Народилася 5 лютого (18 лютого) 1900 року в Балаклії в бідняцькій родині Андрія та Марії Бородавкіних. Навесні 1901, коли Оксані виповнився тільки рік, батько помер від туберкульозу. Мати вийшла ще раз заміж, але новий чоловік безбожно пиячив, і після народження брата Івана, вони розлучились.
У таких умовах, у бідності й злигоднях почалося життя Ксенії Бородавкіної. Дитиною вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі, рано почала працювати.
1914–1917 — робітниця Севастопольського порту, взуттєвої фабрики, учасниця самодіяльних гуртків. 1918 стала хористкою у трупі Олександра Глазуненка. Восени вступила на правах хористки, а потім і провідної актриси «з голосом» до Херсонського українського музично-драматичного театру під керівництвом Івана Сагатовського.
Померла 15 липня1940 року, на восьмий день після народження другого сина Олександра[4]. Існує версія, що була отруєна за замовленням дружини маршала Тимошенка з ревнощів.[5][6] Синів взяли товаришки Оксани. Старший Володимир помер через 4 роки від туберкульозу у віці 16 років. Молодший Олександр хворів на туберкульоз кісток, все життя носив корсет. Жінка, що стала йому другою матір'ю, зверталася по допомогу до рідного батька Олександра партійного працівника Андрія Чеканюка, але той її вигнав. Вона мусила навіть жебрати. Попри все, Олександр став біологом, захистив дисертацію. Помер у 1999 році.[7]
Могила Оксани Петрусенко на Байковому кладовищі м.Києва (6 сектор, біля церкви)
Наталка («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка). Саме ця партія принесла Оксані народну славу. Її виконання, на думку знавців, є шедевром вокальної творчості і наразі не було перевершено.
Одна з вулиць міста Балаклії носить ім'я О. Петрусенко. У вересні 1962 року в районному будинку культури відкрито кімнату-музей О. Петрусенко, а 16 лютого 1991 року в Балаклійському краєзнавчому музеї створено експозицію «О. Петрусенко — видатна українська співачка», яка присвячена її життю і творчості. З 1972 року в останню неділю травня в Балаклії проводяться свята пам'яті О. А. Петрусенко, на яких виступають місцеві аматори[11][12].
У 2000 році була випущена поштова марка України, присвячена 100-річчю від дня народження співачки[13].
Саме Оксана Петрусенко дала поштовх до визнання найвідомішої художниці України Катерини Білокур. Навесні 1940 року невідома нікому художниця-самоучка Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Почувши її, Катерині здалося, що то саме про неї пісня. Вона написала листа, разом з листом поклала в конверт кілька малюнків і відіслала в Київ Оксані Петрусенко. До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями — Василем Касіяном і Павлом Тичиною — вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами. До Катерини Білокур приїхали фахівці, і у неї почалося нове життя.[7]
«Людський голос — то взагалі матерія магічна, в нього можна закохатись, навіть не бачивши носія. "Оксано, Оксано, я чую твій голос, то вітер мені з України приніс", — під це танґо й досі танцюють на весіллях, не підозрюючи, що це фольклор засланчий, гулагівський — не до коханої дівчини звернений, а до легендарної співачки Оксани Петрусенко, чий спів у сталінські роки Всесоюзне радіо доносило і в сибірську пущу».[17]
Жадько В. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.152-156,272.
Жадько В. Український некрополь.-К.,2005.-С.261.
Жадько В. Байковий некрополь.-К..2004.-С.84,86,88.
Мистецтво України: Біографічний словник. — К., 1997. — С. 471—472.
Кагарлицький М. Ф. Оксана Петрусенко: Біографічна повість. — К.: Молодь, 1983. — 256 с. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена»).
Кагарлицький М. Ф. Легендарна Оксана Петрусенко. — К., 2007.
Мнішек І. Легендарний соловейко: до 120-ліття з дня народження Оксани Петрусенко//https://www.slk.kh.ua.04/02/2020.-№9/22753/.-P.8-9 ; Харківщина:Головна газета Харківщини:Слобідський край:ТОВ:"Слобідський край".-Харків.-2020.-4 лютого.-С.9.-2 рази на тиждень.-№9/22753/.-9000 примірників.
Російська імперія.svg){kind=small}
СРСР
Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі
