Орден Кім Ір Сена
Орден Кім Ір Сена (кор. 김일성훈장) — найвища державна нагорода КНДР[1].
| Орден Кім Ір Сена кор. 김일성훈장 
| ||||
.jpg) | ||||
 | ||||
| Країна | КНДР | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | Медаль | |||
| Вручається: | Офіційні особи, трудящі, військові частини, урядові установи та різні організації | |||
| Підстава | Особливі випадки у справі реалізації революційного курсу країни, будівництва та процвітання держави | |||
| Статус | діюча | |||
| На честь: |
Кім Ір Сен | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 20 березня 1972 | |||
| Перше: | 1972 | |||
| Останнє: | 2024 | |||
| Нагороджено: | 600 | |||
| Нагороджені: | ||||
|
d (1) | ||||
| Черговість | ||||
| Старша нагорода | Герой Праці (КНДР) | |||
| Молодша нагорода | Орден Кім Чен Іра | |||
 Орден Кім Ір Сена у Вікісховищі | ||||
Історія
ред.
Заснований до шістдесятиріччя Кім Ір Сена (тобто ще за його життя), в 1972 році, за пропозицією Кім Чен Іра одночасно з «Кімірсенівською премією»[2][3].
Сам Кім Чен Ір був нагороджений цим орденом чотири рази: у 1978, 1982, 1992 та 2012 роках(останне було посмертним)[4][5][6][7].
Орденом нагороджуються також установи та організації, зокрема, освітні установи: Університет імені Кім Ір Сена[8], середня школа № 1 Моранбонського району м. Пхеньяна[9], а також промислові підприємства — наприклад, Пхеньянський електровозобудівний завод[10].
У 2024 році, було нагородження президента рф володимира путіна, це нагородження суперечить офіційному закону КНДР про державні нагороди адже Підставою для нагороди є:
Особливі випадки у справі реалізації революційного курсу країни, будівництва і процвітання держави.
президент рф, не відноситься ні до одного з громадян або чиновників КНДР якими нагороджуются данним Орденом та немає ніякого відношення до втілення державної ідеології КНДР ("...реалізації революційного курсу країни..") або її розвитком ("...будівництва і процвітання держави").
Примітки
ред.- ↑ Chests Full of Brass: A DPRK Political History in Orders, Medals, Prizes, and Titles. Sino-NK (амер.). 8 січня 2016. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Seoul, Yonhap News Agency (27 грудня 2002). North Korea Handbook (англ.). M.E. Sharpe. ISBN 978-0-7656-3523-5.
- ↑ Armstrong, Charles (25 квітня 2012). Hereditary Succession in North Korea: Lessons of the Past. 38 North (англ.). Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Order of Kim Il Sung Awarded to Kim Jong Il. web.archive.org. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ General Secretary Kim Jong Il' Chronology Part I (1942-1979). web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ General Secretary Kim Jong Il' Chronology Part II (1980-1990). web.archive.org. 13 березня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2003. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ General Secretary Kim Jong Il's Chronology Part III (1990-1997). web.archive.org. 8 вересня 2003. Архів оригіналу за 8 вересня 2003. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Университет имени Ким Ир Сена. web.archive.org. 1 грудня 2010. Архів оригіналу за 1 грудня 2010. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ О ПОСЕЩЕНИИ СРЕДНЕЙ ШКОЛЫ СОТРУДНИКАМИ РОССИЙСКОГО ПОСОЛЬСТВА В КНДР. web.archive.org. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 5 червня 2023.
- ↑ Pyongyang Electric Locomotive Factory. TheFreeDictionary.com. Процитовано 5 червня 2023.