Вікіпедія

Оленська-Петришин Аркадія Іванівна

американська художниця і мистецтвознавець українського походження

Арка́дія Іванівна Оле́нська-Петри́шин (англ. Arcadia Olenska-Petryshyn; 19 червня 1934, Розношинці — 6 травня 1996, Норт-Брансвік) — американська художниця, мистецтвознавець[a], педагог та громадський діяч українського походження; член Об'єднання митців-українців в Америці[4]. Співзасновниця[b] благодійного фонду підтримки української науки і культури (1995)[5]. Сестра художниці Христини Оленської, дружина професора математики Володимира Петришина[4].

Оленська-Петришин Аркадія Іванівна
При народженніАркадія Іванівна Оленська
Народження19 червня 1934(1934-06-19)
Розношинці, Збаразький повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Смерть6 травня 1996(1996-05-06) (61 рік)
 Норт-Брансвік, Нью-Джерсі, США
ПохованняЦвинтар святого Андрія[1]
Країна Польська Республіка
 СРСР
 Генеральна губернія
 США
НавчанняСередня школа імені Вашингтона Ірвінгаd (1952), Ліга студентів-художників Нью-Йорка (1955), Гантерський коледж (1963) і Чиказький університет (1967)
Діяльністьхудожниця, мистецтвознавиця, педагог, громадська діячка
ВчительЯків Гніздовський, Вільям Базіотесd і Роберт Матервелл
ПрацівникСучасність
ЧленОб'єднання митців-українців в Америці
У шлюбі зПетришин Вальтер Володимир[2]
Брати, сестриОленська Христина Іванівна
Роботи в колекціїНаціональний художній музей України, Мистецький арсенал, Національний заповідник «Замки Тернопілля» і Український музей

Біографія

ред.

Народилася 19 червня 1934 року у селі Розношинцях (нині Тернопільський район Тернопільської області, Україна) у сім'ї адвоката[6]. 1944 року з батьками переїхала до Німеччини, де перебувала у таборі переміщених осіб в місті Аугсбурзі[7]; у 1949 році її сім'я емігрувала до Сполучених Штатів Америки і оселилася в Нью-Йорку.

Загальну освіту здобула протягом 1949—1952 років у школі імені Вашингтона Ірвінга[3]; у 1952—1955 роках студіювала мистецтво у Студентські мистецькій лізі в Нью-Йорку у Якова Гніздовського; у 1952—1963 роках продовжила навчання у Гантерському коледжі мистецтв, де викладали Вільям Базіотес, Роберт Матервелл; у 1963—1967 роках — на факультеті історії мистецтва Чиказького університету. Водночас навчалася у Нью-Йоркській школі графіки, яку закінчила 1967 року[4].

Викладала мистецькі дисципліни[5]. З мистецтва гравюри у 1970-х роках спеціалізувалася в Інституті Пратта в Нью-Йорку[3]. З початку 1970-х років обіймала посаду художнього редактора журналу «Сучасність», пізніше співпрацювала із журналами «Образотворче мистец­тво», «Світо-Вид», газетою «Культура і життя»[4].

З кінця 1980-х років регулярно відвідувала Україну, у Києві та Львові протягом 1989—1996 років читала лекції, показувала на виставках свої твори[8].

Вбита своїм чоловіком у Норт-Брансвіці 6 травня 1996 року[9]. Похована на цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.

Творчість

ред.

Працювала у галузях станкового живопису і графіки. Творила в різноманітних мистецьких напрямках — абстракціонізму, експресіонізму, умовності, стилізації[6]. Серед робіт:

  • «Гіперборея»;
  • «День дракона»;
  • «Воєрист»;
  • «Край лісу»;
  • «Птахи»;
  • «Тропічна ніч»;
  • «Герой часу»;
  • «Променада» (1967);
  • «Дівчата в траві» (1970);
  • «Гущавина» (1978);
серії
  • «Кактуси» (1970—1996);
    • «Група сагуаро» (1989);
  • «У дзеркалі» (1972).

Брала участь у мистецьких виставках з 1957 року. Провела 54 персональні виставки, зокрема в Нью-Йорку у 1963—1964, 1968, 1971, 1974, 1978—1979, 1981, 1995, 2000 роках, Чикаго у 1966, 1975, 1980 роках, Торонто та Філадельфії у 1972 році, Вінніпезі та Детройті у 1973 році, Києві у 1991—1996 роках[4].

Роботи художниці зберігаються в Національному художньому музеї України та Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецькому арсеналі» у Києві, Національному заповіднику «Замках Тернопілля» у Збаражі, Українському музеї у Нью-Йорку, Музеї мистецтва та науки в Евансвілі, Музеї у Сан-Антоніо, Мистецькому музеї штату Джорджії, Музеї мистецтва Гарвардського університету, Україно-канадській фундації у Торонто[4], приватних колекціях.

Написала серію статей про українських мистців та мистецькі зібрання в Америці[c].

У 2003 році побачив світ каталог «Аркадія Оленська-Петришин. Олійні твори. Офорти. Графіка»[10].

Виноски

ред.
  1. ↑ У 1964 році здобула науковий ступінь магістра мистецтв за працю «Знання форми»[3].
  2. ↑ Разом з чоловіком.
  3. ↑ Упорядковані Богданом Бойчуком у книзі «У вимірах форми та експресії», 1997[4].

Примітки

ред.
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ а б в Українські митці у світі, 2013, с. 390.
  4. ↑ а б в г д е ж Енциклопедія сучасної України, 2022.
  5. ↑ а б Тернопільський енциклопедичний словник, 2005.
  6. ↑ а б Аркадія Оленська-Петришин – художниця, письменниця, мистецтвознавець (90 років тому). Український погляд. 18 червня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
  7. ↑ Енциклопедія української діяспори, 2009, с. 200.
  8. ↑ Українські митці у світі, 2013, с. 392.
  9. ↑ Linda A. Johnson (8 травня 1996). N.J. murder might stem from error in math text. The Standard-Times (англ.). Процитовано 23 листопада 2024.
  10. ↑ Аркадія Оленська-Петришин. Олійні твори. Офорти. Графіка / Бібліотека українського мистецтва.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Оленська-Петришин_Аркадія_Іванівна&oldid=43977968