Левицький Орест Іванович

український історик, етнограф, письменник
(Перенаправлено з Орест Левицький)

Леви́цький О́рест Іва́нович (псевдонім Маяченець; 13 [25] грудня 1848(18481225), село Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 9 травня 1922, с. Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, УСРР) — український історик, етнограф, письменник. Підтримував контакти з Науковим товариством імені Шевченка у Львові, дійсним членом якого став у 1910 (1911) р. Був також членом Київської громади, дійсним членом-співробітником Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1876), дійсним членом (1878), членом ради (1885—1902) та заступником голови (1902—1905) Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом Київського юридичного товариства (відділ звичаєвого права; від 1881 р.) і членом Українського наукового товариства в Києві (1907—1914), почесним членом Полтавської губернської вченої архівної комісії (1906) та Полтавського церковно-історико-археологічного комітету (1906), членом Київського товариства старожитностей і мистецтв; почесний член Братства імені князів Острозьких[1], академік УАН (з 1918 року). В 1919—1921 та у 1922 роках — Президент Української (Всеукраїнської) академії наук (УАН, ВУАН)

Орест Іванович Левицький
 Редагувати інформацію у Вікіданих Орест Левицький в 1860-ті роки життя
Народився13 (25) грудня 1848 Редагувати інформацію у Вікіданих
Маячка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 травня 1922(1922-05-09) (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Драбів, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Українська СРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняУкраїна
Країна УНР Українська СРР
Підданство Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський університет
Галузьісторія
ЗакладУкраїнська академія наук
Науковий ступіньакадемік
Науковий керівникАнтонович Володимир
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
4-го ст.

Життєпис

ред.

Народився в родині священика в селі Маячка Полтавської губернії (нині — у Новосанжарському районі Полтавської області). Батько походив з козацько-старшинського роду Носів-Левицьких. В 1857—1859 роках навчався в початковій приватній школі, у 1859—1869 роках — у Полтавському духовному училищі й семінарії

 
Київська «стара» громада разом зі студентською, 1874 р. Зліва направо: перший ряд: невідомо, Комарецький, невідомий представник студентської громади, Олександр Русів (скарбник), Іродіон Житецький, Волянський, Трохим Біленький, Михайло Левченко; другий ряд: Микола Лисенко, Павло Чубинський, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Орест Левицький (делегат студентів при старій громаді), Діаконенко; третій ряд: Фаворський, Михайло Драгоманів, Петро Косач (?), Білоусів, Микола Ковалевський, Пащенко, Хведір Вовк, Володимир Антонович, Микола Вербицький, Вільям Беренштам, невідомо, невідомо, Павло Житецький, невідомо.

З 1870 року навчався на юридичному, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира, учень Володимира Антоновича. Закінчив університет 1874 року, дипломна праця  — «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века».

З 1874 по 1921 рік обіймав посаду відповідального секретаря Тимчасової комісії з розбору давніх актів у Києві, був її першим історіографом. Водночас працював (до 1906, за іншими джерелами — 1909 року) викладачем російської мови і письменства в 4-й Київській гімназії та викладачем географії в музичному училищі (1876—1877 роки), а також помічником завідувача Центрального архіву в Києві (1879—1887). Співробітник журналу «Кіевская старина».

Працював діловодом управління Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора та від 1913 року був першим секретарем Київського товариства охорони пам'яток старовини та мистецтва[2][3].

Після революційних подій 1917 року очолював громадські й державні комісії з питань української правничої термінології. Від 1918 року був членом Комітету для охорони пам'яток історії та мистецтва.

У листопаді 1918 року включений до складу перших фундаторів (академіків) Українській академії наук.

У лютому 1919 року брав участь у роботі зборів міської колегії Київського виконкому, що підготувала перейменування вулиць Києва[4][5][6][7].

Від грудня 1919 року — в. о. Голови-Президента УАН—ВУАН. Від 1921 року — голова правничого товариства при ВУАН. У березні 1922 року став Президентом ВУАН.

