризелм (390 до н. е. — 384 до н. е.)
Котіс I (384 до н. е. — 359 до н. е.)

Керсеблепт (359 до н. е. — 341 до н. е.)
Берісад (359 до н. е. — 352 до н. е.)

Кетріпор (358 до н. е. — 347 до н. е.)

Амадок II (359 до н. е. — 347 до н. е.)

Терес II (347 до н. е. — ?)

Севт III (близько 330 до н. е. — близько 300 до н. е.)
Плеврат (213 до н. е. — 208 до н. е.)
Котіс IV (171 до н. е. — 167 до н. е.)
Котіс VI (57 до н. е. — 48 до н. е.)
Садала II (48 до н. е. — 42 до н. е.)
Садала III (42 до н. е. — 31 до н. е.)
Котіс VII (31 до н. е. — 18 до н. е.)
Реметалк I (18 до н. е. — 12 н. е.)

Котіс VIII (12 — 18)
Рескупоріс II (12 — 19)

Реметалк II та Антонія Тріфена (18 — 38)
Реметалк III та Піфодорида II (38 — 46)

Культурні артефакти

Одриський період фракійського домінування знаменитий Рогозенським ( 165 срібних суден (піали, глечики) з орнаментом і міфологічними сценами), Луковітським^[en], та Боровським скарбами, а також Долиною царів^[en], 1500 курганних могил, досі досліджено близько 300.