Загалом написав понад 200 наукових праць з правознавства й історії України XVI—XVIII століть. Автор багатьох історичних оповідань, повісті «Ганна Монтовт»[8] на матеріалах актових книг і судових документів Волині та Гетьманщини XVI—XVIII століть, розвідки «Сім'я та побут українців у XVI ст.»[9].

Власний архів, колекцію історичних документів та бібліотеку вчений 1921 року передав до ВУАН. Нині вони зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (особовий архів вченого загалом містить 162 одиниці зберігання).

Помер у селі Драбів, нині в Драбівському районі Черкаської області; похований у с. Митлашівка поблизу Драбова.

Нагороди

ред.

Ушанування пам'яті

ред.

У Полтаві та Києві існує вулиця Ореста Левицького.

25 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 170 років з дня народження Ореста Левицького (1848—1922), історика, археографа, архівіста, етнографа, літературознавця, письменника, академіка Української академії наук[10].

Доробок[11]

ред.

Статті

ред.
  • Левицький О. Черты семейнаго быта въ Юго-Западной Руси въ XVI—XVII вв. // Архивъ Югозападной Россіи. — Кіевъ, 1909. — Ч. 8, т. 3: Акты о брачномъ праве и семейномъ быте въ Югозападной Руси въ XV—XVII вв.
  • Левицький О. Богданъ Хмельницкій и неблагодарная исторія / Ив. Луговой // Кіевская старина. — Кіевъ, 1888. — Кн. 11. — С. 395—400.

Праці

ред.

Художні твори

ред.
  • Ганна Монтовт: історичне оповіданнє з життя волинського панства XVI ст. / Орест Левицький // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1911. — Т. 53, кн. 2. — С. 250—274; кн. 3. — С. 454—488[13].
  • Волинські оповідання. Виданнє Т-ва прихильників укр. літ., науки і штуки; [К.]: Друк. 1-ї Київ. Друк. Спілки], 1914. — 214 с.
  • Єзуїтська преподобниця (історичне оповіданнє) // Літературно-науковий вістник. — Київ, 1913. — Т. 64, кн. 11. — С. 195—215; кн. 12. — С. 397—413.
    • передрук: Єзуїтська преподобниця. Вінніпег, Українська Видавнича Спілка в Канаді, 1920-ті. [1] [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки

ред.
  1. Манько М. Президент Академії наук — почесний член Братства імені князів Острозьких // Замкова гора. — 2017. — № 51/23 груд./. — С. 8.
  2. Комарова И. И., 151. Киевское общество охраны памятников старины и искусства [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] / Справочник научных обществ России (рос.)
  3. Федорова Л. Д., Київське товариство охорони пам'ятників старовини та мистецтва [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Інститут історії України Національної академії наук України
  4. Переименование улиц [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Киевский Коммунист. — 1919. — № 21 (29). — 18 февраля. — С. 4. (рос.)
  5. Совещание по вопросу о переименовании киевских улиц [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Киевский Коммунист. — 1919. — № 24 (32). — 21 февраля. — С. 3. (рос.)
  6. Новые названия улиц [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4. (рос.)
  7. Перейменуванння вулиць у Киіві [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Життя Поділля. — 1919. — № 68. — 10 березоля. — С. 3.
  8. Левицький, 1994, с. 96–151..
  9. Левицький, 1994, с. 190–255..
  10. Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році». Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
  11. Повну бібліографію див. за посиланням [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.]
  12. Також праця друкувалася у журналі «Кіевская старина» протягом 1901-го року.
  13. Передрук: Левицький О. І. Ганна Монтовт: Історична повість // На переломі: друга половина XV — перша половина XVI ст. / [упоряд. і передм. О. Русиної]. — К. : Україна, 1994.  — 352 c. — ISBN 5-319-01070-2.

Література

ред.

Посилання

ред.